Балановський Юрій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Балановський Юрій)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Балановський Юрій Васильович
Народження26 травня (8 червня) 1914
Цареводарівка, Мелітопольський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія
Смерть16 серпня 1984(1984-08-16) (70 років)
 Київ, Українська РСР, СРСР
ПохованняЛісове кладовище
Країна СРСР
Жанржанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт
НавчанняХарківське державне художнє училище (1938) і Харківський художній інститут (1942)
Діяльністьхудожник
ВчительШаронов Михайло Андрійович, Дерегус Михайло Гордійович, Щеглов Михайло Михайлович, Самокиш Микола Семенович, Бесєдін Сергій Фотійович і Прохоров Семен Маркович
ЧленСпілка радянських художників України
Нагороди
медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам’ять 1500-річчя Києва»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Балановський.

Юрій Васильович Балано́вський (нар. 8 червня 1914, Цареводарівка — пом. 16 серпня 1984, Київ) — український радянський живописець і графік; член Спілки радянських художників України з 1943 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 26 травня [8 червня] 1914(19140608) року в селі Цареводарівці Мелітопольського повіту Таврійської губернії Російської імперії (нині село Ботієве у Мелітопольському районі Запорізької області України). 10 травня 1930 року закінчив семирічну школу в рідному селі[1] і упродовж 1930—1938 років навчався у Харкіському художньому училищі, де його викладачами були Михайло Шаронов, Михайло Дерегус і Михайло Щеглов. Був членом ВЛКСМ з 1932 року (квиток № 3 037 755)[1]. Після закінчення з відзнакою навчання в училищі, у 1938 році поступив на 2-й курс[1] Харківського художнього інституту, де навчався у Миколи Самокиша, Сергія Бесєдіна і Семена Прохорова. Одночасно протягом 1938—1941 років очолював студію образотворчого мистецтва Палацу піонерів у Харкові. З початком німецько-радянської війни навчальний заклад був евакуйовний до Самарканда. У 1942 році закінчив навчання. У 1943 році на «відмінно» захистив дипломну роботу — картину «Проводи дивізії на фронт»[1].

Після здобуття оосвіти був направлений до вже відвойованого Харкова для роботи у видавництвах з оформлення агітаційних плакатів про німецько-радянськ війну. У 1943 році працював художником у редакції фронтової газети «За честь Родины» при Першому Українському фронті у ставці Микити Хрущова. У 1950 році закінчив дворічні курси Вечірнього університету марксизму-ленінізму при Київській міській організації КП(б)У (залікова книжка № 67-р). У 1951—1956 роках був депутатом Ленінського району Києва[1].

Протягом 1960–1984 років очолював живописну секцію художнього комбінату в Києві. Жив у Києві в будинку на вулиці Хрещатику, № 15, квартира 21. 1973 року захворів на важку форму стенокардії. У 1980 році внаслідок важких нападів стенокардії переніс інсульт із поразкою зорових нервів і майже втратив зір. Помер 16 серпня 1984 року від відриву тромбу. Похований у Києві на Лісовому цвинтарі[1].

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював в галузі станкового живопису, книжкової графіки та офорту. Писав жанрові картини, портрети, пейзажі, натюрморти. Твори виконані в реалістичній манері. Історичні полотна позначені рисами соціалістичного реалізму. Серед робіт:

живопис
графіка

На шевченківську тему створив:

У 1952–1954 роках брав участь у розписі павільйону УРСР на ВДНГ СРСР у Москві.

Автор ілюстрації до оповідань Івана Франка «До сонця» (1956—1958).

Брав участь у республіканських виставках з 1945 року, всесоюзних з 1938 року, зокрема у:

  • всесоюзній виставці молодих художників, присвяченій 20-річчю ВЛКСМ (Москва, 1939);
  • «Тарас Григорович Шевченко в образотворчому мистецтві» (Харків, 1940);
  • виставці дипломних робіт Московського державного художнього інституту і Українського відділення [Київський і Харківський художні інститути] (Москва, 1943);.
  • «Художники України — рідному Харкову» (Харків, 1944);
  • 8-й Українській художній виставці (Київ, 1946);
  • 9-й Українській художній виставці [1917—1947] (Київ, 1948);
  • Українській художній виставці присвяченій Радянській армії (Київ, 1948);
  • виставці образотворчого мистецтва УРСР (Київ, 1951);
  • виставці творів українських радянських художників (Львів, 1952);
  • виставці книги, книжкової графіки і наочних посібників (Київ, 1955);
  • 3-й обласній художній виставці присвяченій 300-річчю воз'єднання України з Росією (Київ, 1955);
  • ювілейній художній виставці УРСР (Київ, 1957);
  • художній виставці присвяченій 100-річчю з дня смерті Тараса Шевченка (Київ, 1961);
  • Республіканській художній виставці. 1963 (Київ, 1964).

Роботи художника зберігаються в Національному художньому музеї України, Національному музеї Тараса Шевченка, Національному музеї історії України у Другій світовій війні, Національному музеї історії України (усі — в Києві), музеях Тараса Шевченка в Каневі та Торонто, Дніпровському художньому музеї, Донецькому обласному художньому музеї, галереї «ГЕККОСО» у Японії, меморіальних музеях Михайла Коцюбинського в Чернігові та Панаса Мирного в Полтаві.

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Нагороджений

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж Балановський Юрій Васильович / Ботіївська загальноосвтня школа І—ІІІ ступенів. Архів оригіналу за 20 січня 2020. Процитовано 27 грудня 2021.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Балановський_Юрій_Васильович