Алелопатія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Через алелопатію в казуариновому лісі, попри добру освітленість і наявність вологи, не ростуть інші види рослин

Алелопа́тія (від грецького «алелос» — взаємний і «патон» — вплив) — властивість рослин, грибів, мікроорганізмів виділяти органічні сполуки, які пригнічують проростання, ріст, розвиток і здатність до розмноження інших організмів.

Носієм алелопатичної дії є фізіологічно активні речовини — коліни, хімічна природа яких дуже різноманітна й непостійна навіть у одного виду.

Класичним прикладом алелопатії може служити сукцесія специфічного типу каліфорнійської рослинності — чапараля. Це рослинне угруповання складається переважно з чагарників шавлії білолистої (Salvia leucophylla), чамісу, мучниці та інших лучних рослин. Навколо багатьох особин шавлії існують кільця завширшки до 2-3 м, де не росте трава через накопичення в ґрунті токсинів (головним чином, терпеныв камфори й цинеолу). Приблизно раз на 12-15 років чапараль охоплюють природні пожежі. Під час пожеж вогонь руйнує терпени, і вся ділянка знову «захоплюється» лучною рослинністю. Однак з появою чагарників шавлії білолистої «пролисини» відновлюються. Коментуючи це явище, Т. А. Работнов робить припущення про можливість «… пояснити розподіл рослинності, що спостерігається, можна, конкуренцією за воду… Тим не менш немає підстави заперечувати можливість алелопатичного ефекту шавлії на однорічники. Необхідно лише підкреслити, що алелопатичний вплив завдає місцева рослина (шавлія білолиста) на еволюційно не пов'язані з нею, занесені до Каліфорнії з Західної Європи однорічні рослини …».[1]

В останні роки отримано досить багато даних про роль алелопатії, особливо в агроекосистемах. Наприклад, серед інтродукованих в Україні декоративних рослин найбільші алелопатичні властивості виявив айлант найвищий.[2]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Аллелопатия и продуктивность растений: Сб. науч. тр. — Киев: Наук. думка, 1990. — 146 с.(рос.)
  • Биологический энциклопедический словарь / Глав. ред. М. С. Гиляров. — М.: Сов. энциклопедия, 1986. — С. 18.(рос.)
  • Гродзинский А. М. Аллелопатия растений и почвоутомление. — К.: Наук. думка, 1991. — 432 с.(рос.)
  • Иванов В. П. Растительные выделения и их значение в жизни фитоценозов. — М., 1973.(рос.)
  • Матвеев Н. М. Аллелопатия как фактор экологической среды. — Самара: Самар. кн. изд-во, 1994. — 203 с.(рос.)
  • Райс Э. Аллелопатия = Allelopathy / Пер. с англ. под ред. А. М. Гродзинского. — М.: Мир, 1978. — 392 с.(рос.)

Джерела[ред.ред. код]

  1. Работнов Т. А. Фитоценология. — М., 1983. — 296 с.
  2. Аллелопатические свойства адвентивных видов древесно-кустарниковых растений / Ю. А. Ерёменко // Промышленная ботаника. — 2012. — Вип. 12. — С. 188–193.(рос.)

Посилання[ред.ред. код]


Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.