Перейти до вмісту

Луцій Марцій Філіп (консул 91 року до н. е.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Луцій Марцій Філіп
лат. L. Marcius Q.f.Q.n. Philippus Редагувати інформацію у Вікіданих
Народивсяблизько 141 до н. е.
Стародавній Рим Редагувати інформацію у Вікіданих
Померміж 76 до н. е. та 73 до н. е.
невідомо Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоРимська республіка
Діяльністьполітик, державний та військовий діяч
Знання мовлатина Редагувати інформацію у Вікіданих
Суспільний станшляхтич[d][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаконсул
Термін91 рік до н. е.
ПопередникГай Клавдій Пульхр
НаступникЛуцій Юлій Цезар
РідМарції
БатькоКвінт Марцій Філіп
МатиClaudiad[1][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриQuintus Marcius Philippusd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зневідомо Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиЛуцій Марцій Філіп

Луцій Марцій Філіп (лат. Lucius Marcius Philippus; близько 141 до н. е. —між 76 до н. е. та 73 до н. е.) — політичний, державний та військовий діяч, консул 91 року до н. е., цензор 86 року до н. е., відомий красномовець часів пізньої Римської республіки.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з плебейського роду Марціїв. Син Квінта Марція Філіпа.

У 104 році до н. е. його обрано народним трибуном. Висунув проєкт аграрної реформ щодо обмеження володіння землею. Проте, побачивши, що цей законопроєкт не має шансу бути ухваленим, відмовився від нього.

У 100 році до н. е. брав участь у придушенні заколоту Луція Аппулея Сатурніна. Надалі був обраний до колегії авгурів. У 96 році до н. е. став претором.

У 93 році до н. е. висунув свою кандидатуру на посаду консула, але зазнав поразки. Лише у 91 році до н. е. Луція Марція обрано консулом разом з Секстом Юлієм Цезарем. Він відкинув пропозиції щодо реформ, запропонованих народним трибуном Марком Лівієм Друзом. Після тривалої боротьби Марцій Філіп зумів переконати сенат анулювати вже прийняті закони Друза стосовно роздачі зерна, заснування нових колоній, обмежень майна.

Підтримував партію оптиматів. У 86 році до н. е. обраний цензором разом з Марком Перперною. Вигнав з сенату Аппія Клавдія Пульхра.

У 82 році до н. е. перейшов на бік Луція Сулли. Як його легат підкорив Сардинію, перемігши прихильника популярів, претора Квінта Антонія Бальба. З 79 року до н. е. (часу відставки Сулли) відігравав провідну роль у сенаті. Це тривало до 76 року до н. е., коли Марцій відійшов від політичного життя. Спочатку виступав за збереження державного управління, встановленого Луцієм Суллою, але згодом підтримав пропозицію Гнея Помпея щодо повернення демократичних норм. Помер до 73 року до н. е.

Родина

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Hans Georg Gundel: Marcius I. 21. // Der Kleine Pauly (KlP). Band 3, Stuttgart 1969, Sp. 1000. (нім.)
  1. а б в Digital Prosopography of the Roman Republic