Поклад Ігор Дмитрович
| Поклад Ігор Дмитрович | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 10 грудня 1941 |
| Місце народження | Фрунзе, Киргизька РСР, СРСР |
| Дата смерті | 9 липня 2025[1] (83 роки) |
| Місце смерті | Ворзель, Бучанський район, Київська область, Україна |
| Поховання | Берковецьке кладовище |
| Громадянство | |
| Професії | композитор, кінокомпозитор |
| Освіта | Київська муніципальна академія музики імені Рейнгольда Глієра і Національна музична академія України |
| Праця в операх | Одеський театр оперети |
| Співпраця | Юрій Рибчинський, Олександр Вратарьов |
| Нагороди | |
| www.poklad.com.ua | |
І́гор Дми́трович По́клад (10 грудня 1941, Фрунзе, Киргизька РСР — 9 липня 2025, Ворзель, Бучанський район, Київська область, Україна) — український оперний композитор. Лауреат Шевченківської премії (1986). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1989). Народний артист України (1997). Герой України (2021). Національна легенда України (2024)[2].
Народився у Фрунзе (тепер Бішкек, Киргизстан) у родині кадрового військового в евакуації. Після закінчення II СВ родина повернулася до УРСР, де в 1957 році Ігор закінчив [СШ № 4 в Тернополі та одночасно — семирічну музичну школу по класу фортепіано. У тому ж 1957 розпочав навчання на історико-теоретичному відділенні Київського інституту музики ім. Глієра. Після третього курсу Поклад перевівся на композиторський факультет Київської консерваторії, в клас професора Андрія Штогаренка, яку закінчив в 1967 році.
Ще як студент училища працював там концертмейстером і написав вісню у співавторстві з Борисом Олійником «Пісня не заблукає», що стала популярною у виконанні Костянтина Огнєвого.
1966 року до Поклада звертаються чиновники мінкульту з пропозицією організувати дівочий співочий колектив. Ігор Поклад створює унікальний на ті часи проєкт — вокально-інструментальний ансамбль «Мрія». Вже за перший рік свого існування колектив входить у всесоюзну гастрольну мережу. За кілька років «Мрія» стає лауреатом Всесоюзного конкурсу артистів естради, поряд з легендарними на той час «Піснярами». 1968 року Поклад вимушений припинити керування колективом через відбуття до лав Радянської армії. В армії познайомився з поетом-початківцем, згодом метром української пісні, Юрієм Рибчинським. Разом вони створили кілька знаменитих хітів і стали широковідомими.
За нових часів амбіційні творчі проєкти за браком засобів довелося згорнути. У 2014 році переніс кілька складних операцій[3]. Певний час співпрацював з Академічним ансамблем пісні та танцю ДПСУ[4]. У 2022 пережив російську окупацію, був евакуйований серед багатьох інших мешканців Ворзеля[5].
Помер у ніч із 8 на 9 липня 2025 року у віці 83 років удома у Ворзелі[6][7]. Прощання з композитором відбулось 11 липня в Національній філармонії України, похований біля могили матері на Берковецькому кладовищі в Києві[8].
1973 року Ігор Дмитрович вирішив спробувати свої сили в театрі, він погоджується на пропозицію розпочати роботу над продовженням музичної п'єси «Весілля в Малинівці». З готовим твором він та Рибчинський прибули до Одеського театру оперети. Рішення про постанову версії Поклада було прийнято одноголосно і практично миттєво.
Наступною роботою опермейстера стала «Конотопська відьма», драматург Богдан Жолдак, написана в 1982 році ця оперета й досі не сходить зі сцен українських театрів. За словами театральних критиків ця п'єса вже давно стала класикою жанру. Усього за кілька років з'явилося ще півтора десятка мюзиклів.
У пошуках нових вражень Поклад займався у галузі кінематографу, розпочавши співпрацю з режисером Леонідом Биковим та написавши музику до одного з його фільмів «Де ви, лицарі?». Загалом композитор працював у більш ніж 40-ка художніх фільмах. Найприкрішою своєю помилкою Ігор Дмитрович вважав відмову від роботи у фільмі «В бій ідуть тільки „старики“». Також перу композитора належить музика до класичних мультиплікаційних стрічок «Як козаки…» та «Енеїда».
Сценічні твори
- музична комедія «Друге весілля в Малинівці» (Київ, 1974);
- мюзикли «Конотопська відьма» (лібр. Жолдака, 1982)
- «Серце моє з тобою» (лібр. Д. Шевцова, 1983)
- «Різдвяна ніч» (за М. Гоголем, 1987)
- «Засватана — невінчана», (за І. Карпенко-Карим)
- «Чмир» (за М. Кропивницьким)
- Рок-опера «Ірод» (п'єса Олександра Вратарьова, 2013)
для симфонічного оркестру
- Скерцо (1962),
- Симфонія (1970);
для струнного оркестру
- Варіації на тему української народної пісні «Не співайте, півні» (1963);
для хору
- Сюїта (сл. А. Суркова, 1969),
пісні (понад 150), у тому числі
|
|
- 1971 — «Де ви, лицарі?» (реж. Леонід Биков)
- 1973 — «Коли людина посміхнулась» (реж. Борис Івченко)
- 1973 — «Як козаки наречених визволяли» (мультфільм, реж. Володимир Дахно)
- 1977 — «Весь світ в очах твоїх…» (реж. Станіслав Клименко, Іван Симоненко)
- 1977 — «Завтра вистава» (фільм-концерт про майстрів цирку України)
- 1979 — «Як козаки мушкетерам допомагали» (мультфільм, реж. Володимир Дахно)
- 1979 — «Дударики» (реж. Станіслав Клименко)
- 1980 — «Парасолька в цирку» (мультфільм, реж. Володимир Дахно)
- 1980 — «Пора літніх гроз» (реж. Анатолій Буковський)
- 1980 — «Сонценятко, Андрійко і темрява» (мультфільм, реж. Леонід Зарубін)
- 1981 — «Останній гейм» (реж. Юлій Слупський)
- 1981 — «Сімейний марафон» (мультфільм, реж. Володимир Дахно)
- 1981 — «Право керувати» (реж. Михайло Терещенко)
- 1982 — «Зоряне відрядження» (реж. Борис Івченко)
- 1982 — «Подолання» (реж. Микола Літус, Іван Симоненко)
- 1982 — «Знайди свій дім» (реж. Юрій Тупицький)
- 1983 — «Довге відлуння» (реж. Альфред Шестопалов)
- 1984 — «Як козаки на весіллі гуляли» (мультфільм, реж. Володимир Дахно)
- 1987 — «Конотопська відьма» (фільм-спектакль, реж. Ігор Афанасьєв, В'ячеслав Бунь)
- 1987 — «Суд в Єршовці» (реж. Василь Ілляшенко)
- 1988 — «Робота над помилками» (реж. Андрій Бенкендорф)
- 1990 — «Балаган» (реж. Андрій Бенкендорф)
- 1990 — «Увійди в кожен будинок» (реж. Василь Ілляшенко)
- 1990 — «Тепла мозаїка ретро і ледь-ледь…» (реж. Микола Олялін)
- 1991 — «Два кроки до тиші» (реж. Юрій Тупицький)
- 1991 — «Енеїда» (мультфільм, реж. Володимир Дахно)
- 1991 — «Снайпер» (реж. Андрій Бенкендорф)
- 1992 — «Обітниця» (реж. Василь Ілляшенко)
- 1994 — «Притча про світлицю» (реж. Василь Ілляшенко)
- 1995 — «Москаль-чарівник» (реж. Микола Засєєв-Руденко)
- 1995 — «Як козаки у хокей грали» (мультфільм)
- 2000 — «Чорна рада» (мінісеріал)
- 2000 — «Зерно» (мультфільм, реж. Олександр Гуньковський)
- 2004 — «Легенда про Кощія, або У пошуках тридесятого царства» (т/ф, 4 с, реж. Валерій Ткачов)
- 2006 — «Таємниця „Святого Патрика“» (реж. Андрій Бенкендорф)
- 2007 — «Ялинка, кролик і папуга» (реж. Андрій Бенкендорф)
- 2007 — «Вітчим» (реж. Андрій Бенкендорф)
- 2007 — «Сповідь Дон Жуана» (реж. Андрій Бенкендорф)
- 2007 — «Запорожець за Дунаєм» (реж. Микола Засєєв-Руденко, Оксана Ковальова)
- 2012 — «Менти. Секрети великого міста» (т/с, реж. В'ячеслав Криштофович)
- Національна легенда України (21 серпня 2024) — за визначні особисті заслуги у становленні незалежної України і зміцненні її державності, захисті Вітчизни та служінні Українському народові, вагомий внесок у розвиток національного мистецтва, спорту, охорони здоров'я, плідну благодійну та громадську діяльність[2].
- Звання Герой України з врученням ордена Держави (9 грудня 2021) — за визначні особисті заслуги у розвитку національного музичного мистецтва, високу професійну майстерність та багаторічну плідну творчу діяльність[11]
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (21 січня 2017) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, справу консолідації українського суспільства, багаторічну сумлінну працю[12]
- 2017 — спеціальна премія «Людина року 2016» ім. М. Вороніна «За високий стиль життя»
- Орден «За заслуги» II ст. (10 грудня 2011) — за значний особистий внесок у розвиток вітчизняного музичного мистецтва, багаторічну плідну творчу діяльність та високу професійну майстерність[13]
- Народний артист України (22 жовтня 1997) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури та мистецтва, високий професіоналізм[14]
- Заслужений діяч мистецтв УРСР (1989)
- 1986 — Шевченківська премія за повнометражні документальні фільми «Командарми індустрії», «Головуючий корпус», «Стратеги науки»[15]
- 1978 — Диплом за фільм «Весь світ в очах твоїх» — на Республіканському кінофестивалі у Кременчуці.[16]
- ↑ https://zn.ua/CULTURE/umer-izvestnyj-ukrainskij-kompozitor-ihor-poklad.html
- ↑ а б УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №509/2024 — Про нагородження відзнакою Президента України "Національна легенда України". president.gov.ua (укр.). Офіційне інтернет-представництво Президента України. 21 серпня 2024. Архів оригіналу за 22 серпня 2024. Процитовано 23 серпня 2024.
- ↑ Термінової допомоги потребує легендарний український композитор Ігор Поклад!. Архів оригіналу за 19 вересня 2015. Процитовано 6 травня 2015. [Архівовано 2015-09-19 у Wayback Machine.]
- ↑ Академічний ансамбль пісню і танцю [[Державна прикордонна служба України|ДПСУ]]. Наші автори. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 6 травня 2015. [Архівовано 2015-05-18 у Wayback Machine.]
- ↑ Родину геніального українського композитора врятовано з Ворзеля. glavcom.ua (укр.). Процитовано 12 березня 2022.
- ↑ "Тече вода" і "Скрипка грає". Помер композитор Ігор Поклад. BBC News Україна. 9 липня 2025. Процитовано 9 липня 2025.
- ↑ Пішов з життя композитор Ігор Поклад, Укрінформ, 9 липня 2025
- ↑ Помер Ігор Поклад: останні роздуми генія про життя, музику і Україну. РБК-Украина (укр.). Процитовано 17 липня 2025.
- ↑ Очі на піску. pisni.org.ua. Архів оригіналу за 16 жовтня 2024. Процитовано 27 липня 2025.
- ↑ Жива легенда української естради. rems.knukim.edu.ua. Архів оригіналу за 26 липня 2025. Процитовано 27 липня 2025.
- ↑ Указ Президента України від 9 грудня 2021 року № 628/2021 «Про присвоєння І.Покладу звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 21 січня 2017 року № 10/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»
- ↑ Указ Президента України від 10 грудня 2011 року № 1121/2011 «Про нагородження І. Поклада орденом "За заслуги"»
- ↑ Указ Президента України від 22 жовтня 1997 року № 1174/97 «Про відзначення працівників культури і мистецтва»
- ↑ Лауреати премій ім. Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 25 лютого 2016. Процитовано 17 лютого 2016. [Архівовано 2016-02-25 у Wayback Machine.]
- ↑ Фільми та митці кіностудіі імені О. Довженка, удостоєні державних і республіканських премій, призів та нагород кінофестивалів в 1970—1980рр. електронна версія журналу «Світ екрану» («Мир экрана», «The World of Screen») — свідоцтво про державну реєстрацію в Україні КВ№ 4606 від 10.10.2002. 14 серпня 2004. Архів оригіналу за 12.10.2004. Процитовано 22 серпня 2011.
{{cite web}}: Не збігається часова мітка у|archive-date=/|archive-url=; можливо, 2004-10-12? (довідка) [Архівовано 2004-10-12 у Wayback Machine.]
- Рудаков Микола. Чарівна скрипка Ігоря Поклада //Урядовий кур'єр: газета. 2001. — 24 березня.
- Антон Муха. Композитори України та української діаспори. Довідник. — Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського. — Київ : «Музична Україна», 2004. — С. 352 с. . — ISBN 966-8259-08-4.
- Поклад Ігор. Золотий фонд української естради. Архів оригіналу за 28 червня 2012. Процитовано 1 січня 2013.
- Ігор Поклад на pisni.org.ua [Архівовано 4 січня 2013 у Wayback Machine.]
- https://www.animator.ru/db/?p=show_person&pid=1479 [Архівовано 30 січня 2022 у Wayback Machine.]
- https://www.kino-teatr.ru/kino/composer/post/23723/works/ [Архівовано 30 січня 2022 у Wayback Machine.]
- «Він чує небо, як ніхто…»[недоступне посилання з жовтня 2019]
- Ігор Поклад: «Розумієш: пісні вже не твої, їх вважають народними» [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Дружина композитора Поклада: Наш будинок у Ворзелі росіяни замінували. Чого вони хотіли? Щоби 80-річний композитор підірвався, відкриваючи кришку піаніно? // gordonua.com. — 2022. — 11 квітня.
- Тернопільська юність Героя України [Текст] / Н. Козак // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2021. — № 50 (15 груд.). — С. 3 : фот.
- Помер композитор Ігор Поклад// Радіо Свобода, 9.7.2025
- Поклад Ігор Дмитрович // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП». — С. 293
- «Чарівна скрипка»
- Українська естрада. Пісні серця. «Кохана»
- «Кохана» (англ. версія пісні) [Архівовано 15 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Пісні, які співають роками. Авторові українських хітів Ігореві Покладу виповнилось 80 років
- Народились 10 грудня
- Народились 1941
- Уродженці Бішкека
- Померли 9 липня
- Померли 2025
- Померли у Ворзелі
- Випускники Київського інституту музики імені Рейнгольда Глієра
- Випускники Київської консерваторії
- Герої України — кавалери ордена Держави
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Народні артисти України
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня
- Заслужені діячі мистецтв УРСР
- Лауреати Шевченківської премії
- Нагороджені відзнакою Президента України «Національна легенда України»
- Композитори XX століття
- Композитори XXI століття
- Українські композитори
- Українські композитори кіно
- Радянські композитори
- Радянські кінокомпозитори