Гвоздика (рід)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гвоздика
Dianthus caryophyllus 001.jpg
Гвоздика садова (Dianthus caryophyllus) — типовий вид.
Загальний вигляд групи квітучих рослин.
Ботанічний сад, Геттінген, Німеччина
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Гвоздикові (Caryophyllaceae)
Рід: Dianthus
L. (1753)
Види

338 див. Список видів роду Гвоздика

Синоніми

Caryophyllus Mill.

Commons-logo.svg Вікісховище: Dianthus

Гвозди́ка[1][2]гвоздики[3] (Dianthus) — рід багаторічних рослин із родини гвоздикових.

Назва[ред. | ред. код]

Родова латинська назва Dianthus походить від грец. δῖος — божественний і грец. ἄνθος — квітка: квітка Зевса, Юпітера; дана рослині Ліннеєм завдяки гарним квіткам[4][5].

Назва гвоздика є запозиченням з польської мови gozdzik — «квітка»[6]. В українських словниках зафіксовані також назви звоздик[7], звоздики[8].

Ботанічний опис[ред. | ред. код]

Багаторічні трави і напівкущі з лінійним або лінійно-ланцетоподібним листям.

Квітки поодинокі або по 2—3 на кінцях гілочок. Чашечка циліндрична або циліндрично-конічна, з численними поздовжніми жилками і (1) 2—4 (5) парами лускоподібних чашолистків, що каскадом налягають один на одного. Пелюсток п'ять, з довгими нігтиками і зубчастим, торочкувато розсіченим відгином, зрідка цілісним. Тичинок десять. Стовпчиків два.

Плід — циліндрична коробочка, сидяча або на короткому карпофорі, одногніздна, що розкривається чотирма зубцями. Насіння численне, сплющене, овальне, чорного кольору, горбкуваті.

Більшість видів роду легко гібридизують між собою.

Географічне поширення і екологія[ред. | ред. код]

Близько 300—350 видів (див. Список видів роду Гвоздика) у Європі, Азії, Африці, а частина в Північній Америці. Найбагатше рід представлений в Середземномор'ї. Багато видів введені в культуру як декоративні рослини і іноді натуралізуються[9].

Господарське значення[ред. | ред. код]

Деякі види гвоздик культивуються як однорічні і зацвітають у рік посіву, а інші — як дворічні, тобто в рік посіву розвивають тільки розеткові листки, а цвітуть на другий рік. У декоративному садівництві використовуються численні гібриди. Ця рослина була особливо популярною в Радянському Союзі, де червоні квіти були символом Перемоги у німецько-радянській війні.

Деякі з видів[ред. | ред. код]

Гвоздика в руках Максиміліана I, (імператора Священної Римської імперії), на портреті пензля Йоса ван Клеве, бл. 1530

Повний список див. Список видів роду гвоздика.

Легенда виникнення[ред. | ред. код]

Яскраво-червоний колір гвоздики, що так приємно милує зір, таïть у собі водночас немов би щось зловісне - наче нагадує кров. І справді, у багатьох випадках історія цієї квітки, виявляється, пов'язана з низкою кривавих історичних подій, починаючи вже з грецького міфу, де йдеться про її походження.

Розповідають, що якось богиня Діана по верталась роздратована з невдалого полювання і зустріла вродливого пастушка, котрий весело грав на сопілці. Украй розгнівана богиня картає пастуха за те, що той розігнав своєю музикою всю її дичину, і погрожує вбити його. Пастушок виправдовується, клянеться, що ні в чому не винен, благає зглянутись. Проте богиня, не тямлячи себе від люті, кидається до нього й вириває йому очі.

І тільки опам'ятавшись, Діана розуміє весь жах скоєного. Її починає гризти сумління: образ лагідних, благаючих прощення очей пастушка переслідує Діану повсюдно, не дає ні хвилини спокою; та щось виправити вона вже не в змозі.

Щоб увічнити очі пастушка, які так жалібно дивилися на неї, Діана кидає їх на стежку – і тієї ж миті у тому місці з'являються дві червоні гвоздики, котрі нагадують про скоєний злочин та безневинно пролиту кров.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гвоздика // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987.
  3. Dianthus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.>
  4. Каден Н. Н., Терентьева Н. Н. Этимологический словарь научных названий сосудистых растений, дикорастущих и разводимых в СССР. Вып. 1. — М.: изд-во МГУ, 1979. — С. 57
  5. Флора СССР / гл. ред. В. Л. Комаров. — М. ; Л. : Изд-во АН СССР, 1936. — Т. 6. — С. 430. — 956, XXXVI с. — 5200 екз. (рос.)
  6. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — С. 487.
  7. Верхратскіи И. Списъ важнѣйшихъ выразівъ рускои ботанічнои термінольогіѣ и номенклятуры зъ оглядомъ на шкільну науку въ высшихъ клясахъ гімназіѣ. — Львівь : НТШ, 1892. — 48 с.
  8. Верхратский І. Ботаніка на висші кляси шкіл середних (після учебника Д-ра О. Ростафиньского). — Львів : НТШ, 1896. — 150 с.
  9. Кузьмина М. Л. Род 50. Гвоздика - Dianthus L.. — М. : Тов-во научн. изд. КМК, 2004. — Т. 11, вип. Флора Восточной Європы. — С. 273.
  10. Dianthus в базі даних Index Nominum Genericorum (ING)(англ.) (Перевірено 25 травня 2010)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]