Ан-72Р

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ан-72Р — літак дальнього радіолокаційного виявлення і управління. Розроблений в АНТК імені Олега Антонова для заміни літака Ту-126 і був побічною гілкою розвитку програми Ан-71. Незважаючи на шифр «виріб-88», на борту ніс номер Ан-72Р. Було створено 4 дослідних зразка, що літали, 2 стоять на приколі, 1 з них на аеродромі АНТК імені Олега Антонова в Києві, інший в Гостомелі. Інші 2 зразки були в Росії на території 929 ГЛВЦ ім. Чкалова в Ахтубінську - обидва утилізовані.

Ан-72Р
Ан-72Р
Ан-72Р
Тип Літак дального радіолокаційного стеження
Розробник Flag of Ukraine.svg АНТК імені Олега Антонова
Виробник Flag of Ukraine.svg Київський авіаційний завод «Авіант»
Головний конструктор В. В. Небаба
Перший політ 1986
Статус проект закрито
Основні експлуатанти ВПС СРСР
Одиниць вироблено 4
Базова модель Ан-72

Конструктивні особливості[ред. | ред. код]

Їх характерною зовнішньою відзнакою стали великі обтічники, встановлені вздовж бортів, під якими перебували антени цільового обладнання. Зовні «виріб-88» майже як звичайний Ан-72, але уздовж правого і лівого борту йде плоский обтічник (площина відстоїть від борту максимум на 0.2-0.3 м), приблизно 13 — 14 загальної висоти фюзеляжу, починається в районі повітрозабірника, йде до закінчення обтічника шасі, далі невеликою сходинкою зміщується вгору і йде десь до середини рампи. таким чином антена цієї РЛС встановлена в напливах по обидві сторони фюзеляжу.

Розробником спецкомплексу було Московське НВО «Пальма» (головний конструктор А. А. Лебідь). За цією програмою переробили три серійні Ан-72 (сер. № № 01-04, 01-05, 02-01).

Призначення[ред. | ред. код]

Для забезпечення роботи Ан-71 приблизно в 1988 р. розробили літак-ретранслятор Ан-72БР (Ан-72Р, виріб «88») з антенами радіотехнічних пристроїв по бортах фюзеляжу. Ан-72Р-розроблявся як аналог Boeing E-8A J-Stars. Призначався для розвідки радіолокації та виявлення на великій відстані наземних цілей і наведення на них наземних і повітряних засобів ураження.

Виробництво[ред. | ред. код]

Виробництво всіх літаків з індексом Ан-72Р здійснювалось на ХДАВП.

Дослідні зразки[ред. | ред. код]

Було побудовано 4 дослідні зразки шляхом переробки штатних виробів у літаки спеціального призначення.

Ан-72Р (сер. № 10-09)
  • Перший з них має серійний номер «сер. № 01-03» здійснив перший політ в 1986. Він був прототипом Ан-72Р зі звичайним (не збільшеним) стабілізатором.
  • Другий літак також був готовий в 1986 році з серійним номером "сер. № 01-04"і бортовим номером CCCP-783061
  • Третій літак був готовий в 1987 році й мав серійний номер «сер. № 01-05» і бортовий номер CCCP-783573. Випробування проходили на території РРФСР в НВО «Злет».
  • Четвертий літак з (сер. № 10-09) мав бути перобленим зі штатної комплектації та конструкції в Ан-72Р. Він був переданий на АНТК імені Олега Антонова в 1991 році роботи над ним тривали приблизно до 1994 року. Потім роботи припинилися. Він так і лишився на збереженні у Святошино у напіврозібранну стані.

Вона призначалася для радіолокаційної розвідки, виявлення на великій відстані наземних цілей і наведення на них «наземних і повітряних засобів ураження». Розробником спецкомплексу було Московське НВО «Пальма» (головний конструктор А. А. Лебідь). За цією програмою переробили три серійні Ан-72 (сер. № № 01-04, 01-05, 02-01).

Їх характерною зовнішньою відзнакою стали великі обтічники, встановлені вздовж бортів, під якими перебували антени цільового обладнання. Літаки передали в розпорядження Московського НВО «Злет» для проведення випробувань, які завершити не вдалося. Ще один Ан-72 (сер. № 10-09) надійшов для переробки на дослідне виробництво Київський механічний заваод (КМЗ) в 1990 р., але так і залишився у незавершеному вигляді.

Сучасний стан програми[ред. | ред. код]

Після відмови військових від Ан-71 на початку 90-х роботу в цьому напрямку припинили.

Ан-72Р (сер. № 10-09) на аеродромі Святошино. Київ вересень 2004
  • Прототип Ан-72Р був з стабілізатором звичайного розміру. На збереженні у Святошині без двигунів, авіоніки і будь-яких позначень.
  • Другий літак також був готовий в 1986 році з серійним номером "сер. № 01-04"і бортовим номером CCCP-783061. Зв'язковий літак. На збереженні в Києві-Святошино.
  • Третій літак був готовий в 1987 році й мав серійний номер «сер. № 01-05» і бортовий номер CCCP-783573. Випробування проходили на території РРФСР в НВО «Злет». Поточний стан невідомий.
  • Четвертий літак напіврозібраний зберігається у Святошино.

Посилання[ред. | ред. код]