Безруков Сергій Віталійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Безруков
Sergei Bezrukov (2017-11-17) 02.jpg
Народився 18 жовтня 1973(1973-10-18) (44 роки)
Москва, РРФСР
Громадянство СРСР СРСР, Росія Росія
Діяльність актор, композитор, співак, пародист, художник[1]
Alma mater Школа-студія МХАТ
Роки діяльності з 1994 року
У шлюбі з Anna Matison[d]
Батьки Vitali Bezrukov[d]
Провідні ролі Саша Білий
Ісус
Сергій Єсенін
Володимир Висоцький
IMDb ID 0080115
Нагороди та премії
Народний артист Росії
Заслужений артист Росії Державна премія Російської Федерації- 1996

Сергій Безруков у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Сергі́й Віта́лійович Безру́ков (18 жовтня 1973(19731018), Москва, РРФСР) — російський актор. Народний артист Російської Федерації (2008)[2]. Ім'я отримав на честь Сергія Єсеніна.

Закінчив школу-студію МХАТ. Знімався в серіалах: «Бригада», «Дільниця», «Майстер і Маргарита», «Єсенін». У фільмах: «Азазель», «Адмірал», «Мами», «Канікули суворого режиму». Грав у театральних постановках: «Ревізор», «Псих», «На дні».

Член Патріаршої ради з культури. Член Єдиної Росії

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у сім'ї актора та режисера Віталія Безрукова (1942 р.н.), що працював в московському театрі Сатири, мати — домогосподарка Наталя Михайлівна Безрукова (Сурова) (н. 1 січня 1950[3]), працювала завідуючою в магазині[4]. Сергій отримав своє ім'я на честь улюбленого поета його батька, Сергія Єсеніна.

Навчався Сергій у звичайній московській школі № 402, любив бувати на роботі у батька і з дитинства мріяв піти по його стопах. Після закінчення середньої школи 1990 року вступив у Школу-студію МХАТ на факультет «актор театру та кіно».

В 1994 закінчив Школу-студію МХАТ (майстерня О. Табакова). З 1993 працює в Театрі під керівництвом Олега Табакова. Знімався в серіалах: «Бригада», «Дільниця», «Майстер і Маргарита», «Єсенін», у фільмах: «Китайський сервіз» та інших. Кілька років (1994–1999) працював у програмі «Ляльки» (НТВ), де озвучував багатьох персонажів, серед яких такі люди, як Борис Єльцин, Володимир Жириновський (улюблений персонаж Сергія).

С 26 липня 2010 — член Патріаршої ради з культури (Російська православна церква)[5].

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Одружений на актрисі Ірині Безруковій (пішла до Безрукова від Ігоря Ліванова,[6] офіційно вони розписалися під час зйомок Сергія в серіалі «Бригада»).
    • 2012 року у Безрукових народилися двійнята: дочка Олександра і син Іван[7][8].
  • Дідусь (по лінії матері) — Суров Михайло Іванович (1924–2005), троюрідний брат батька Безрукова. Працював на керівній роботі в партійному та господарському апараті в м. Лисково Горьківської області[9]. Бабуся — Сурова Катерина Олексіївна (1924–2008) працювала педагогом-вихователем в м. Лисково в початковій школі та дитячому садку[9].
  • Дідусь (по лінії батька) — Безруков Сергій. Бабуся (по лінії батька) — Безрукова (Мухіна) Пелагея.

Політичні погляди[ред. | ред. код]

Член партії «Єдина Росія». У лютому 2012 року відмовився зніматися у відеоролику на підтримку кандидата в президенти Володимира Путіна. Пояснив своє рішення тим, що «не хоче своєю думкою впливати на вибір інших людей»[10].

Підтримка окупації України[ред. | ред. код]

11 березня 2014 року підтримав позицію Володимира Путіна щодо Російської агресії в Криму, зробивши підпис серед інших діячів російської культури, під колективним зверненням до російської громадськості «Діячі культури Росії — на підтримку позиції Президента по Україні та Криму»[11][12]. Палата культури Грузії у зв'язку з поширеним листом народних артистів Росії, які підтримують президента Володимира Путіна в окупації території сусідньої України, прийняла рішення скасувати заплановані у травні гастролі театру Сергія Безрукова в Тбілісі[13]. В Україні неофіційно визнаний персоною нон-грата.[джерело?] 8 серпня 2015 року Безрукова внесено до «Чорного списку Міністерства культури України»[14].

Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку[15].

Визнання та нагороди[ред. | ред. код]

Театральні роботи[ред. | ред. код]

Московський театр ім. М. Н. Єрмолової[ред. | ред. код]

  • 1995 — «Життя моє, чи ти приснилося мені ?..» (постановка Ф. Верігіної) — Сергій Єсенін
  • 2002 — «Олександр Пушкін» (постановка В. Безрукова) — Олександр Пушкін

Московський театр-студія п/к Олега Табакова[ред. | ред. код]

  • «Страсті по Бумбараш (рання редакція)» (1993, постановка В. Машкова) — Студент
  • «Білоксі-Блюз (рання редакція)» (1993, постановка О. Табакова) — Рядовий Юджин М. Джером
  • «Затоварена бочкотара» (1994, постановка Є. Каменьковича) — Іван Кулаченко та Телескопов
  • «Ревізор» (1994, постановка С. Газарова) — Квартальний
  • «Матроська тиша» (1994, постановка О. Табакова) — Давид Шварц
  • «Останні» (19952003, постановка А. Шапіро) — Петро
  • «Псих» (19952005, постановка А. Житинкина) — Олександр
  • Анекдоти: «Бобок», «Двадцять хвилин з ангелом» (1995, постановка В. Фокіна) — Клиневич та Ступак
  • «Зоряна година за місцевим часом» (1996, постановка В. Машкова) — Саратов
  • «Прощайте… та плещемо у долоні!» (1997, постановка О. Табакова) — Арлекін
  • «Старий квартал (рання редакція)» (19972003, постановка А. Житинкина) — Письменник
  • «На всякого мудреця достатньо простоти» (1997, постановка О. Табакова) — Єгор Дмітріч Глумов
  • «Зізнання авантюриста Фелікса Круля» (1998, постановка А. Житинкина) — Круль
  • «На дні» (2000, постановка А. Шапіро) — Альошка
  • «Пригода, складена за поемою М. В. Гоголя „Мертві душі“» (2006, Постановка М. Карбаускіса) — Павло Іванович Чичиков
  • «Божевільний день, або Одруження Фігаро» (2009, постановка Костянтин Богомолов) — Фігаро, графський камердинер

Театр Арт-партнер XXI[ред. | ред. код]

  • «Спокуса» (2000–2005, постановка В. Ахадова) — Бруно
  • «Відьма» (2001, постановка В. Безрукова) — Омелян

Московський художній театр ім. А. П. Чехова[ред. | ред. код]

  • 2000 — «Амадей» (постановка М. Розовського) — Моцарт
  • 2002 — «Священний вогонь» (постановка С. Врагова) — Моріс Тебрет

Театр «Монолог XXI століття»[ред. | ред. код]

  • «Ліжко» (1999–2002, постановка А. Соколова) — Він

Продюсерський центр «Арт-Пітер»[ред. | ред. код]

Театр Сергія Безрукова[ред. | ред. код]

  • Пристрасті по Омеляну — Омелян
  • Пушкін — Олександр Пушкін
  • Хуліган. Сповідь — Єсенін

Фільмографія[ред. | ред. код]

  1. 1990 — Похорон Сталіна — безпритульний (в титрах не вказаний)
  2. 1994 — Ноктюрн для барабана та мотоцикла — Чибис
  3. 1995 — Хрестоносець — каскадер Сергій
  4. 1995 — Помирає душа — Петро
  5. 1996 — Доктор Угол
  6. 1997 — Брегет
  7. 1997 — Котовасія
  8. 1997 — Старі пісні про головне 3 — дяк
  9. 1998 — Розв'язка петербурзьких таємниць — корнет Михайло Стеблов
  10. 1998 — На жвавому місці — Недолугий
  11. 1998 — Незнайома зброя, або Хрестоносець 2 — сержант Сухорук, розвідник МВС
  12. 1999 — Китайський сервіз — купець Сидихін
  13. 2000 — Замість мене — Дмитро Лавров
  14. 2000 — Чорна кімната (серія «Грейпфруктовий сік»)
  15. 2000 — Російський водевіль (серія «Позикові дружини»)
  16. 2001 — Любов.ru — Тимофій
  17. 2001 — Чудеса, та й годі, або Щука по-московськи
  18. 2001 — Соломія — Михайло Личков
  19. 2001 — Блідолиций брехун — Аполлон Іванов
  20. 2001 — Єралаш (випуск № 143)
  21. 2002 — Бригада — Олександр Миколайович Бєлов (Саша Білий)
  22. 2002 — Маска та душа
  23. 2002 — Якщо наречена відьма — Максим Росс
  24. 2002 — Азазель — Іван Францевич Бріллінг
  25. 2003 — Ключ від спальні — Професор орнітології Марусин
  26. 2003 — Життя одне — Павло
  27. 2003 — Дільниця — старший лейтенант міліції Павло Кравцов, дільничний
  28. 2004 — Московська сага — Василь Сталін
  29. 2005 — Місто без сонця — фотохудожник Алекс
  30. 2005 — Бій з тінню — Олександр Миколайович Бєлов (Саша Білий)
  31. 2005 — Єсенін — Сергій Єсенін
  32. 2005 — Майстер і Маргарита — Ієшуа Га-Ноцрі
  33. 2006 — Поцілунок метелика — Микола Орланов
  34. 2006 — Пушкін. Остання дуель — Пушкін
  35. 2007 — Карнавальна ніч-2, або П'ятдесят років по тому — Денис Колєчкін
  36. 2007 — Іронія долі. Продовження — Іраклій
  37. 2007 — Одна любов душі моєї — Олександр Пушкін
  38. 2008 — Адмірал — генерал Каппель
  39. 2008 — У червні 41-го — лейтенант Іван Буров
  40. 2009 — Канікули суворого режиму — Віктор Сергійович Сумароков, «Сумрак»
  41. 2009 — Гоголь. Найближчий — Пушкін
  42. 2010 — Смерть в пенсне, або Наш Чехов — модний режисер Айвон
  43. 2011 — Чорні вовки — Павло Хромов
  44. 2011 — Реальна казка — Іван-дурень
  45. 2011 — Висоцький. Спасибі, що живий — Володимир Висоцький[19][20]; Висоцький
  46. 2011 — Ялинки 2 — капітан поліції Снєгірьов
  47. 2012 — Матч — футболіст Микола Раневич, воротар київського «Динамо» та збірної СРСР[21]
  48. 2012 — Мами (новела «Моїй улюбленій»)
  49. 2012 — Уланська балада — Горжевський
  50. 2012 — Джентльмени, удачі! — Льоша Трьошкін/Смайлик
  51. 2013 — Золото — Брагін
  52. 2013 — Полювання на крокодилів — розвідник Михайло Філоненко

Озвучування фільмів[ред. | ред. код]

Телебачення[ред. | ред. код]

  • 1994–1999 — Ляльки (НТВ) — озвучування деяких персонажів
  • 2006 — Кіно в деталях із Федором Бондарчуком (8 квітня 2006, СТС)
  • 2008 — інтерв'ю каналу «Вот» (1 лютого 2008)
  • 2008 — «Особисті речі» з Андрієм Максимовим (10 лютого 2008, 5 канал)
  • 2008 — 100 питань дорослому (5 травень 2008, ТВЦ)
  • 2008 — Тимчасово доступний (29 липня 2008, ТВЦ)
  • 2008 — Зустрічі на Моховій
  • 2008 — Проти ночі
  • 2009 — Іронія долі Сергія Безрукова
  • 2009 — НеЮвілейний вечір. Безрукову — 35
  • 2009 — Творчий вечір Сергія Безрукова (13 червня 2009, Росія К)
  • 2010 — Олег Табаков. Той, що запалюює зірки (документальний)
  • 2011 — Талісманія. Фінал (26 лютого 2011, Перший канал) — озвучування чоловічих персонажів[джерело не вказане 2786 днів]
  • 2013 — Рюрик. Втрачена бувальщина (РЕН ТВ)

Аудіопроекти[ред. | ред. код]

Альбоми та аудіокниги[ред. | ред. код]

  1. Аудіозбірник «Срібний вітер» (вірші Єсеніна)
  2. Г. Гаррісон «Неприборкана планета»
  3. М. Шеллі «Франкенштейн»
  4. 2002 — Любов до трьох апельсинів [аудіокнига, всі персонажі]
  5. 2002 — Азазель [аудіокнига, Фандорин]
  6. 2003 — Про Федота-стрільця, удалого молодця [аудиокнига, всі персонажі, крім Марусі-Голубиці]
  7. 2003 — Петя і вовк [музичний альбом]
  8. 2004 — Пристрасті за Омеляном [музичний альбом] з піснями із вистави «Відьма» (пісні на вірші ієромонаха Романа та Віталія Безрукова)
  9. 2008 — Хуліган [музичний альбом] (Безруков читає та співає Єсеніна). Автор музики — С. Безруков
  10. 2008 — Анна Кареніна [радіовистава, Вронський]
  11. 2009 — Казки у виконанні Сергія та Ірини Безрукових [аудіокнига]
  12. 2009 — «Сірано де Бержерак». Музика до спектаклю[23]

Участь[ред. | ред. код]

  • 2001 — Сергій Єсенін. Вірші (читає текст)
  • 2005 — Хлопці нашого полку (альбом групи Любе; пісня «Берези»)
  • 2005 — Рассея (альбом групи Любе; пісня «Берези»)
  • 2006 — Мітяєвські пісні. Частина 1 (альбом О. Мітяєва; пісня «В осінньому парку»)
  • 2010 — Володимир Висоцький. Натягнутий канат 33 роки по тому (пісня «На Великому Каретному»)
  • 2010 — пісні на вірші Єсеніна (пісні «Листва золота», «Не бродити», «Хуліган (ремікс)»)

Відеокліпи[ред. | ред. код]

Критика творчості[ред. | ред. код]

«Сергій Безруков, який так талановито дебютував в „Останніх“ Адольфа Шапіро, здувся за кілька років. Поговорив голосами Жириновського та Єльцина в „Ляльках“, пограв в серіалах та спектаклях Житинкіна, втілив на сцені Театру ім. Єрмолової образи С. А. Єсеніна і А. С. Пушкіна. Бренд є, театрального актора як не було», — з жалем відзначає критик Марина Давидова[24].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Сергій Безруков пише картини. У серіалі «Бригада» видно, як він малював коляску, хрест Космосу (який забрав СОБР), а в 11 серії намалював бджолу, що символізує Вітю Пчолкіна.
  • Олександр Іншаков, починаючи знімати фільм «Бригада-2», прийшов з проханням до Безрукова, запропонувавши йому знову зіграти Сашу Бєлого, але Безруков відмовився.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. работы на официальном сайте. Архів оригіналу за 2013-08-14. Процитовано 2013-08-09. 
  2. Почётное звание присвоено указом президента России № 955 от 12 июня 2008 года
  3. Мать. Архів оригіналу за 2013-08-14. Процитовано 2013-08-09. 
  4. Сергей Безруков актёр. Архів оригіналу за 2013-08-14. Процитовано 2013-08-09. 
  5. Состав Патриаршего совета по культуре
  6. Актор Ігор Ліванов пошкодував Сергія Безрукова|KM.RU
  7. Сергей Безруков стал отцом дважды // «Вечерняя Москва», 16 октября 2013.
  8. Актёр Сергей Безруков почти год скрывает двойняшек // НТВ.ру, 12.10.2013.
  9. а б «Дедушка и бабушка» // Сергей Безруков. Официальный сайт
  10. Российский актёр Сергей Безруков отказался сниматься в видеоролике в поддержку Владимира Путина. Эхо Москвы. 10 февраля 2012. Архів оригіналу за 2012-05-31. Процитовано 2012-02-10. 
  11. Главком(рос.)
  12. Боярський, Безруков, Хазанов, Бортко, Церетелі підтримали загарбницьку позицію Путіна щодо Криму
  13. Грузія заборонила гастролі театру Безрукова через позицію актора щодо Криму
  14. Мінкультури публікує Перелік осіб, які створюють загрозу нацбезпеці
  15. Безруков Сергій Віталійович // Центр «Миротворець»
  16. Номинанты премии «Золотой орёл» за 2003 год. Процитовано 2013-09-03. 
  17. «Россиянин года» на сайте Российской Академии бизнеса и предпринимательства
  18. В Петербурге стали известны лауреаты актёрской премии «Фигаро»
  19. Обозреватель «РГ» посетил премьерный показ фильма, названного событием года
  20. Собств. корр. Спасибо, что сказал // Коммерсантъ-Online. — 2012. — 17 апр.
  21. Мотор! На экране нынешний Харьков станет Киевом 1940-х годов
  22. Артисты кино и театра, советские актёры, русские актёры
  23. Мої аудіопроекти "Сергій Безруков. Офіційний сайт
  24. М. Давыдова. Конец театральной эпохи. — М.: ОГИ, 2005. — С. 32.

Посилання[ред. | ред. код]