Ан-218

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антонов 218
An-218-brochure-1.jpg
Ан-218
Призначення: Пасажирський літак 
Статус: Програма заморожена 
Історія виробництва
Розробник: АНТК імені Олега Антонова 
Виробник: Київський авіаційний завод «Авіант» 
Модифікації: Ан-218-100; Ан-218-300 
Характеристики
Екіпаж: 2 ос.
Крейсерська швидкість: 870 км/год
Дальність польоту: 9000 — 12300 км
Розміри
Довжина: 59,79 м
Висота: 15,6 м
Діаметр фюзеляжу: 5,62 мм
Розмах крила: 50 м
Площа крила: 270 м²
Шасі: 3-х опорне 
Маса
Пустий: 90,000-91,000 кг
Максимальна злітна: 170 000 кг
Силова установка
Двигуни: Д-18ТМ-1 

Ан-218 — проект українського далекомагістрального широкофюзеляжного авіалайнера середньої місткості, що розроблявся конструкторським бюро в КБ Антонова.

Роботи над проектом було розпочато в 1991 році. Перші варіанти передбачали створення літака подібного за дизайном до Ту-154. Втім дана схема була визнана неперспективною і від неї відмовилися. В результаті літак отримав двомоторний дизайн, він був покликаний перевозити близько 350 пасажирів з високоекономічними показниками, але в результаті так і не був запущений у виробництво через розпад СРСР. Особливу увагу було приділено надійності літака — літак був розроблений з урахуванням втоми металу: втомні тріщини не дозволили б викликати катастрофічні наслідки.

Через нестачу фінансування роботи були припинені у середині 1990-х років. До того часу проект був готовий на 80%.

Проектні варіанти літака[ред. | ред. код]

Схема ранніх варіантів[ред. | ред. код]

Ранній варіант АН-318

Розробка широкофюзеляжного пасажирського літака Ан-218 почалася в АНТК ім. О. К. Антонова в 1991 році. Це була перша спроба створення широкофюзеляжних літаків Airbus-класу для середніх маршрутів. Це перша спроба АНТК Антонова розробити літак подібного класу. Спочатку Ан-218 мав бути побудований за аеродинамічною схемою вільнонесучого низькоплана. Фюзеляж типу напівмонокок круглого перерізу. Крило помірної стріловидності, забезпечено кінцевими аеродинамічними поверхнями. Шасі прибирається, триколісне з носовою стійкою. Силова установка складається з 3 турбовентиляторних двигунів Д-18ТМ-1. Два двигуни розташовані на пілонах під крилом, третій — у хвостовій частині фюзеляжу. Особливістю є те, що це перший великий літак розробки КБ Антонова, виконаний за аеродинамічною схемою низькоплан. До цього всі літаки АНТК були високопланами.

Кількість пасажирів коливалася в межах 300–400 осіб. На літак Ан-218 покладалися особливо великі надії, оскільки за основними параметрами він наближався до найкращих західних зразків авіатехніки.

Фінальна схема[ред. | ред. код]

Ан-218 в фіналі мав бути побудований за аеродинамічною схемою вільнонесучого низькоплану. Фюзеляж типу напівмонокок круглого перерізу. Крило помірної стріловидності, забезпечено кінцевими аеродинамічними поверхнями. Шасі забирається, триколісне з носовою стійкою. Силова установка складається з 2-ох турбовентиляторних двигунів Д-18ТМ-1.

Конструкція Ан-218 включає в себе рішення, технології і схеми, розроблені для комерційних вантажних літаків Ан-124 і Ан-70. Випуск технічної документації повинен був бути завершений в першому півріччі 1993 р. Перший політ дослідного літака планувався на 1994 р., сертифікація в СНД — через рік після цього. Планувалось використовувати окремі частини та компоненти літаків серії Ту-204. Виробництво було заплановано здійснювати в Україні в кооперації з заводами Росії.

У перспективі можливе створення варіантів з дальністю польоту до 12000 км з 200–220 пасажирами, а також із збільшеною до 400 чол. пасажиромісткістю. Бортова електроніка і навігаційне обладнання мало б відповідати вимогам ІКАО IIIA. Кабіна пілотів мала отримати високий ступінь автоматизації, управління польотом. Система моніторингу включала б в себе шість кольорових багатофункціональних дисплеїв.

Фінальний вигляд Ан-218

Технічна документація на Ан-218 повинна була бути готовою в 1991, і перший політ був запланований на 1994. Сертифікація для країн СНД була запланована на 1995.

За розрахунками, Ан-218 мав перевершити Ту-154 та Іл-86 за такими параметрами:

  • паливна ефективність — Ан-218 буде споживати 18 г. палива на пасажиро-кілометр проти 34,5 г. у Іл-86,
  • вищий рівень комфорту,
  • можливість перевезення пакетованих вантажів,
  • краща експлуатаційна технологічність.

Передбачалося розробити принципово нову систему обслуговування літака в аеропорту, знизити її трудомісткість і отримати напрацювання 3,5-4 тис. год на рік на кожен літак. Трудомісткість техобслуговування літака оцінюється в 9,5 люд.-год на 1 год польоту. Практична дальність повинна була б бути в межах 9000 — 12300 кілометрів.

Розмах крила літака був 50 м, довжина літака 58,15 м, висота літака 15,6 м; площа крила 270 м²; діаметр фюзеляжу 5,62 м.

Сучасний стан проекту[ред. | ред. код]

Через вкрай складне матеріальне становище проект Ан-218 заморожений. На початку 1990-х років був виготовлений макет літака і фактично він був запущений в виробництво, однак в такому стані він пробув лише 1 тиждень. Програма була припинена.

В середині 2006 року макет літака був розібраний. У наш час АНТК Антонова займається іншими проектами.

Джерела[ред. | ред. код]