Бурдонський Олександр Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бурдонський Олександр Васильович
Ім'я при народженні рос. Александр Васильевич Сталин
Народився 14 жовтня 1941(1941-10-14)
Самара
Помер 24 травня 2017(2017-05-24) (75 років)
Москва, Росія
·злоякісна пухлина[1]
Поховання
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність режисер
Alma mater Російський університет театрального мистецтва
Володіє мовами російська
Заклад ЦАТРА
Роки активності 1972 — тепер. час
Батько Сталін Василь Йосипович
Нагороди
Narodniy artist1 copy.png Заслужений діяч мистецтв Росії

Олександр Васильович Бурдонський (14 жовтня 1941, Куйбишев, РРФСР, СССР — 24 травня 2017, Москва, Росія) — радянський і російський режисер-постановник Центрального академічного театру російської армії. Народний артист Російської Федерації.

Старший син генерал-лейтенанта авіації Василя Сталіна, онук радянського диктатора Йосипа Сталіна.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 14 жовтня 1941 року в Куйбишеві в сім'ї Василя Сталіна і Галини Бурдонської.

Закінчив Калінінське суворовське училище і режисерський факультет ГІТІСу. Так само вступив на акторський курс студії при театрі «Современник» до Олега Єфремова.

Після закінчення ГІТІСу в 1971 Бурдонського запрошує грати шекспірівського Ромео Анатолій Ефрос в Московському драматичному театрі на Малій Бронній. Через три місяці Марія Кнебель кличе в Театрі російської армії ставити спектакль «Той, хто отримує ляпаса» Леоніда Андрєєва, в якому зіграли Андрій Попов і Володимир Зельдін. Після здійснення цієї постановки в 1972 році головний режисер ЦТСА Андрій Олексійович Попов запропонував Олександру Бурдонському залишитися в театрі.

Протягом десяти років разом з Еліною Бистрицької викладав в ГІТІСі.

Перший з нащадків Сталіна опублікував результати дослідження своєї ДНК.

Помер вночі 24 травня 2017 року на 76-му році життя від проблем з серцем в госпіталі в Москві[2]. Прощання пройде 26 травня в Театрі російської армії[3][4].

Прощальна церемонія відбулася 26 травня. Тіло було кремоване в крематорії Миколо-Архангельського кладовища Москви.[5]

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Дружина — Дале Тумалявичуте, яка працювала головним режисером Молодіжного театру[6]. Овдовів, дітей не мав[7].

Творчість[ред. | ред. код]

Постановки[ред. | ред. код]

  • «Той, хто отримує ляпаса»
  • «Дама з камеліями»
  • «Сніги впали»
  • «Сад»
  • «Орфей спускається в пекло»
  • «Васса Желєзнова»
  • «Ваша сестра і полонянка»
  • «Мандат»
  • «Умови диктує леді»
  • «Останній палко закоханий»
  • «Британіка»
  • «Дерева вмирають стоячи»
  • «Дует для солістки»
  • «Шаради Бродвею»
  • «Арфа вітання»
  • «Запрошення в замок»
  • «Дуель королеви»
  • «Срібні дзвіночки»
  • «Та, яку не чекають …»
  • «Чайка»
  • «Гра на клавішах душі» за п'єсою «Лів Штайн» Н. Харатішвілі
  • «З тобою і без тебе»
  • «Цей божевільний Платонов» за п'єсою «Безбатченківщина» А. П. Чехова

Визнання та нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]