Джуліо Андреотті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джуліо Андреотті

Giulio Andreotti

Giulio Andreotti, ca 1987.jpg
Народився 14 січня 1919(1919-01-14)[1][2]
Рим[1]
Помер 6 травня 2013(2013-05-06)[3][2] (94 роки)
Рим[3]
Громадянство/підданство Італія
Проживання Рим
Діяльність письменник, політик, дипломат і репортер[d]
Alma mater Римський університет ла Сапієнца
Посада довічний сенатор[d], Голова Ради Міністрів Італії, Голова Ради Міністрів Італії, Голова Ради Міністрів Італії, член Палати депутатів Італії[d], сенатор Італії[d], member of the Constituent Assembly of Italy[d], Undersecretary to the Presidency of the Council[d], Minister of Treasury[d], Minister of Foreign Affairs[d], Italian Minister of the Interior[d] і Italian Minister of Defence[d]
Партія Християнсько-демократична партія, Italian People's Party[d], European Democracy[d], Союз центру (Італія) і For the Autonomies[d]
Конфесія католицтво
Діти Lamberto Andreotti[d]
Нагороди

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Джу́ліо Андрео́тті (італ. Giulio Andreotti; *14 січня 1919(19190114), Рим, Італія — 6 травня 2013, Рим) — італійський політик; член християнсько-демократичної партії Італії, письменник.

Багаторазовий міністр різних італійських урядів (керував зокрема внутрішніми справами, фінансами, обороною та закордонними справами). Сім разів займав посаду Голови Ради Міністрів Італії (у 1972—1973, 1976—1979 та 1989—1992 роках). В червні 1993 його було офіційно позбавлено імунітету та звинувачено у співпраці з сицилійською мафією та в корупції; після цього він покинув політичне життя. Після тривалого судового процесу 1999 року його було виправдано. 2002 року засуджений на 24 роки ув'язнення за замовлення убивства журналіста Міно Пекореллі[it]. Проте наступного року його виправдав Вищий італійський суд, визнавши, що немає достаніх доказів того, що Андреотті прагнув смерті журналіста й звернувся до мафії із замовленням убити його.

Джуліо Андреотті став героєм художнього фільму «Дивовижний»[en] (Il Divo, 2008) режисера Паоло Соррентіно. Помер 6 травня 2013 року в Римі. Італійські медіа переривали програми для оголошення новини про його смерть.

Віхи політичної кар'єри:

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Андреотти Джулио // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. а б data.bnf.fr: open data platform, платформа відкритих даних, платформа открытых данных, plateforme de données ouvertes, piattaforma di dati aperti, Opendata-Plattform, otevřená data platforma, åben-data-platform, տվյալների բաց շտեմարան, platforma za odprte podatke, plataforma de datos abierta, plataforma de dados aberta, платформа адкрытых дадзеных, платформа на отворените данни, platforma otwartych danych, ашық деректер платформасы, ачык маалыматтарды платформа, açıq data platforma, ochiq ma'lumotlar platforma, açık verilerin platformu, платформа отвореног података, platforma otvorenih podataka, platforma otvorenog podataka, platforma otvorených údajov, πλατφόρμα ανοικτών δεδομένων, platformu atklātā datu, platforma atvira duomenų, platvormi avatud andmete, avoimen datan foorumi, nyílt adatok platformja, პლატფორმა ღია მონაცემები, платформа за отворени податоци, нээлттэй мэдээллийн тавцан, platformă de date deschise, platformo de malferma datumoj — 2011.
  3. а б Record #119171775 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]