Феодосій (Дикун)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Феодосій (Дикун)
Feodosii Dykun.jpg
Митрополит Феодосій (Дикун)
Митрополит Полтавський і Кременчуцький
1992 — 1 жовтня 2001
Церква: УПЦ МП
Попередник: Савва (Бабинець)
Наступник: Софроній (Дмитрук) (т/к) Филип (Осадченко)
Архієпископ Вінницький і Брацлавський
29 вересня 1991 — квітень 1992
Церква: УПЦ МП
Попередник: Агафангел (Саввін)
Наступник: Агафангел (Саввін)
Архієпископ Івано-Франківський і Коломийський
20 березня 1990 — 29 вересня 1991
Церква: УПЦ МП
Попередник: Макарій (Свистун)
Наступник: Агафангел (Саввін)
Архієпископ Хмельницький і Кам'янець-Подільський
19 лютого 1990 — 20 березня 1990
Церква: УПЦ МП
Попередник: Ігнатій (Демченко)
Наступник: Нифонт (Солодуха)
Архієпископ Астраханський і Єнотаєвський
27 грудня 1979 — 19 лютого 1990
Церква: РПЦ
Попередник: Михаїл (Мудьюгін)
Наступник: Філарет Карагодін
Архієпископ Вологодський і Великоустюжський
4 жовтня 1979 — 27 грудня 1979
Церква: РПЦ
Попередник: Дамаскін (Бодрий)
Наступник: Михаїл (Мудьюгін)
Єпископ Полтавський і Кременчуцький
7 жовтня 1967 — 27 грудня 1979
Церква: УПЦ МП
Попередник: Феодосій (Процюк)
Наступник: Дамаскін (Бодрий)
 
Альма-матер: Московська духовна академія
Науковий ступінь: кандидат богослов'я
Ім'я при народженні: Дикун-Ваколюк Митрофан Никонович
Народження: 23 листопада 1926
с. Черниця, Волинське воєводство, Польська республіка
Смерть: 1 жовтня 2001
Полтава, Україна
Чернецтво: 25 серпня 1955
Єп. хіротонія: 5 червня 1967

Митрополит Феодосій (в миру Митрофан Никонович Дикун-Ваколюк; 23 листопада 1926, село Черниця, Волинське воєводство, Польська Республіка — 1 жовтня 2001, Полтава, Україна) — єпископ Української православної церкви Московського патріархату, з 1992 року — архієпископ Полтавський і Кременчуцький УПЦ. Також релігійний письменник.

Нині уже покійний митрополит Полтавський і Кременчуцький Феодосій (Дикун) з УПЦ МП писав, що владика Андрій був серед ініціаторів набуття УПЦ автокефального статусу. «У 1990 році, коли я був на Івано-Франківській кафедрі, коли уніати добивали нашу Православну Церкву, ми тоді разом із єпископом Тернопільський Лазарем і єпископом Львівським Андрієм звернулися до Філарета, аби він просив у Москви автокефалію для нашої Церкви, бо тільки в такий спосіб можна було врятувати Православ'я»8, — свідчив митрополит Феодосій.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 23 листопада 1926 року в селі Черниця, що входило тоді до складу Польщі (згодом Корецького району, Рівненської області, УРСР) в селянській родині.

У 1943 році закінчив 7 класів середньої школи і вступив послушником у Почаївську Лавру.

У 1947 році вступив до Московської духовної семінарії, після закінчення якої в 1951 році продовжив освіту в Московській духовній академії. У 1955 році закінчив академію зі ступенем кандидата богослов'я.

25 серпня того ж року єпископом Володимирським і Суздальським Онисимом пострижений в чернецтво; 28 серпня висвячений у сан ієродиякона, а 4 вересня — у сан ієромонаха і призначений в храм села Костирево Володимирської єпархії.

У січні 1956 року переведений в цвинтарний храм міста Володимира.

У 1958 році, на особисте прохання, призначено викладачем і помічником інспектора Волинської духовної семінарії.

З 1960 року був секретарем правління Волинської духовної семінарії.

У 1963 році возведений у сан ігумена.

У 1964 році, у зв'язку з насильницьким закриттям Волинської семінарії, переведений викладачем в Одеську духовну семінарію і незабаром призначений помічником інспектора.

21 березня 1966 зведений в сан архімандрита і призначений ректором Одеської духовної семінарії.

Постановою Священного Синоду від 4 квітня 1967 визначено бути єпископом Переяслав-Хмельницьким, вікарієм Київської єпархії. Його архієрейська хіротонія відбулися 4 червня 1967 року у Володимирському кафедральному соборі в Києві. Хіротонію здійснювали: митрополити: Крутицький і Коломенський Пимен (Ізвеков), Ленінградський і Ладозький Никодим (Ротов), архієпископи: Київський і Галицький Філарет (Денисенко), Едмонтонський і Канадський Пантелеімон (Рудик), Іркутський та Читинський Веніамін, Івано-Франківський і Коломийський Йосиф, Херсонський і Одеський Сергій, Львівський і Тернопільський Миколай.

7 жовтня 1967 призначений єпископом Полтавським і Кременчуцьким.

25 жовтня 1977 відправив Л. І. Брежнєву двухсотсторінковий лист, в якому виклав біди Церкви. Лист потрапив за межі СРСР, його було перекладено багатьма мовами, передано по радіо «Свобода» та іншим радіостанціям. У зв'язку з цим тиск на Церкву було послаблено, але сам єпископ піддався покаранню — був переведений на Вологодську кафедру, куди не зміг поїхати через хворобу.

7 вересня 1978 зведений в сан архієпископа.

З 4 жовтня 1979 року — архієпископ Вологодський і Великоустюзький, але за станом здоров'я поїхати в Вологду не зміг і 27 грудня того ж року призначений архієпископом Астраханським та Єнотаєвським.

У 1989 році на засіданні Священного Синоду Руської Православної Церкви виступив з пропозицією про утворення Української Православної Церкви, що зустріло опір з боку Київського митрополита Філарета.

Ухвалою Священного Синоду від 19 лютого 1990 призначений архієпископом Хмельницьким і Кам'янець-Подільським.

20 березня 1990 постановою Синоду Українського Екзархату призначений архієпископом Івано-Франківським і Коломийським.

У 1990 році архієпископ Феодосій виступив проти діяльності Української греко-католицької церкви, що виражалася в масових захопленнях храмів і монастирів на Західній Україні, експансії католицизму. Відомо також лист архієпископа президенту СРСР М. С. Горбачову, в якому також були викладені політичні та антиправославні причини протиправної діяльності УГКЦ.

8 травня 1990 увійшов до складу Синодальної Біблійної комісії.

З листопада 1990 року — член Священного Синоду Української Православної Церкви.

З вересня 1991 року — архієпископ Вінницький і Брацлавський.

2 квітня 1992 на Архієрейському Соборі Російської Православної Церкви виступив з промовою проти виконання вимоги надання канонічної автокефалії Української Церкви.

З 1992 року — архієпископ Полтавський і Кременчуцький УПЦ і з 20 червня того ж року — голова Канонічної комісії Священного Синоду Української Православної Церкви Московського патріархату.

17 листопада 1996 Митрополитом Київським і всієї України УПЦ Володимиром удостоєний сану митрополита.

З травня 1997 року під редакцією митрополита Феодосія видається щомісячник «Полтавський Православний листок».

У період архієрейства в Україні владика Феодосій опублікував чимало робіт, серед яких — викривальна робота «На захист Православної Церкви від філаретівського розколу», написана в середині 1990-х років і розійшлися величезними тиражами.

Помер 1 жовтня 2001 після тривалої хвороби. Відспівування і поховання відбулося 4 жовтня в місті Полтаві.

Нагороди[ред. | ред. код]

Церковні[ред. | ред. код]

  • орден преподобного Сергія Радонезького II ступеня (25 серпня 1986 р. у зв'язку з 60-річчям від дня народження)
  • орден великого князя Володимира II ступеня
  • орден великого князя Данила Московського II ступеня
  • орден Марії Магдалини (Польська Православна Церква)

Світські[ред. | ред. код]

  • орден «За заслуги» III ступеня — Президента України.

Праці[ред. | ред. код]

  • "Речь при наречении во епископа Переяслав-Хмельницкого, " ЖМП, 1967, № 8, 12-14.
  • "О благословении плодов, " ЖМП, 1971, № 9, 41-43.
  • "Беседа с архиепископом Астраханским и Енотаевским Феодосием, " На пути к свободе совести II: Религия и демократия, М., 1993, 232—244.
  • Український екклісіаст, 2000.
  • Свята криниця, 16 томов.
  • 10 томов проповедей
  • Путь святих, 5 томов.
  • Матушка Нектарія.
  • Том поэзии.
  • Том басен.
  • Щире слово до Галицької молоді (брошура проти унії).
  • 2 брошюры против разных сект.
  • На захист Православної Церкви від філаретівського розколу (В защиту Православной Церкви от филаретовского раскола), 1997.
  • Письмо Л. И. Брежневу о положении Православной церкви в Полтавской епархии (26.10.1977) // РПЦ в советское время (1917—1991). Материалы и документы по истории отношений между государством и церковью / Сост. Г. Штриккер. М., 1995. Кн. 2. С. 141—155.

Посилання[ред. | ред. код]