Бурдонський Олександр Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бурдонський Олександр Васильович
Ім'я при народженні рос. Александр Васильевич Сталин
Народився 14 жовтня 1941(1941-10-14)
Самара
Помер 24 травня 2017(2017-05-24) (75 років)
Москва, Росія
·злоякісна пухлина[1]
Поховання
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність режисер
Alma mater Російський університет театрального мистецтва
Мова творів російська
Роки активності 1972
Заклад ЦАТРА
Батько Сталін Василь Йосипович
Нагороди
Narodniy artist1 copy.png Заслужений діяч мистецтв Росії

Олександр Васильович Бурдонський (14 жовтня 1941, Куйбишев, РРФСР, СССР — 24 травня 2017, Москва, Росія) — радянський і російський режисер-постановник Центрального академічного театру російської армії. Народний артист Російської Федерації.

Старший син генерал-лейтенанта авіації Василя Сталіна, онук радянського диктатора Йосипа Сталіна.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 14 жовтня 1941 року в Куйбишеві в сім'ї Василя Сталіна і Галини Бурдонської.

Закінчив Калінінське суворовське училище і режисерський факультет ГІТІСу. Так само вступив на акторський курс студії при театрі «Современник» до Олега Єфремова.

Після закінчення ГІТІСу в 1971 Бурдонського запрошує грати шекспірівського Ромео Анатолій Ефрос в Московському драматичному театрі на Малій Бронній. Через три місяці Марія Кнебель кличе в Театрі російської армії ставити спектакль «Той, хто отримує ляпаса» Леоніда Андрєєва, в якому зіграли Андрій Попов і Володимир Зельдін. Після здійснення цієї постановки в 1972 році головний режисер ЦТСА Андрій Олексійович Попов запропонував Олександру Бурдонському залишитися в театрі.

Протягом десяти років разом з Еліною Бистрицької викладав в ГІТІСі.

Перший з нащадків Сталіна опублікував результати дослідження своєї ДНК.

Помер вночі 24 травня 2017 року на 76-му році життя від проблем з серцем в госпіталі в Москві[2]. Прощання пройде 26 травня в Театрі російської армії[3][4].

Прощальна церемонія відбулася 26 травня. Тіло було кремоване в крематорії Миколо-Архангельського кладовища Москви.[5]

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Дружина — Дале Тумалявичуте, яка працювала головним режисером Молодіжного театру[6]. Овдовів, дітей не мав[7].

Творчість[ред. | ред. код]

Постановки[ред. | ред. код]

  • «Той, хто отримує ляпаса»
  • «Дама з камеліями»
  • «Сніги впали»
  • «Сад»
  • «Орфей спускається в пекло»
  • «Васса Желєзнова»
  • «Ваша сестра і полонянка»
  • «Мандат»
  • «Умови диктує леді»
  • «Останній палко закоханий»
  • «Британіка»
  • «Дерева вмирають стоячи»
  • «Дует для солістки»
  • «Шаради Бродвею»
  • «Арфа вітання»
  • «Запрошення в замок»
  • «Дуель королеви»
  • «Срібні дзвіночки»
  • «Та, яку не чекають …»
  • «Чайка»
  • «Гра на клавішах душі» за п'єсою «Лів Штайн» Н. Харатішвілі
  • «З тобою і без тебе»
  • «Цей божевільний Платонов» за п'єсою «Безбатченківщина» А. П. Чехова

Визнання та нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]