Бунге Микола Християнович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Християнович Бунге
Bunge NKh.jpg
Народився 11 (23) листопада 1823(1823-11-23)
Київ
Помер 3 (15) червня 1895(1895-06-15) (71 рік)
Пушкін, Tsarskoselskiy Uyezd[d], Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія
Місце проживання Київ
Громадянство Російська імперія
Галузь наукових інтересів економіка
Заклад Київський університет Св.Володимира
Посада Ректор університету
Вчене звання професор
Член Петербурзька академія наук
Рід Bunge family
Батько Q4099165?

CMNS: Бунге Микола Християнович на Вікісховищі

Микола Християнович Бунге (ім'я за народженням: Ніколай-Карл-Пауль фон Бунгенім. Nikolai Karl Paul von Bunge, — *11 (23) листопада 1823(18231123), Київ —†3 (15) червня 1895, Царське Село) — російський вчений-економіст, академик, державний діяч; міністр фінансів і голова Комітету міністров Російської імперії.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у київській дворянській родині з німецькими коріннями. Батько — київський ветеринарний лікар Христіан-Готліб Бунге (1776—1857), дадько — Георг-Фрідріх Бунге (1722—1792), аптекар, засновник німецької євангелічно-лютеранської громади Києва.

У 1841–1845 роках навчався в Київському університеті. У 1881–1886 роках — міністр фінансів, у 1887–1895 роках — голова уряду, Комітету міністрів Російської імперії. Ініціатор та організатор заходів щодо впорядкування грошового обігу та бюджету, введення початків робітничого законодавства, реорганізації системи зовнішньої торгівлі.

Як державний діяч М.Бунге сприяв селянській реформі в Росії, котра відмінила кріпосне право. Він дбав про розвиток російської промисловості. Його особливою увагою став розвиток залізниць Росії у зв'язку з зростанням хлібного експорту з України через порти Одеси та Бердянська.

Фактично за М.Бунге Урал сформувався, як промисловий центр імперії. Підтримка М.Бунге розвитку індустрії України, іноземні інвестиції в неї подвоїли видобуток вугілля в Донбасі та активно розвивали залізорудну промисловість Криворіжжя

Державна діяльність[ред.ред. код]

  • 1880–1881 — товариш (за сучасною термінологією – перший заступник) міністра фінансів;
  • з 6.05.1881 — керівник міністерства фінансів;
  • 1.01.1882—31.12.1886 — міністр фінансів;
  • 1.01.1887—3.06.1895 — голова Комітету міністрів і член Державної ради;
  • з 10.12.1892 — віце-голова Комітету Сибірської залізничної дороги (головою був спадкоємець престолу, майбутній Микола II)

Наукові праці[ред.ред. код]

  • «Теорія кредиту» (1852);
  • «Основи політичної економії» (1870);
  • «Банківські закони та банківська політика» (1874);
  • «Курс статистики» (1865; 1876);
  • «Товарні склади і варранти» (1871);
  • «Поліцейське право»(1873–1877);

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.