Билинець комарниковий
| Билинець комарниковий | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Порядок: | Холодкоцвіті (Asparagales) |
| Родина: | Зозулинцеві (Orchidaceae) |
| Рід: | Билинець (Gymnadenia) |
| Вид: | Билинець комарниковий (G. conopsea)
|
| Біноміальна назва | |
| Gymnadenia conopsea | |
Билине́ць комарниковий, або довгоро́гий[1] (Gymnadenia conopsea)[2] — рідкісна багаторічна рослина родини зозулинцевих. Вид занесений до Червоної книги України у статусі «Вразливий». Маловідома лікарська та декоративна культура.
Опис[ред. | ред. код]
Трав'яниста рослина 25-65 см заввишки, геофіт. Бульби 4-6-лопатеві, пальчастороздільні, сплющені. Стебло при основі вкрите бурими листковими піхвами. Нижні листки лінійно-ланцетні або ланцетні, жолобчасті, середні і верхні — дрібні, поступово переходять у приквітки.
Суцвіття колосоподібне, густе, складене з численних рожевих, лілово-пурпурових (рідше — білих) квіток 6-15 см завдовжки кожна. Духмяні квіти билинця комарникового мають запах гвоздики. Приквітки яйцеподібно-ланцетні, видовженозагострені. Бічні зовнішні листочки оцвітини еліптичні, відхилені набік, середній зовнішній листочок і бічні внутрішнього кола сходяться шоломом. Губа ромбічна, 5-6 мм завдовжки, неглибокотрилопатева; лопаті тупі, яйцеподібні, середня трохи довша за бічні. Шпорка косо догори спрямована, ниткоподібна, загострена, в 1,5-2 рази довша від зав'язі. Зав'язь сидяча, скручена. Насінини билинця комарникового — одні з найдрібніших серед рослин України, вага однієї насінини становить лише 0,000123 грама.[3]
-
Стебло з листками -
Суцвіття -
Квітка великим планом -
Плоди
Екологія[ред. | ред. код]
Рослина світлолюбна, помірно вологолюбна, віддає перевагу ґрунтам з високим вмістом кальцію. Зростає у лісовому, субальпійському й нижній смузі альпійського поясу, на гірських луках, у світлих лісах, чагарниках, по краях осоково-сфагнових боліт, на відслоненнях вапнякових порід, по берегах холодних гірських джерел і струмків.
Розмножується переважно насінням, дуже рідко вегетативним шляхом (поділом бульб). Квітне у червні-липні, запилюється мухами, бджолами, денними та нічними метеликами (ентомофіл). Плодоносить у серпні-жовтні, насіння завдяки надзвичайно малій вазі легко поширюється вітром (анемохорія). Перші три роки сіянці розвиваються під землею, згодом утворюють листкову розетку, перше цвітіння відбувається у 6-7-річному віці. Протягом усього життя билинець комарниковий тісно пов'язаний з мікоризою симбіотичного гриба, її вплив особливо значущий на ранніх етапах розвитку рослини.
Поширення[ред. | ред. код]
Євразійський рівнинно-альпійський вид, ареал якого охоплює Середню Європу (в Альпах до висоти 2500 м, у Татрах — до 1587 м), Середземномор'я, Кавказ, Малу, Східну і Центральну Азію, Сибір, Далекий Схід, Сахалін, Японські острови.
В Україні трапляється досить часто в Карпатах, також поширений в Гірському Криму, Розточчі, Опіллі, Лісостепу, Поліссі. Карпатські популяції повночленні з перевагою генеративних особин.
Природохоронний статус виду[ред. | ред. код]
На стан популяцій негативно впливають збирання квітів для букетів, витоптування, надмірне випасання, меліоративні роботи, вирубування лісів. Ця орхідея знаходиться під охороною у Литві, Латвії, Смоленській області Росії, Білорусі,[4] Польщі та Словаччині. Билинець комарниковий занесено до Додатку ІІ Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES).
Вид запропоновано внести до Червоної книги Українських Карпат. В Україні вид охороняється у наступних заповідниках: Карпатському біосферному (Чорногірський заповідний масив), Ялтинському гірсько-лісовому, Кримському, «Ґорґани»; національних парках — Карпатському, «Сколівські Бескиди», «Синевир», Ужанському, Вижницькому.
Застосування[ред. | ред. код]
Як і більшість інших видів зозулинцевих, м'ясисте кореневище цієї рослини здавна заготовляли для отримання салепу — ефективного засобу народної медицини. Його використовують як стимулюючі ліки, зокрема в разі фізичного й нервового виснаження організму, для лікування недуг шлунка і верхніх дихальних шляхів, укусів змій, статевих хвороб тощо. Листки билинця комарникового прикладають до наривів. Слиз бульб (2 г порошку бульб билинця збовтують протягом 15 хвилин у 200 мл окропу) приймають по 1 чайній ложці 4 рази на день. Настоянку насіння билинця комарникового (1 г насіння заливають 50 мл 70 % розчину спирту, настоюють 10 днів) приймають по 20 крапель тричі на день.
Як декоративна рослина билинець комарниковий вирощується нечасто. В Україні його можна побачити лише в колекціях Національного ботанічного саду імені Миколи Гришка та ботанічному саду Національного лісотехнічного університету України.
Систематика[ред. | ред. код]
Підвиди[ред. | ред. код]
- Gymnadenia conopsea subsp. conopsea
- Gymnadenia conopsea subsp. montana Bisse
Синоніми[ред. | ред. код]
|
|
× Orchigymnadenia comigera (Rchb.) Asch. & Graebn.
|
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Билинець довгорогий [Архівовано 3 жовтня 2013 у Wayback Machine.] у Червоній книзі України. — Переглянуто 24 березня 2015.
- ↑ а б The Plant List [Архівовано 27 липня 2019 у Wayback Machine.]. (англ.)
- ↑ Рекордсмени-рослини України. А чи знаєте ви, що…. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 29 вересня 2013.
- ↑ Билинець довгорогий [Архівовано 19 грудня 2017 у Wayback Machine.] у Червоній книзі Білорусі.(рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Билинець комариний // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 60. — ISBN 5-88500-055-7.
| ||||||||