Ан-Бе-20

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ан-Бе-20
Тип пасажирський літак
Розробник СРСР ДКБ Берієва та ДКБ Антонова
Головний конструктор Берієв Г.М./Антонов О.К.
Статус закритий проект

Ан-Бе-20  — проект пасажирського літака. Розроблений ДКБ Берієва спільно з АНТК імені Олега Антонова із залученням конструктора двигунів Івченка О.Г. для заміни застарілих поршневих літаків Лі-2, Іл-12 та Іл-14[1].

Історія[ред. | ред. код]

В 60-х рр. авіаційна промисловість СРСР потребувала заміни поршневих Лі-2, Іл-12, Іл-14 найсучаснішою моделлю пасажирського літака малої місткості для використання в місцевому авіасполученні. У відповідь на державний циркуляр до роботи приступило ДКБ Берієва, яке недавно закінчило розробку Бе-12, однак не мало досвіду конструювання пасажирських літаків. Таким досвідом володіло ДКБ Антонова. Також було залучено конструктора двигунів О.Г. Івченка, який прагнув випробувати на невеликому літаку своє нове дітище ― АІ-25. Паралельно, конструкторським бюро Яковлєва взято в розробку модель Як-40.

Конструкція[ред. | ред. код]

Згідно державного замовлення[2][3], проектований літак повинен мати володіти трьома реактивними двигунами, пасажиромісткість повинна відповідати класу Лі-2 та Іл-14, однак крейсерська швидкість повинна становити 620-640 км/год і облаштовано комфортним салоном згідно вимог того часу.

У співпраці конструкторських бюро було розроблено аванпроект, у якому для експлуатації на коротких ґрунтових ЗПС було передбачено широке і довге крило, високопродуктивне шасі з пневматиками низького тиску (3,5-4 кгс/см2). Двигуни передбачені у хвостовій частині з метою звільнення профілю крила та зменшення шуму в салоні.

Компонування салону включало в себе двомісну кабіну, буфет, туалет, гардероб і багажне відділення, а також пасажирський салон на 24 місця. Передбачено також вбудований трап в передній частині фюзеляжу.

В результаті конструкторських робіт було збудовано повнорозмірний макет моделі, який було відправлено у ДКАТ. Однак дана модель не отримала подальшої підтримки від держави, чиновники віддали перевагу Як-40. Ще на етапі конструювання Олег Антонов висловив сумнів у доцільності трьохдвигунової схеми для такого розміру літака, однак керівництво СРСР наполягло на своєму.

Фотографії[ред. | ред. код]

Див. [1], картосхема аванпроекту

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

Розмах крила, м 22,60
Довжина, м 19,22
Висота, м 6,50
Площа крила, м2
МЗМ, кг 10 000
Двигун АІ-25
Тяга, кгс 3 х 1350
Крейсерська швидкість, км/год 640
Дальність, км 850
Екіпаж 2
Корисне навантаження 24 пасажири або 2700 кг

Поклики[ред. | ред. код]

  1. Антонов, Бериев Ан-Бе-20. www.airwar.ru. Процитовано 2016-12-21. 
  2. Постанова ЦК КПРС/РМ СРСР від 06.08.1964 р.
  3. Наказ ДКАТ від 24.08.1964 р.