Графік
f(
x) =
e−x2 і площа між функцією та
x-віссю, що дорівнює
√π.
Інтеграл Гауса, також відомий як інтеграл Ейлера-Пуассона — це інтеграл функції Гауса e−x2 над усією областю дійсних чисел. Названий на честь німецького математика Карла Фрідріха Гауса, і має вигляд

Абрахам де Муавр першим відкрив цей тип інтегралів у 1733~р. Тоді як Гаусс опублікував точний інтеграл у 1809 р.[1] Інтеграл має широкий спектр застосувань. Наприклад, за допомогою простої заміни змінних, використовується для обчислення нормалізуючої константи нормального розподілу. Цей же інтеграл з фіксованими межами тісно пов'язаний як з функцією помилок так і з кумулятивною функцією нормального розподілу. У фізиці цей тип інтеграла часто з'являється, наприклад, в квантовій механіці, при знаходженні густини ймовірності основного стану гармонічного осцилятора. Цей інтеграл також використовується в означенні інтеграла вздовж траєкторії для знаходження функції поширення гармонічного осцилятора,
а також у статистичній механіці
для знаходження функції розбиття.
Хоча функцію помилок не можна представити елементарні функції,
як це можна довести за допомогою
алгоритму Ріша,[2] все ж інтеграл Гаусса можна обчислити аналітичними методами аналізу функцій багатьох змінних. Тобто, невизначений інтеграл

не інтегрується в елементарних функціях,
але визначений інтеграл

можна обчислити. Визначений інтеграл довільної функції Гаусса дорівнює

В полярних координатах[ред. | ред. код]
Стандартний спосіб обчислення інтеграла Гаусса, що був запропонований Пуассоном, базується на використанні наступної властивості:[3] базується на використанні наступної властивості:

Розглянемо функцію
у просторі
, та обчислимо інтеграл від неї двома способами.:
- З однієї сторони, як подвійний інтеграл в декатровій системі координат, він дорівнює квадрат інтеграла Гаусса:

- З іншої сторони, за допомогою методу знаходження об'єму тіла обертання (випадок подвійного інтеграла у полярних координатах), цей інтеграл дорівнює

З цих двох обчислень отримаємо шукане значення для інтеграла Гаусса, хоча при цьому слід подбати про відповідні невласні інтеграли:
![{\displaystyle {\begin{aligned}\iint _{\mathbf {R} ^{2}}e^{-(x^{2}+y^{2})}dx\,dy&=\int _{0}^{2\pi }\int _{0}^{\infty }e^{-r^{2}}r\,dr\,d\theta \\[6pt]&=2\pi \int _{0}^{\infty }re^{-r^{2}}\,dr\\[6pt]&=2\pi \int _{-\infty }^{0}{\tfrac {1}{2}}e^{s}\,ds&&s=-r^{2}\\[6pt]&=\pi \int _{-\infty }^{0}e^{s}\,ds\\[6pt]&=\pi (e^{0}-e^{-\infty })\\[6pt]&=\pi ,\end{aligned}}}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/258cbedd2993fcf6a75ab346811db755800124ac)
де множник r-якобіан, який з'являється при переході до полярних координат у подвійному інтегралі (r dr dθ - стандартна міра на площині записана в полярних координатах , і інтегрування включає заміну s = −r2, а тому ds = −2r dr.
Таким чином,

Тоді:
.
Для обґрунтування невласних подвійних інтегралів та прирівнювання двох співвідношень, розпочнемо з апроксимуючої функції:

Якби інтеграл

був би абсолютно збіжним, то ми б отримали головне значення інтеграла за Коші,тобто границя

співпадала б з інтегралом

Щоб побачити це врахуємо, що

Таким чином, для обчислення інтеграла

потрібно знайти границю
.
Підносячи
до квадрату, отримаємо
![{\displaystyle {\begin{aligned}I^{2}(a)&=\left(\int _{-a}^{a}e^{-x^{2}}\,dx\right)\left(\int _{-a}^{a}e^{-y^{2}}\,dy\right)\\[6pt]&=\int _{-a}^{a}\left(\int _{-a}^{a}e^{-y^{2}}\,dy\right)\,e^{-x^{2}}\,dx\\[6pt]&=\int _{-a}^{a}\int _{-a}^{a}e^{-(x^{2}+y^{2})}\,dy\,dx.\end{aligned}}}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/6509fca491d3cb9b93190e16c658f16dec923f07)
Використовуючи теорему Фубіні, вищевказаний подвійний інтеграл можна розглядати як поверхневий інтеграл
![{\displaystyle \iint _{[-a,a]\times [-a,a]}e^{-(x^{2}+y^{2})}\,d(x,y),}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/4e4b58443461083729c25372d10f8c8f5fe9d08b)
взятий над квадратом з вершинами {(−a, a), (a, a), (a, −a), (−a, −a)} на площині xy.
Оскільки, для всіх дійсних чисел, експоненціальна функція більша за 0, то звідси випливає,
що інтеграл, взятий над вписаним кругом,
повинен бути меншим за
, і аналогічно інтеграл, взятий над описаним кругом,
повинен бути більшим ніж
. Інтеграли над двома кругами легко обчислити, перейшовши від декартової системи координат
до полярної системи координат:

![{\displaystyle \mathbf {J} (r,\theta )={\begin{bmatrix}{\dfrac {\partial x}{\partial r}}&{\dfrac {\partial x}{\partial \theta }}\\[1em]{\dfrac {\partial y}{\partial r}}&{\dfrac {\partial y}{\partial \theta }}\end{bmatrix}}={\begin{bmatrix}\cos \theta &-r\sin \theta \\\sin \theta &r\cos \theta \end{bmatrix}}}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/e097ec3e6c6a5a79d16a9cf77f2427726eb94c49)


(Див. Полярні координати з декартових координат щодо відповідних перетворень.)
Після інтегрування отримуємо

За теоремою про двох поліцейських, отримаємо значення інтеграла Гаусса:

У декартових координатах[ред. | ред. код]
Інша техніка, яка сходить до Лапласа (1812),[3] , полягає в наступному. Покладемо

Оскільки границі відносно s приy → ±∞ , залежать від знаку x, то для спрощення обчислень використовуємо той факт, що e−x2 є парною функцією і, отже, інтеграл на множині всіх дійсних чисел удвічі більший ніж інтеграл від нуля до нескінченності:

Таким чином, при x ≥ 0, для змінних y and s маємо однакові границі. Тобто,
![{\displaystyle {\begin{aligned}I^{2}&=4\int _{0}^{\infty }\int _{0}^{\infty }e^{-(x^{2}+y^{2})}dy\,dx\\[6pt]&=4\int _{0}^{\infty }\left(\int _{0}^{\infty }e^{-(x^{2}+y^{2})}\,dy\right)\,dx\\[6pt]&=4\int _{0}^{\infty }\left(\int _{0}^{\infty }e^{-x^{2}(1+s^{2})}x\,ds\right)\,dx\\[6pt]&=4\int _{0}^{\infty }\left(\int _{0}^{\infty }e^{-x^{2}(1+s^{2})}x\,dx\right)\,ds\\[6pt]&=4\int _{0}^{\infty }\left[{\frac {1}{-2(1+s^{2})}}e^{-x^{2}(1+s^{2})}\right]_{x=0}^{x=\infty }\,ds\\[6pt]&=4\left({\frac {1}{2}}\int _{0}^{\infty }{\frac {ds}{1+s^{2}}}\right)\\[6pt]&=2{\Big [}\arctan s{\Big ]}_{0}^{\infty }\\[6pt]&=\pi .\end{aligned}}}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/65e9062739e98701c8f9bcbf54fe8708a922ac35)
Отже, як і очікувалося,
.
Зв'язок з гамма-функцією[ред. | ред. код]
Підінтегральна функція - це парна функція, тому

Таким чином, цей інтеграл після заміни змінної
перетворюється на інтеграл Ейлера:

де
гамма-функція.Це показує, чому факторіал напівцілого числа є раціональним, домножиним на
. У загальному випадку,

який можна отримати виконавши заміну
в підінтегральній функції гамма-функції:
.
Інтеграл функції Гаусса[ред. | ред. код]
Результатом обчислення інтеграла довільної функції Гаусса є

Альтернативною формою є

Ця форма корисна для обчислення математичних сподівань деяких неперервних розподілів,
пов'язаних із нормальним розподілом, наприклад, для логнормального розподілу.
n-мірне та функціональне узагальнення[ред. | ред. код]
Припустимо, A - симетрична, додатньо визначена (отже, має обернену) матриця n × n яка є оберненою до коваріаційної матриці. Тому,

де інтеграл розуміється над Rn. Цей факт застосовується при дослідженні багатовимірного нормального розподілу. Також

де σ - перестановка множин {1, ..., 2N}, а додатковий коефіцієнт у правій частині -
це сума за всіма комбінаторними парами множини {1, ..., 2N} з N копій матриці A−1.
Крім того,[4]

для деякої аналітичної функції f, за умови,
що вона задовольняє деяким відповідним обмеженням щодо свого зростання та деяким іншим технічним критеріям.
(Для деяких функцій вона працює, наприклад, для поліномів. А для деяких - ні.)
Піднесення до степеня диференціальним оператором розуміється в сенсі степеневих рядів.
Хоча функціональні інтеграли не мають чіткого означення (або навіть їх неможливо строго обчислити в більшості випадків),
проте ми можемо визначити функціональний інтеграл Гаусса аналогічно скінченновимірному випадку.
Але проблема все ж залишається, оскільки
є нескінченністю,
а також функціональний детермінант буде нескінченним у загальному випадку. Проте це можна обійти, якщо розглянути відношення:
![{\displaystyle {\frac {\int f(x_{1})\cdots f(x_{2N})\exp \left[{-\iint {\frac {1}{2}}A(x_{2N+1},x_{2N+2})f(x_{2N+1})f(x_{2N+2})d^{d}x_{2N+1}d^{d}x_{2N+2}}\right]{\mathcal {D}}f}{\int \exp \left[{-\iint {\frac {1}{2}}A(x_{2N+1},x_{2N+2})f(x_{2N+1})f(x_{2N+2})d^{d}x_{2N+1}d^{d}x_{2N+2}}\right]{\mathcal {D}}f}}={\frac {1}{2^{N}N!}}\sum _{\sigma \in S_{2N}}A^{-1}(x_{\sigma (1)},x_{\sigma (2)})\cdots A^{-1}(x_{\sigma (2N-1)},x_{\sigma (2N)}).}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/afc0ca573c6aa3321caf5cd4db0b732fda57fa81)
В позначеннях ДеВіта це співвідношення виглядає аналогічно скінченновимірному випадку.
n- мірний з лінійним членом[ред. | ред. код]
Якщо A знову є симметричною, додатньо визначеною матрицею, тоді (при умові, що всі вектори є вектор-стовпцями):

Інтеграли подібної форми[ред. | ред. код]





Де
- натуральне число,
- подвійний факторіал.
Простий спосіб їх отримання --- це диференціювання під знаком інтеграла:
![{\displaystyle {\begin{aligned}\int _{-\infty }^{\infty }x^{2n}e^{-\alpha x^{2}}\,dx&=\left(-1\right)^{n}\int _{-\infty }^{\infty }{\frac {\partial ^{n}}{\partial \alpha ^{n}}}e^{-\alpha x^{2}}\,dx=\left(-1\right)^{n}{\frac {\partial ^{n}}{\partial \alpha ^{n}}}\int _{-\infty }^{\infty }e^{-\alpha x^{2}}\,dx\\[6pt]&={\sqrt {\pi }}\left(-1\right)^{n}{\frac {\partial ^{n}}{\partial \alpha ^{n}}}\alpha ^{-{\frac {1}{2}}}={\sqrt {\frac {\pi }{\alpha }}}{\frac {(2n-1)!!}{\left(2\alpha \right)^{n}}}\end{aligned}}}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/840c63d1f982539f417c458e6942a2717c26cd19)
Також можна використовувати інтегрувати частинами та знайти відповідне рекурентне співвідношення.
Поліноми вищих порядів[ред. | ред. код]
Використання лінійної заміни базису показує, що інтеграл експоненти, в степені якої однорідний многочлен від n - змінних, може залежати тільки від
- інваріантів многочлена. Одним з таких інваріантів є дискримінант,
нулі якого позначають особливості інтеграла. Проте інтеграл також може залежати від других інваріантів.
Експоненту, в степені якої другі парні многочлени, можна чисельно обчислити за допомогою рядів.
Вони можуть бути інтерпритовані як формальные обчислення, коли немає збіжності.
Наприклад, обчислення інтеграла від експоненти, в степені якої поліном четвертого порядку, має вигляд:

Вимога до того, щобn + p = 0 та те, що остача від ділення дорівнює 2 (mod 2) полягає в тому, що інтеграл від −∞ до 0 дає множник
(−1)n+p/2, а інтеграл від 0 до +∞ дає множник 1/2 кожного разу.
Ці інтеграли з'являються в таких областях, як квантова теорія поля.