Джуліо Андреотті
.svg){kind=small}
Джу́ліо Андрео́тті (італ. Giulio Andreotti; 14 січня 1919, Рим, Італія — 6 травня 2013, Рим) — італійський політик; член християнсько-демократичної партії Італії, письменник.
Життєпис[ред. | ред. код]
Багаторазовий міністр різних італійських урядів (керував зокрема внутрішніми справами, фінансами, обороною та закордонними справами). Сім разів займав посаду Голови Ради Міністрів Італії (у 1972—1973, 1976—1979 та 1989—1992 роках). В червні 1993 його було офіційно позбавлено імунітету та звинувачено у співпраці з сицилійською мафією та в корупції; після цього він покинув політичне життя. Після тривалого судового процесу 1999 року його було виправдано. 2002 року засуджений на 24 роки ув'язнення за замовлення убивства журналіста Міно Пекореллі[it]. Проте наступного року його виправдав Вищий італійський суд, визнавши, що немає достаніх доказів того, що Андреотті прагнув смерті журналіста й звернувся до мафії із замовленням убити його.
Джуліо Андреотті став героєм художнього фільму «Дивовижний» (Il Divo, 2008) режисера Паоло Соррентіно. Помер 6 травня 2013 року в Римі. Італійські медіа переривали програми для оголошення новини про його смерть.
Віхи політичної кар'єри:
- з 1954 неодноразово у складі уряду, очолював сім післявоєнних урядів
- зокрема 1959–1966 — міністр оборони (вісім разів)
- 1983–1989 — міністр закордонних справ (п'ять разів)
- 1972–1973, 1976–1979 і 1989–1992 — прем'єр-міністр
- 1993 — в процесі розслідування в Італії мережі корупції, Андреотті виявився задіяним у цій мережі. Звинувачений у корупції та зв'язках із мафією, полишив політичну діяльність.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Андреотти Джулио // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #119171775 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ https://www.findagrave.com/memorial/110090086
- ↑ http://www.assembly.coe.int/nw/xml/AssemblyList/MP-Details-EN.asp?MemberID=3162
- ↑ https://www.notizieweblive.it/news/italia/cronaca_2015-07-30_livia-danese-e-morta-moglie-di-andreotti-wikipedia-vita-privata-figli
- ↑ https://euro-eventi.com/serena-andreotti
Література[ред. | ред. код]
- Р. А. Кривонос. Андреотті Джуліо // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Посилання[ред. | ред. код]
- Виталий Портников. Изумительный. Чем итальянское общество похоже на украинское [Архівовано 9 травня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- Giulio Andreotti: Politician who dominated the Italian scene for more than half century [Архівовано 13 грудня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
- E' morto Giulio Andreotti (італ.)
| ||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про політичного діяча чи діячку Італії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 14 січня
- Народились 1919
- Уродженці Рима
- Померли 6 травня
- Померли 2013
- Померли в Римі
- Поховані на цвинтарі Кампо Верано
- Випускники Римського університету
- Кавалери золотого Олімпійського ордену
- Кавалери Великого хреста ордена Ізабелли католички
- Кавалери Великого Хреста ордена За заслуги перед ФРН
- Кавалери Великого хреста ордена Сокола
- Кавелери Великого хреста на ланцюгу ордену «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Кавалери Великого хреста ордена Інфанта дона Енріке
- Почесні доктори Ягеллонського університету
- Прем'єр-міністри Італії
- Голови Європейської ради
- Міністри оборони Італії
- Міністри закордонних справ Італії
- Члени Християнсько-демократичної партії (Італія)
- Довічні сенатори Італії
- Кавалери Великого Хреста особливого ступеня ордена За заслуги перед ФРН
- Міністри фінансів Італії
- Міністри внутрішніх справ Італії
- Італійські письменники