Петрозаводська єпархія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єпархія Петрозаводська та Карельська

Російської Православної Церкви

Олександро-Невський кафедральний собор
Олександро-Невський кафедральний собор
Основні дані
Церква Російська православна церква
Заснована 1828
Юрисдикція 172 400 км²
Єпархіальний центр Петрозаводськ
Кафедральний собор Собор Олександра Невського
Благочинь 6
Парафій 78 (на 1 січня 2013)
Монастирів 7
Офіційний сайт http://eparhia.karelia.ru
Титул правлячого
архієрея
митрополит
Правлячий архієрей
Правлячий архієрей Петрозаводський і Карельський
Тимчасовий керівник Костянтин Горянов

Єпархія Петрозаводська та Карельська Російської Православної Церкви — єпархія Російської православної церкви з центром у Петрозаводську.

Історія[ред. | ред. код]

Православ'я прийшло на Карельську землю в 1227 році. Ймовірно, що і до цього серед карелів уже були православні, так як до цього часу карели і новгородці були пов'язані довгими роками спільної торгівлі і боротьби проти спільних зовнішніх ворогів. Однак московський літописець саме 1227 року зробив запис: «… того ж літа князь Ярослав Всеволодович, надіслав хрести безлічі карелів, ледве не всім людям»[1]. У ті часи на карельські землі часто нападали сусіди з племені ям. Розширювала свої володіння і молода Шведська держава. Все частіше траплялися вторгнення шведських загонів у карельські землі. І щоб виправдати свої походи, шведи часто вдавалися до підтримки католицької церкви. Протиріччя православної і католицької церков стали приводом для шведської агресії[1].

У 1589 році була заснована Карельська єпископія. Єпископом Карельським був призначений Сильвестр, його кафедра перебувала в місті Корела.

З 1708 по 1764 рік існувала Карельська і Ладозька єпархія, вікарна від Новгородської митрополії.

У 1764 році в складі Новгородської єпархії була утворена вікарна Олонецька єпархія[2]. Правлячі архієреї іменувалися вікаріями Олонецькими і Каргопольськими (кафедра перебувала в Олександро-Свірському Свято-Троїцькому монастирі). Вікаріатству підпорядковувалися парафії Олонецького, Каргопольського, Устюженського повітів, Ясенецького і Красновського приказів[3].

Після утворення в 1784 році Олонецького намісництва з центром у Петрозаводську і установи Олонецького і Архангельського генерал-губернаторства наказом Катерини II від 15 травня 1787 р. Олонецька єпархія була з'єднана з Архангельською в єдину Архангельську і Олонецьку з центром у Архангельську[4].

5 жовтня 1798 році указом імператора Павла I, після ліквідації Олонецької губернії, парафії Петрозаводського, Олонецького, Каргопольського, Вітегорського, Пудозького повітів перейшли до складу Новгородської єпархії (це відбилося в найменуванні її правлячого архієрея, який в 17991800 і 1818 рр., коли не керував одночасно і Санкт-Петербурзькою єпархії, мав назву «Новгородський і Олонецький»[5]). Вони перебували у віданні вікарного єпископа Староруського, кафедра якого була в Хутинському монастирі. У 1801 р. Олонецька губернія була відновлена, зі включенням до її складу Повенецького повіту.

22 травня 1828 року було утворено окрему Олонецьку єпархію з кафедрою єпископа в Петрозаводську, першим єпископом став Ігнатій Семенов. Діяв також колегіальний орган управління при єпископі — Олонецька духовна консисторія.

Кафедра Олонецького і Петрозаводського єпископа спочатку перебувала в Соборі в ім'я святих першоверховних апостолів Петра і Павла, а в 1872 році була перенесена в новозбудований Собор в ім'я Зішестя Святого Духа. У 1929 році кафедральний собор був закритий.

З 1829 до 1918 року єпархія мала свій середній навчальний духовний заклад — Олонецьку духовну семінарію, що випускала священнослужителів для краю.

Для навчання дочок духовенства в 1858 році при Каргопольського Успенському монастирі з ініціативи архієпископа Олонецкого і Петрозаводского Аркадія відкрилося Олонецке єпархіальне жіноче училище.

З 1898 по 1918 рік видавалася єпархіальна газета «Олонецькі єпархіальні відомості». У 1892 р. було засноване єпархіальне духовно-просвітницьке Олександро-Свірське братство.

На 1904 рік в єпархії був 251 православний і едіновірський прихід.

У доповіді на ім'я Патріарха Тихона зазначалося: "Церковне життя в Олонецькій єпархії йшло порівняно спокійно до березня 1922 р. Вилучення церковних цінностей, як і в інших місцях, сколихнуло її і спричинило за собою всі ті ж явища, які відбулися майже однаково по всій Росії: смута серед духовенства, визнання ВЦУ частиною єпархії, терор групи «заправників» над іншими, арешти, висилки і ін.[6] При організації обновленства, духовенство трьох з чотирьох парафій Петрозаводська підтримало обновленський розкол. Прихильники патріаршої орієнтації на чолі з єпископом Юхимом Лапіним перейшли до Олександро-Невської Заводської церкви. Наприкінці 1922 року єпископ Юхим був безпідставно заарештований, а навесні 1923 року адміністративно висланий до Сибіру. Однак майже 5 років він зберігав титул «єпископ Олонецький»; в ці роки єпархія мала т. зв. тимчасовокеруючих єпископів. З 1924 року Воскресенський і Святодухівський собори знову стали патріаршими (в 19221924 роках у Святодухівському соборі проводили служби обновленці, що пізніше утримали лише цвинтарні церкви — Хрестовоздвиженську і Катерининську).

У 1920-х — 1930-х рр. нарівні з Олонецькою єпархією існувала обновленська Карельська єпархія зі своїм єпископом[7]. Храми Карелії часто переходили з-під контролю прихильників патріаршої орієнтації під контроль обновленців, і назад.

У 1929 році кордони єпархії приведені у відповідність до меж Карелії: до її складу з Архангельської єпархії були передані парафії Біломорської Карелії, а парафії, які опинилися поза межами Карелії, відійшли до інших єпархій.

Після того, як згоріли Петропавлівський і Воскресенський собори, були закриті Олександро-Невська церква і Святодухівський собор, прихильники Московської патріархії в Петрозаводську втратили всі храми. У 1929 році НКВС на прохання парафіяльної ради Святодухівського собору передало Катерининську церкву від обновленців патріаршій громаді. В цю церкву була переведена кафедра єпископа[8] і перебувала в ній до кінця 1930-х років. В ході Великого терору 1937—1938 років було репресовано як обновленське духовенство Хрестовоздвиженського собору, так і прихильники патріаршества, що служили в Катерининській церкві.

Антимінс, спочатку освячений при Миколі I в 1834 році для храму міста Холм. У верхній частині його напис: «Божою Милістю смиренний Венедикт, єпископ Петрозаводський і Олонецький. Учинений для священнодійства в соборному храмі в ім'я святителя і чудотворця Миколая в богоспасенному граді Олонці, Олонецькій єпархії. Даний у м. Петрозаводськ 1948 р. 30 жовтня»

Місцева влада продовжувала оформлювати закриття храмів «у зв'язку з відсутністю служителів культу» ще в липні 1941 р., в умовах Другої світової війни. На території Карелії, зайнятій німецькими військами, відродження релігійного життя в 19411944 рр. очолили православні (військові) священики Фінської Автономної Церкви Константинопольського Патріархату, які в 1944 р. пішли разом з армією вглиб Фінляндії. Серед цих священиків були молоді ієромонахи, росіяни за національністю — Павло Олмар Гусєв, згодом архієпископ Карельський і всієї Фінляндії, глава Фінляндської православної церкви, і Марк Шавикін, згодом перейшов до РПЦ і став єпископом Ладозьким, вікарієм Ленінградської єпархії.

У Петрозаводську, знову окупованому Червоною армією, виявився єдиний російський священик, який став служити «з дозволу голови міськради»[9]. Номінально Олонецька єпархія 28 серпня 1944 р. була передана у тимчасове управління архієпископу Псковському і Порховському Григорію Чуков<u>у</u>.

У 19471949 рр. в Олонецькій єпархії знову були власні єпископи, причому хоч назва єпархії була збережена як Олонецька, титул єпископів у 1947 році був змінений на «Петрозаводський і Олонецький» (а не навпаки, як раніше). Але в цей період у єпархії не вдалося відкрити навіть 10 храмів. У 1949 р. управління єпархією було знову доручене митрополиту Ленінградському. У період з 1962 по 1986 рр. Олонецька єпархія налічувала всього 4 приходи.

19 липня 1990 р. єпархія знову отримала самостійний статус.

14 серпня 1990 року Патріарх Московський і всієї Русі Алексій II хіротонізував настоятеля Хрестовоздвиженського собору архімандрита Мануїла в єпископа Петрозаводського і Олонецького.

У 1991 році єпархія офіційно була перейменована з Олонецької в Петрозаводську, а з 17 липня 1996 року правлячий архієрей носить титул «Петрозаводський і Карельський».

Рішенням Священного Синоду Російської православної церкви від 29 травня 2013 року зі складу єпархії була виділена Костомукська і Кемська єпархія і утворена Карельська митрополія, що включає в себе Петрозаводську і Костомукську єпархії[10].

Єпископи[ред. | ред. код]

Карельська єпископія (кафедра в місті Корела)

Олонецькі і Каргопольські (кафедра в Троїцькому Олександро-Свірському монастирі)

Олонецька і Архангельська єпархія (керувалася з Архангельська)

  • Веніамін Румовський-Краснопевков (17871798)
Олонецька і Петрозаводська єпархія
  • Ігнатій Семенов (22 травня 1828 — 17 жовтень 1842)
  • Венедикт Григорович (14 листопада 1842 — 7 грудня 1850)
  • Дамаскін Россов (19 грудня 1850 — 7 лютого 1851) в єпархію не приїжджав
  • Аркадій Федоров (29 березня 1851 — 7 липня 1869)
  • Іонафан Руднєв (29 серпня 1869 — 28 лютий 1877)
  • Паладій П'янков (28 лютого 1869 — 7 січня 1882)
  • Павло Доброхотов (23 січня 1882 — 21 жовтень 1897)
  • Назарій Кирилов) (21 жовтня 1897 — 20 січень 1901)
  • Анастасій Опоцький) (20 січня 1901 — 7 грудня 1905)
  • Мисаїл Крилов (24 грудня 1905 — 21 листопада 1908)
  • Никанор Надєждін (28 листопада 1908 — 6 листопада 1916)
  • Іоанникій Дьячков (30 листопада 1916—1919)
  • Веніамін Казанський (1919)
  • Євген Мерцалов (17 листопада 1919 — 7 травня 1920)
  • Євтимій Лапін (червень 1920 — кінець 1927)
  • Венедикт Плотніков (1924—1925) єп. Кронштадтський
  • Григорій Лебедєв (1926)
  • Гавриїл Воєводін (1926—1927)
  • Василь Дохторов (1927—1928) в / в, єп. Витегорський
  • Сергій Гришин (16 квітня — 18 травня 1928)
  • Артемій Іллінський (19 травня 1928 — 3 квітня 1930)
  • Феодор Яковцевський) (4 квітня 1930 — 30 листопада 1935)
  • Борис Шипулін (січень (?) — 26 лютий 1936) в управління не вступав
  • Паладій Шерстенников (31 березня 1936—1936)
Петрозаводська і Олонецька єпархія
  • Григорій Чуков (28 серпня 1944 — 29 червень 1947) в / в, архієп. Псковський, з 7 вересня 1945 — митр. Ленінградський
  • Нектарій Григор'єв (29 червня 1947 — 3 червня 1948)
  • Венедикт Пляскін (3 липня 1948 — 4 березня 1949)
    • у 1949—1990 роках єпархія перебувала в управлінні митрополитів Ленінградських
  • Мануїл Павлов) (14 серпня 1990 — 17 липень 1996)
Петрозаводська і Карельська єпархія
  • Мануїл (Павлов) (17 липня 1996 — 29 травня 2013)
Петрозаводська єпархія в складі Карельської митрополії
  • Мануїл Павлов) (29 травня 2013 — 7 березня 2015)
  • Лев Церпицький (7 березня 2015 — 5 травня 2015) в / в, митр. Новгородський
  • Костянтин Горянов (з 5 травня 2015)

Вікаріатства[ред. | ред. код]

  • Витегорське (недійсне)
  • Каргопольське (недійсне)

Сучасний стан[ред. | ред. код]

Олександро-Невський кафедральний собор Петрозаводська і сквер

Кафедральний собор єпархії — Олександро-Невський собор (з 2000 року); раніше — Хрестовоздвиженський собор.

Парафій — 78; 7 монастирів, 90 храмів, 155 каплиць. Кількість священнослужителів — 100; 6 благочинь.

Благочиння єпархії[ред. | ред. код]

  • Центральний округ, м. Петрозаводськ, Прионезький район, Пряжинський район, Кондопозький район;
  • Олонецький округ, м. Олонець і Олонецький район;
  • Приладозький округ, м. Сортавала, Піткяранський район, Лахденпохський район, Суоярвський район.
  • Заонезький округ, Пудозький район, Медвеж'єгорський район.

Храми єпархії[ред. | ред. код]

  • Місто Петрозаводськ
    • Кафедральний собор в ім'я святого благовірного князя Олександра Невського
    • Хрестовоздвиженський собор
    • Храм в ім'я святого великомученика Димитрія Солунського
    • Храм в ім'я святого великомученика Пантелеймона
    • Храм в ім'я ікони Богородиці Казанської
    • Церква в ім'я святої великомучениці Катерини
    • Церква в ім'я Стрітення Господнього
    • Храм в ім'я Іоанна Богослова
    • Храм в ім'я святого преподобного Іони Яшезерського (на території федеральної казенного установи «Виправна колонія № 9 УФСІН Росії по Республіці Карелія», мікрорайон Птахофабрика)
    • Храм в ім'я Святого і Животворящого Духа
  • Кондопозький район
    • Собор в ім'я Успіння Богородиці міста Кондопога
    • Стрітенський храм міста Кондопога
    • Храм в ім'я Пресвятої Трійці села Кончезеро
    • Храм в ім'я апостола Петра селища Марциальні Води
    • Храм в ім'я ікони Пресвятої Богородиці «Живоносне Джерело» селища Марциальні Води
    • Храм в ім'я святого великомученика Пантелеймона сел. Гірвас
    • Храм в ім'я святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії с. Янішполе
  • Лахденпохський район
    • Храм в ім'я пророка Іллі міста Лахденпохья
    • Храм в ім'я Різдва Богородиці селища Куркіёкі
    • Храм в ім'я святого преподобного Серафима Саровського селища Хійтола
  • Медвеж'єгорський район
    • Храм в ім'я пророка Іллі міста Медвеж'єгорськ
    • Храм в ім'я ікони Пресвятої Богородиці «Всіх скорботних Радість» (на території федерального казенного лікувально-профілактичного закладу «Республіканська лікарня № 2 Управління Федеральної служби виконання покарань по Республіці Карелія»), місто Медвеж'єгорськ
    • Храм в ім'я святителя і чудотворця Миколая села Повенець
    • Храм в ім'я святого великомученика Георгія Побідоносця села Толвуя
    • Храм в ім'я Різдва Богородиці села Лумбуші
    • Храм в ім'я пророка Іллі села Велика Губа
  • Олонецький район
    • Собор в ім'я ікони Богородиці «Смоленська» міста Олонець
    • Храм в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці міста Олонець
    • Храм в ім'я Різдва Христового села Коткозеро
    • Храм в ім'я Спаса Нерукотворного образу села Еройла
    • Храм в ім'я святого великомученика Георгія Побідоносця села Відліца
    • Храм в ім'я священномученика Флора і Лавра села Мегрега
  • Піткярантський район
    • Храм в ім'я Вознесіння Господнього міста Піткяранта
  • Прионезький район
    • Спасо-Різдвяний храм села Шелтозеро
    • Храм в ім'я Різдва Іоанна Предтечі селища Шуя
    • Храм в ім'я святого преподобного Серафима Саровського селища Меліоративний
    • Храм в ім'я святого преподобного Іони Яшезерського селища Кварцитний
    • Храм в ім'я святителя і чудотворця Миколая селища Ладва
    • Храм в ім'я святого преподобного Серафима Саровського села Машезеро
    • Храм в ім'я святих Царствених новомучеників села Нова Вілга
  • Пряжинський район
    • Храм в ім'я Покрова Богородиці селища Пряжа
    • Храм в ім'я святителя і чудотворця Миколая селища Ессойла
    • Храм в ім'я пророка Іллі селища Ведлозеро
  • Пудозький район
    • Храм в ім'я святого преподобного Серафима Саровського міста Пудож
    • Храм в ім'я святого благовірного князя Олександра Невського міста Пудож
    • Храм в ім'я святого преподобного Діодора Юрьегорського села Куганаволок
    • Храм в ім'я Введення в храм Пресвятої Богородиці селища Подпорож'є
    • Храм в ім'я Різдва Богородиці села Колодозеро
  • Сортавальський район
    • Нікольський храм міста Сортавала
    • Храм в ім'я святого благовірного князя Олександра Невського селища Вяртсиля
  • Суоярвський район
    • Храм в ім'я Різдва Христового міста Суоярві
    • Храм в ім'я святителя і чудотворця Миколая селища Суйстамо

Монастирі[ред. | ред. код]

Діючі[ред. | ред. код]

  • Благовіщенський Іоно-Яшезерскій чоловічий монастир (село Яшезеро)
  • Важеозерський Спасо-Преображенський чоловічий монастир (селище Інтерпосьолок)
  • Водлозерскій Свято-Іллінська пустель (чоловічий; на території Водлозерського національного парку)
  • Муромський Успенський монастир (чоловічий; село Гакугса)
  • Корнілов-Палеостровський Різдвяний чоловічий монастир (село Толвуя)
  • Нікольський Адріано-Ондрусовський монастир (чоловічий; Олонецький район)[11]
  • Сяндемська Успенська пустинь (село Сяндеба, Олонецький район)[12]
  • Клименецький Свято-Троїцький монастир. Медвеж'єгорський район, острів Великий Клименецький[13]

Закриті та скасовані[ред. | ред. код]

  • Брусенський Нікольський монастир
  • Габановська пустинь
  • Іллінська Машезерська пустинь
  • Іллінський жіночий монастир в Шуньзі
  • Керетський Варлааміїв монастир
  • Ладвінський Боголюбський Кірікко-Іулітінський монастир (село Ладва, Прионезький район)
  • Муезерський Троїцький монастир
  • Нігозерська пустинь
  • Олонецький Різдвяний монастир
  • Рогозерська пустинь
  • Різдвяний монастир на Коловеострові
  • Солом'янський Петропавлівський монастир (Петрозаводськ)
  • Спасо-Преображенська Вишеостровська пустинь
  • Сунська Віданска пустинь[14]
  • Челмузький монастир
  • Шальський Спаський монастир
  • Шуйська Миколаївська пустинь[15]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б
    Петров І. В., Петрова М. І. Забуті монастирі Корельского повіту
  2. Указ Синоду про об'єднання Олонецкой і Архангельської єпархій на чолі з вікарним єпископом Феофілом
  3. Новгородська і Старорусская єпархія
  4. Збережемо старовинний храм-пам'ятник Петрозаводська
  5. Бовкало А. А., Галкін А. К. Релігійне життя в Карелії в перше десятиліття після «Великого терору» // Угро-угри і сусіди: проблема етнокультурного взаємодії в Балтійському і Баренцевому регіонах. Зб. наук. праць. СПб., 2002. С. 263—277
  6. Інтернет-радіо «Град Петров»
  7. В возрождающейся Сяндемской Успенской пустыни совершена первая Божественная литургия. Архів оригіналу за 2010-11-18. Процитовано 2010-07-31. 
  8. Відродження Кліменецком Свято-Троїцького монастиря
  9. Іменувалася також Троїцької Сунорецкой. Див. До історії Троїцької Сунорецкой пустелі // Олонецкие губернські відомості. — 1900, 25 травня.
  10. Барсів Е. В. Покажчик монастирів і пустель, скасованих і існуючих в Олонецкой єпархії, з їх настоятелями // Пам'ятна книжка Олонецкой губернії на 1867 рік. — Петрозаводськ, 1867. — С. 3—29: Старіцин А. Н. Монастирі Карелії за матеріалами Писцовой і переписних книг XVII століття. — Петрозаводськ.

Література[ред. | ред. код]

  • Бацер М. И. Олонецкая епархия и карельские староверы: (по страницам «Олонецких епархиальных ведомостей»)// Вопросы истории Европейского Севера: Проблемы развития культуры: вторая половина XIX—XX вв. : Сб. ст. — Петрозаводск, 2002. — С. 33—46.
  • Каргопольский Спасопреображенский, викариатский ныне монастырь//Олонецкие епархиальные ведомости. 1915. 11 июля. № 20. — с. 372—373.
  • Кожевникова Ю. Н. Монастыри и монашество Олонецкой епархии во второй половине XVIII — начале XX в. Петрозаводск, 2009.
  • Олонецкая епархия. Страницы истории. Петрозаводск, 2000.
  • Памятная книжка Олонецкой губернии на 1904 год.
  • Петрозаводск. Путеводитель по православным святыням Карелии. Петрозаводск, 2003.
  • Пулькин М. В. Сельские приходы Олонецкой епархии во второй половине 18 в. : Автореферат диссертации на соискание учёной степени канд. ист. наук (07.00.02-отечественная история). СПб., 1995.

Посилання[ред. | ред. код]