Івано-Франківська єпархія УПЦ (МП)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Івано-Франківська єпархія
Основні дані
Церква Українська православна церква (Московського патріархату)
Заснована 1885[1], 1946[2], 1990
Юрисдикція Івано-Франківська область
Єпархіальний центр Івано-Франківськ
Кафедральний собор Церква Різдва Христового
Благочинь 6
Парафій 28 (2004 рік)[3]
Монастирів 3
Священиків 25, а також 3 диякони(2004 рік)[3]
Офіційний сайт http://ivano-frankivsk.church.ua/
Титул правлячого
архієрея
єпископ Івано-Франківський і Коломийський
Правлячий архієрей
Правлячий архієрей Серафим
Івано-Франківська єпархія УПЦ(МП).png

Івано-Франківська єпархія (також Івано-Франківська і Коломийська єпархія) — єпархія Української православної церкви (Московського патріархату) на території Івано-Франківської області з центром в Івано-Франківську. Очолює єпископ Івано-Франківський і Коломийський Серафим.

Історія[ред. | ред. код]

В давнину територія, що нині є в юрисдикції єпархії, перебувала в межах Галицько-Львівської православної єпархії, заснованої в 12 столітті, яка у певний період була окремою митрополією Константинопольського патріархату, а у 1700 році прийняла унію. Останньою православною церквою на Прикарпатті був Манявський скит, закритий у 1785 році.

1885 року було засновано Станіславську греко-католицьку єпархію. Після приєдання Галичини до Радянського Союзу в результаті Другої світової війни в межах Українського екзархату Російської православної церкви була утворена Львівська єпархія, до юрисдикції якої відносилася й Станіславська область. Після Львівського собору у 1946 році Станіславська греко-католицька єпархія перейшла у православ'я. Було утворено Станіславську єпархію Українського екзархату РПЦ (з 1962 року, після перейменування кафедрального міста, стала називатися Івано-Франківською). Після виходу УГКЦ з підпілля наприкінці 1980-х років велика частина вірян повернулася в католицизм.

У жовтні 1990 року Український екзархат було перетворено на Українську православну церкву, самоврядну з правами широкої автономії. Івано-Франківська єпархія стала її складовою.

У цей час єпархія перебувала в досить напруженій ситуації, відновлена УГКЦ претендувала заледве не на усе її майно. Греко-католикам було передано багато храмів. У всій, ще не розколотій, Українській православній церкві на єктеніях підносилося особливе прохання за врегулювання ситуації в краї[4]:

« Ще молимося за православних християн, які в місті Львові та в інших містах усіх землі Галицької від уніатів страждають, скоро почуй і милостиво помилуй »

Єдиним виходом з ситуації вбачалося проголошення автокефалії УПЦ. Тому наприкінці 1990 року керівники трьох галицьких єпархій єпископи Івано-Франківський Феодосій (Дикун), Тернопільський Лазар (Швець) та Львівський Андрій (Горак) звернулися до митрополита Київського і всієї України Філарета (Денисенка) з пропозицією просити в РПЦ автокефалію[4].

Рішенням Священного Синоду Української православної церкви від 7 серпня 1991 року керівником єпархії призначили митрополита Агафангела (Саввіна), однак той відмовився їхати в Івано-Франківськ, тому подав прохання почислити його на спокій, яке було задоволено Синодом 7 вересня 1991 року. 29 вересня 1991 року на єпископа Івано-Франківського було висвячено Іларіона (Шукала). Після того, як 22 січня 1992 року єпископ Чернівецький Онуфрій (Березовський) не підписав Звернення єпископату України до патріарха Московського, Священного Синоду і всіх архієреїв Російської православної церкви з проханням надати УПЦ автокефалію, наступного дня Священний Синод УПЦ змістив його з кафедри і призначив керівником Івано-Франківської єпархії[5]. Однак Онуфрій не виконав цього рішення і залишився в Чернівцях.

Під час розколу Української православної церкви навесні 1992 року більшість вірян увійшли до новоствореної УПЦ — Київського патріархату. 29 липня 1992 року Синод УПЦ (МП) призначив єпископом Івано-Франківським і Коломийським Миколая (Гроха).

Устрій[ред. | ред. код]

Івано-Франківська єпархія ділиться на 6 благочинь (деканатів): Богородчанське, Городенківське, Івано-Франківське, Коломийське, Косівське, Рогатинське. Станом на 2004 рік в єпархії діяли 28 парафій[3].

Кафедральним собором є Церква Різдва Христового в Івано-Франківську. Єпархіальне управління розташоване за адресою 76493, м. Івано-Франківськ, с. Крихівці, вул. Виноградна, 10.

Парафії[6][ред. | ред. код]

Назва Адреса Настоятель Телефон Примітка
1 Храм Різдва Христового 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Довженка, 2, єпископ Серафим (Залізницький) т. 75-72-98.
2 Свято-Преображенський храм 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 6. єпископ Серафим (Залізницький)
3 Свято-Троїцкий храм 77701, смт. Богородчани, вул. Шевченка, 61 митр. прот. Володимир Шувар
4 Храм на честь ікони «Спаса Нерукотворного» 77744, с. Кричка, Богородчанський район, вул. Карпатська, 362.
5 Свято-Михайлівський храм 77716, с. Похівка, Богородчанський район
6 Анно-Зачатієвський храм 78700, смт. Верховина, вул. Жаб'ївська
7 Свято-Покровський храм с. Маркова Кічира, Верховинський район
8 Свято-Успенський храм 78734, с. Гринява, Верховинський район
9 Свято-Вознесенський храм с. Чорна Річка, Верховинський район почергово із громадою УПЦ КП
10 Свято-Дмитрієвський храм 78736, с. Пробійнівка, Верховинський район
11 Свято-Успенський храм 77170, с. Тустань, Галицький район
12 Святого пророка Іоанна Хрестителя храм 77500, м. Долина, вул. Міцкевича, 65/3. прот. Володимир Приймак
13 Різдва Богородиці храм 77563, с. Вишків, Долинський район. прот. Іоанн Сернюк
14 Свято-Миколаївський храм 77300, м. Калуш, вул. Грушевського, 119. прот. Петро Івасів
15 Свято-Успенський собор 78200, м. Коломия, бульвар Л. Українки. митр. прот. Миколай Сметанюк т. 0(233)2-58-62, 3-80-02.
16 Свято-Успенський храм 78240, с. Коршів, Коломийський район прот. Олег Федик
17 Свято-Введенський храм 78223, смт. Отинія, Коломийський район прот. Володимир Боєчко
18 Свято-Преображенський храм (на території виправної колонії № 41) 78250, с. Товмачик, Коломийський район прот. Василь Костишин
19 Свято-Покровський храм с. Чехова, Коломийський район прот. Миколай Кушнір
20 Свято-Духівський храм 78600, м. Косів, вул. Середня прот. Роман Жигалюк
21 Свято-Георгієвський храм 78400, м. Надвірна, вул. Соборна, 54а
22 Свято-Михайлівський храм 77036, с. Конюшки, Рогатинський район

Монастирі[7][ред. | ред. код]

Назва Адреса Ігуменя, Намісники Телефон Примітка
1 Свято-Покровський жіночий монастир 77170, с. Тустань, Галицький район ігуменя Марія (Тимішак) Створений згідно з рішенням Священного Синоду УПЦ 22 листопада 1995 року в селі Тустань Галицького району на базі обійстя отця Івана Тимішака.[8]
2 Свято-Михайлівський Угорницький чоловічий монастир 78228, с. Баб'янка,Коломийський район єпископ Серафим (Залізницький) архімандрит Аарон (Бечка) До 19 століття в селі діяв Спаський монастир, перенесений сюди з Підгори на Тернопільщині у 1752 році. Сучасний монастир створений 26 лютого 2010 року згідно з рішенням Священного Синоду УПЦ.[9]
3 Свято-Троїцький Дуконский чоловічий монастир 78736, с. Пробійнівка, Верховинський район ієромонах Тит (Драчук) Розташований на висоті 1500 м (гора Дуконя) над рівнем моря. Освячений 17 лютого 2003 року, в грудні того ж року його створення благословив Священний Синод[10].

Керівні архієреї[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. як Станіславська греко-католицька єпархія
  2. як Станіславська єпархія Українського екзархату
  3. а б в Івано-Франківська єпархія на офіційному сайті Російської православної церкви (рос.)
  4. а б Львівський православний митрополит. Штрихи до портрета владики Андрія (Горака). Юрій Дорошенко, офіційний сайт Української православної церкви — Київського патріархату
  5. 22 января. Православие. Ru (рос.)
  6. http://www.svt-vasiliy.if.ua/ukrainian/hramy.html Храми Івано-Франківської єпархії
  7. http://www.svt-vasiliy.if.ua/ukrainian/monastyri.html Монастирі Івано-Франківської єпархії
  8. http://orthodox.org.ua/ru/node/5550. Офіційний сайт Української православної церкви (Московського патріархату)
  9. Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 26 лютого 2010 року. Офіційний сайт Української православної церкви (Московського патріархату)
  10. Свято-Троїцький Дуконський чоловічий монастир. Офіційний сайт Української православної церкви (Московського патріархату)

Посилання[ред. | ред. код]