Квінт Лутацій Катул Капітолін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Квінт Лутацій Катул Капітолін
лат. Quintus Lutatius Catulus Capitolinus
Народився бл. 119 до н. е.
Помер бл. 60 до н. е.
Рим, Римська республіка
Громадянство
(підданство)
Стародавній Рим
Діяльність політик, військовослужбовець
Посада давньоримський сенатор[d][1] і консул[1]
Батько Квінт Лутацій Катул

Квінт Лутацій Катул Капітолін (124—60 роки до н. е.) — політичний, державний та військовий діяч Римської республіки, консул 78 року до н. е., цензор 65 року до н. е., прихильник оптиматів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з роду нобілів Лутаціїв. Син Квінта Лутація Катула, консула 102 року до н. е., та Доміції.

У 102—101 роках до н. е. почав службу у війні із племенем кімврів під орудою батька. У 100 році до н. е. брав участь у придушенні руху Луція Аппулея Сатурніна. Після цього брав участь у Союзницькій війні, зокрема у 89 році до н. е. воював проти італіків знову під командуванням батька.

У 87 році до н. е. сенат як легата спрямував Катула до Квінта Цецилія Метелла Пія, щоб останній прийшов на допомогу Риму. У 86 році до н. е. став еділом, того ж року, після того як батька Катула Гай Марій присудив до страти, Квінт Лутацій втік до Луція Корнелія Сулли, який на той час був у Греції.

У 81 році до н. е. Катула обрано претором, а у 78 році до н. е. — консулом разом з Марком Емілієм Лепідом. Під час своєї каденції Катул вступив у конфлікт, завадив Лепіду провести закони про хлібні роздачі, відновлення прав народних трибунів та повернення конфіскованих земель їхнім власникам. Після цього Лепід підняв повстання. У 77 році до н. е. Квінт Катул завдав йому поразки біля Риму й змусив тікати того з Італії. Після цього значно збільшив свій вплив у сенаті, проводячи політику збереження влади оптиматів. Також під час свого консульства Катул відновив храм Юпітера Капітолійського, за що й отримав агномен «Капітолін».

У 76 році до н. е. став членом колегії понтифіків. У 70 році до н. е. підтримав законопроект стосовно реформування складу постійних судових комісій. У 67 та 66 роках до н. е. виступав проти законопроектів Авла Габінія та Манілія, якими надавався імперій Гнею Помпею Великому для війни спочатку з піратами, а потім з Мітрідатом VI, царем Понту.

У 65 році до н. е. його обрано цензором разом з Марком Ліцинієм Крассом. На цій посаді заблокував спробу свого колеги надати римське громадянство транспаданським галлам, а також обкласти Єгипет даниною. Внаслідок конфлікту обидва цензори склали свої повноваження.

У 63 році до н. е. Катул намагався здобути посаду великого понтифіка, навіть пропонував хабара Цезарю за відмову балотуватися, але марно. Зрештою Лутацій програв вибори саме Цезарю. У цей же час Катул активно допомагав Цицерону боротися із змовою Луція Сергія Катіліни, незважаючи на гарні стосунки з останнім. Після придушення змови Катул виступив за страту Катиліни та його спільників. Також Лутацій Катул пропонував долучити Цезаря до переліку змовників, але цю пропозицію не було підтримано.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Муммія Ахаїка

Діти:

  • Лутація.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Dio XXXVI 30—36; XXXVII 9, 3; 37, 2; 44, 1; 46, 3—4; XLIV 48, 2; 47, 4. (лат.)
  • Ammian. XIV, 6, 25 (лат.)
  1. а б Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman RepublicSociety for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3