Авл Постумій Альбін (консул 99 до н.е.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Авл Постумій Альбін.
Авл Постумій Альбін
лат. Aulus Postumius Albinus
претор
не пізніше 102 до н. е.
консул
99 до н. е.
легат в Італії (можливо)
89 до н. е.
 
Народження: 142 до н. е.[1]
Стародавній Рим
Смерть: 89 до н. е. або 89 до н. е.[1]
Рим, Римська республіка
Причина смерті: побиття камінням
Країна: Стародавній Рим
Релігія: давньоримська релігія
Рід: Постумії
Батько: Авл Постумій Альбін[d] або Авл Постумій Альбін[1][1]
Мати: невідомо
Шлюб: невідомо
Діти: Децім Юній Брут Альбін

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Авл Постумій Альбін (лат. Aulus Postumius Albinus; помер приблизно у 89 році до н. е. під Помпеями) — давньоримський політичний діяч з патриціанського роду Постуміїв, консул 99 року до н. е. Дослідники ототожнюють його з ще одним Авлом Постумієм Альбіном — легатом, загиблим під час Союзницької війни.

Походження[ред. | ред. код]

Авл Постумій належав до одного з найзнатніших патриціанських родів Риму, представники якого згадуються в джерелах, починаючи з першого десятиліття Римської республіки. У деталях його походження невідоме, через те, що в Капітолійських фастах на місці преноменів його батька і діда лакуни. Ім'я Авл носив молодший брат і легат Спурія Постумія Альбіна, консула 110 до н. е. Цей нобіль став винуватцем поразки римської армії під час Югуртинської війни та після цього імовірно пішов у вигнання[2]. Вільям Сміт гадав, що консул був сином легата[3], а Фрідріх Мюнцер[de] — що мова йде про представників різних гілок роду (можливо, двоюрідних братів)[4]. Також існує гіпотеза, що легат і консул — та сама людина. Але сучасні дослідники вважають це сумнівним[5].

Біографія[ред. | ред. код]

Монета, викарбувана імовірно Авлом Постумієм Альбіном

Авл Постумій згадується в джерелах лише у зв'язку зі своїм консулатом (99 рік до н. е.)[6]. Він став одним із чотирьох претендентів на цю магістратуру — поряд з Марком Антонієм Оратором, Гаєм Сервілієм Главцією та Гаєм Меммієм (згідно із законом Віллія це означає, що він повинен був не пізніше 102 до н. е. обіймати посаду претора[7]). Одне з консульських місць зайняв Антоній, а за друге повинна була розвернутися подальша боротьба. Але Главцію напередодні виборів усунули, оскільки він був претором поточного року; а вранці в день голосування, при до кінця нез'ясованих обставин був забитий на смерть Меммій[8][9]. Сенат звинуватив в організації вбивства Главцію і використовував цей інцидент, щоб розправитися з екскандидатом та його політичним союзником — народним трибуном Луцієм Аппулеєм Сатурніном. Альбін же у результаті всіх цих подій став консулом[10]. В історіографії існує думка, що насправді саме Авл Постумій стояв за вбивцями Меммія: той був його єдиним конкурентом у боротьбі за консулат і раніше звинувачував родича Авла (Спурія Постумія) у корупційній змові з Югуртою[11][12].

У зв'язку з консулатом Альбіна Авл Геллій повідомляє про несприятливі провісники (у сакрарії в палаці Нуми Помпілія, де зберігалися священні предмети, прийшли в рух Марсові списи), через які Авл Постумій та Марк Антоній прийняли постанову про додаткові жертви богам[13]. Головною подією 99 року до н. е. стала боротьба низки представників сенатської аристократії за повернення з вигнання Квінта Цецилія Метелла Нумідійського, але Альбін у цьому контексті не згадується в джерелах — як і у зв'язку з якими-небудь подіями, крім ознак і жертв[6].

У 89 році до н. е. в джерелах з'являється ще один Авл Постумій Альбін. Під час Союзницької війни цей нобіль був легатом і брав участь в облозі Помпей; власні солдати вбили його камінням і палицями[14] через «підозру в ганебній зраді»[15] або через його «нестерпну зарозумілість»[16]. Відомо, що військо Альбіна взяв під своє керівництво Луцій Корнелій Сулла, який не став карати винних у вбивстві легата: він «залишив настільки тяжку провину безкарною і навіть пишався цим, не без хвастощів кажучи, що завдяки цьому його люди, мовляв, стануть ще більш ворожими, спокутуючи хоробрістю свою провину»[14]. Плутарх називає Авла колишнім претором[14], а Оросій — Консуляром[16]. Фрідріх Мюнцер робить з цього висновок, що, якщо Оросій не помиляється, то легата необхідно ототожнити з консулом 99 року до н. е.[17] На користь такого ототожнення висловився і Броутон[18].

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Юнія Молодша, донька Децим Юній Брут Галлек, консул 138 року до н. е.

Діти:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Digital Prosopography of the Roman Republic
  2. ↑ Postumius 32, 1953.
  3. ↑ Авл Постумій Альбін у Smith's Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology. Архів оригіналу за 6 вересня 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
  4. ↑ Postumius 35, 36, 1953.
  5. ↑ Короленков, Смыков, 2007, с. 388.
  6. ↑ а б Postumius 33, 1953.
  7. ↑ Broughton, 1951, с. 568.
  8. ↑ Аппіан, XIII,32.
  9. ↑ Оросій, V,17,5.
  10. ↑ Broughton, 1952, с. 1.
  11. ↑ Короленков, Смыков, 2007, с. 114.
  12. ↑ Короленков, Кац, 2006, с. 121—127.
  13. ↑ Авл Геллий, IV,6,1—2.
  14. ↑ а б в Плутарх, Сулла, 6.
  15. ↑ Тит Ливий, Періохи, 75.
  16. ↑ а б Оросій, V,18,22.
  17. ↑ Postumius 34, 1953.
  18. ↑ Broughton, 1952, с. 37.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Короленков А., Кац В. Убийство Гая Меммия : [рос.] // Studia historica. — 2006. — № 6. — С. 120—127.
  • Короленков А., Смыков Е. Сулла : [рос.]. — Москва : Молодая гвардия, 2007. — 430 с. — ISBN 978-5-235-02967-5.
  • Broughton R. Magistrates of the Roman Republic : [англ.]. — New York, 1951. — Vol. I. — 600 с.
  • Broughton R. Magistrates of the Roman Republic : [англ.]. — New York, 1952. — Vol. II. — 558 с.
  • Münzer F.[de]. Postumius 32 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft : [нім.]. — 1953. — Bd. XXII, 1. — Kol. 908—909.
  • Münzer F. Postumius 33 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft : [нім.]. — 1953. — Bd. XXII, 1. — Kol. 909.
  • Münzer F. Postumius 34 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft : [нім.]. — 1953. — Bd. XXII, 1. — Kol. 909—910.
  • Münzer F. Postumius 35, 36 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft : [нім.]. — 1953. — Bd. XXII, 1. — Kol. 910—911.
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
100: Гай Марій (6-й раз) і Луцій Валерій Флакк — 99: Марк Антоній Оратор і Авл Постумій Альбін — 98: Квінт Цецилій Метелл Непот і Тит Дідій — 97: Гней Корнелій Лентул і Публій Ліціній Красс — 96: Гней Доміцій Агенобарб і Гай Кассій Лонгін — 95: Луцій Ліциній Красс і Квінт Муцій Сцевола — 94: Гай Целій Кальд і Луцій Доміцій Агенобарб — 93: Гай Валерій Флакк і Марк Геренній — 92: Гай Клавдій Пульхр і Марк Перперна — 91: Луцій Марцій Філіпп і Секст Юлій Цезар — 90: Луцій Юлій Цезар і Публій Рутілій Луп — 89: Гней Помпей Страбон і Луцій Порцій Катон — 88: Луцій Корнелій Сулла і Квінт Помпей Руф — 87: Гней Октавій і Луцій Корнелій Цинна, суффект — Луцій Корнелій Мерула — 86: Луцій Корнелій Цинна (2-й раз) і Гай Марій (7-й раз), суффект — Луцій Валерій Флакк — 85: Луцій Корнелій Цинна (3-й раз) і Гней Папірій Карбон — 84: Гней Папірій Карбон (2-й раз) і Луцій Корнелій Цинна (4-й раз) — 83: Луцій Корнелій Сципіон Азіатік і Гай Норбан — 82: Гай Марій Молодший і Гней Папірій Карбон (3-й раз) — 81: Марк Туллій Декула і Гней Корнелій Долабелла — 80: Луцій Корнелій Сулла (2-й раз) і Квінт Цецилій Метелл Пій — 79: Публій Сервілій Ватія Ісаврік і Аппій Клавдій Пульхр — 78: Марк Емілій Лепід і Квінт Лутацій Катул Капітолін — 77: Децім Юній Брут і Мамерк Емілій Лепід Лівіан — 76: Гней Октавій і Гай Скрибоній Куріон
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Авл_Постумій_Альбін_(консул_99_до_н.е.)&oldid=35837719