Огірок звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Огірок
Огіркові плоди, листя та цвіт
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Гарбузоцвіті (Cucurbitales)
Родина: Гарбузові (Cucurbitaceae)
Рід: Cucumis
Вид:
Огірок (C. sativus)
Біноміальна назва
Cucumis sativus
L., 1753

Огірок звичайний (Cucumis sativus) — вид одомашнених овочів з родини гарбузових. Огірок є об'єктом польового та тепличного сільського господарства.

Історія[ред. | ред. код]

Огірок з'явився в культурі понад 6000 років тому. Батьківщина цього виду — тропічні і субтропічні північно-західні райони Індії і Китаю, де він досі росте в природних умовах. Також був згаданий в Біблії, як овоч Єгипту (Числа 11:5). Огірок також зображений на фресках Стародавнього Єгипту та у грецьких храмах, що дозволяє судити про досить поважний його вік. За однією з версій також відомо, що огірки були завезені до Китаю з Персії у 200 році до н. е.

Етимологія[ред. | ред. код]

Слов'янська назва рослини (укр. огірок, біл. агурок, рос. огурец, пол. ogórek, чеськ. okurka) походить від грец. άγωρος. Через посередництво слов'янських мов це слово запозичене до балтійських (лит. agurkas, латис. gurķis) і германських мов (нім. Gurke, англ. gherkin і нід. augurk («маленький огірок»), дан. agurk, швед. gurka)[1].

Латинська назва cucumis, очевидно, має неіндоєвропейське, субстратне походження: його розглядають як «слово-вандерворт» з якоїсь невідомої середземноморської мови[2].

Опис[ред. | ред. код]

Плід огірка, як і гарбуза, — гарбузина. В Індії дикі огірки ростуть у лісах, обвиваючи дерева, як ліани. Плоди диких огірків — дрібні та неїстівні через вміст гірких речовин — кукурбітацину (Сucurbitacin)[3]. В Україні, огірки зростають на городах, але інколи огудина підіймається нагору та обплітає встановлені підпірки або сусідні паркани.

Плід огірка

Склад[ред. | ред. код]

Огірок є найнижчим поживним продуктом за показниками (калорії, ккал: 15 / білки, г: 0.8 / жири, г: 0.1 / вуглеводи, г: 2.8). Оскільки огірок накопичує до 95 % води всередині себе, він ціниться за смак, а не за харчовими (калорійними) перевагам. Не дивлячись на дане твердження, в огірках так само міститься безліч корисних речовин: кальцій, фосфор, калій, йод та інші. По суті огірки не можуть поступитися навіть моркві або цибулі, крім того, вони містять вітаміни необхідні для нормальної життєдіяльності, а саме: С, А, B6, B2 і PP[4].

Вирощування[ред. | ред. код]

У Китаї та Японії землевласники знімають урожай цих овочів тричі на рік. Вони спочатку вирощують огірки в ящиках на дахах, а потім висаджують на добре удобрену землю городу й підв'язують до палиць. Зі шпалер звисають величезні плоди огірків довжиною 1,5 м. Цей сорт китайських огірків культивують тепер у Європі в теплицях.

Доведено, що регулярне вживання в їжу цього продукту швидко відновлює сили після різних стресів. Ось, що писали про огірки у «Лікарському пораднику» триста років тому: «Вода, у якій огірки варені, якщо її прийняти, спрагу гасить, а якщо до того додаєш мазь, складену із соку свороборинного цвіту (шипшини або троянди) із цукром за всіма правилами, тоді цей засіб прохід рухає (підсилює роботу кишківника)».

Огіркові рекорди занесені навіть у Книгу рекордів Гіннеса. Так найдовший огірок — 1,83 м вирощений в Угорщині й належить до китайського різновиду огірків. У приміщенні вдалося виростити огірок вагою більше 6 кг, а на повітрі ненабагато менше — 3,7 кг.

У харчуванні[ред. | ред. код]

Огірок — чи не єдиний з овочів, плоди якого люди споживають в зеленому недозрілому вигляді[джерело?]. Він на 95-98 % складається з води, отже, містить мінімум калорій. Огірок є джерелом лужних солей, які здатні уповільнювати процеси старіння й утворення каменів в нирках і печінці.

Огірки пробуджують апетит і збільшують кислотність шлункового соку — тому ними не можна захоплюватися людям з гастритом, підвищеною кислотністю, а також виразковою хворобою. У огірках містяться корисні й легкозасвоювані сполуки йоду: учені вважають, що регулярне вживання огірків в їжу покращує роботу щитоподібної залози, серця і судин[джерело?]. Огірки містять багато клітковини — тому покращують перистальтику кишківника, а також очищають від зайвого холестерину стінки судин. Огірок містить цукор, білок, вітаміни В1 і В2, вітамін С, каротин, хлорофіл, фолієву кислоту, калій, фосфор, залізо, натрій, магній, хлор, марганець, цинк, мідь, хром і навіть срібло. Завдяки великому вмісту калію огірки знімають набряки, знижують артеріальний тиск, мають легкий послаблювальний ефект. Сік огірка попереджає перехід вуглеводів в жири й зупиняє відкладення солей. Завдяки низькій калорійності, огірок використовується в різноманітних дієтах для схуднення.

Огірок у традиційній культурі[ред. | ред. код]

Огірок є одним із найбільш популярних овочів в Україні. Саме тому в українському фольклорі й присутні народні пісні про огірки, які залюбки виконують та слухають українці. Наприклад, українську народну пісню «Посіяла огірочки...»[5][6].

Вшанування[ред. | ред. код]

Огірку були встановлені пам'ятники в декількох країнах. 16 грудня 2005 року, в місті Ніжині на Чернігівщині, який відомий своїми консервованими огірками, було встановлено Пам'ятник ніжинському огірку.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

У часи, коли огірки були великою рідкістю, турецький султан Магомед ІІ (1451—1481), жорстокий і жадібний, одного разу наказав розрізати животи своїм семи підлеглим, щоб довідатися, хто з них з'їв один із присланих йому в подарунок огірків[4].

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]