Ян Баптиста Ван Гельмонт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ван Гельмонт)
Перейти до: навігація, пошук
Ян Баптиста Гельмонт
Jan Baptista van HelmontВан
Jan Baptist van Helmont.jpg
Народився 12 січня 1580, 12 січня 1579
Брюссель, Південні Нідерланди, тепер Бельгія
Помер 30 грудня 1644(1644-12-30) (64 роки)
Вілворде, Південні Нідерланди, тепер Бельгія
Громадянство Південні Нідерланди
Національність фламандець
Галузь наукових інтересів хімія, фізіологія, медицина
Відомі учні Франциск Сільвій

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Ян Баптист Ван Гельмонт (нід. Jan Baptista van Helmont, 1579 (12) січня 1580(15800112), Брюссель — 30 грудня 1644, Вілворде) — голландський натураліст, лікар і теософ-містик. Запровадив у наукову термінологію слово «газ».

Біографія[ред.ред. код]

Ян Баптист ван Гельмонт отримав теологічну і медичну освіту у Лувені. Вивчав твори Парацельса та інших ятрохіміків, здійснив десятирічну подорож Європою для удосконалення своїх знань з медицини. Відвідав Альпи, Швейцарію, Іспанію, Францію і Англію і 1609 року отримав ступінь доктора медицини. Потім оселився у Вілворде поблизу Брюсселя і до кінця життя займався дослідженнями у своїй власній домашній лабораторії.

Головні твори Ван Гельмонта були опубліковані його сином Франциском-Меркурієм лише після смерті вченого — 1646 року, а пізніше, 1682 року, було видано повне зібрання творів Ван Гельмонта («Opera omnia»).

Наукові погляди[ред.ред. код]

У багатьох питань він стояв на класичних позиціях алхімії, вважаючи, наприклад, можливим перетворення неблагородних металів (ртуті, свинцю та інших) у золото за допомогою так званого філософського каменя. Ван Гельмонт дотримувався віталістичних уявлень про те, що життєві процеси нібито регулюються особливими «духами життя» («археями»); визнавав можливість мимовільного зародження.

Ван Гельмонт — один з великих представників ятрохімії. Ван Гельмонт одним з перших почав використовувати нітрат срібла (ляпіс) для припікання ран, запалень і бородавок. Він вважав, що в травленні вирішальну роль відіграє кислота шлункового соку, і тому пропонував лікувати лугами хвороби, що викликаються надлишком кислот в шлунку.

Дослідження[ред.ред. код]

Запровадження поняття «газ»[ред.ред. код]

До І. ван Гельмонта Ввів в хімію термін «газ». 1620 року І. Ван Гельмонт відзначив, що деревне вугілля при згорянні виділяє «лісовий дух». З цого приводу він писав:[1]

« 62 фунти дубового вугілля дають 1 фунт золи, а решта 61 фунт слугують для утворення лісового духу. Цей лісовий дух, невідомий досі, неможливо зібрати в жодну посудину і неможливо зробити видимим тілом. Я називаю його новим ім’ям – газ.  »

Вибір такої назви був пов'язаний з одним з ключових понять грецької міфології — хаосом. Ван Гельмонту було відомо, що «лісовий дух» утворюється при горінні дерева, при бродінні вина, виділяється з мінеральної води і утворюється при дії кислот на вапняк і поташ.

І. ван Гельмонт вважав, що існують гази, які відрізняються як один від одного, так і від повітря. Він також відзначав, що гази містяться у різноманітних твердих тілах і можуть бути виділені з них.

Складові частини складних тіл[ред.ред. код]

Він був одним з перших учених, які поставили питання про істинні прості складові частини складних тіл. Піддаючи сумніву Аристотелеві стихії і принципи алхіміків на тій підставі, що їх присутність неможливо виявити в складі більшості тіл, Ван Гельмонт пропонував вважати простими тілами лише ті, які можуть бути виділені при розкладанні складних тіл. Так, оскільки при розкладанні рослинних і тваринних речовин завжди виділялася вода, Ван Гельмонт вважав її простим тілом і головною складовою частиною складних тіл. У пошуках інших простих тіл Ван Гельмонт багато експериментував з металами. Показовим є досвід Ван Гельмонта зі сріблом: точно зважену кількість срібла було розчинено в aqua fortis — міцній горілці (нітратній кислоті), розчин випарювався, залишок прожарювали і сплавляли. Вага отриманого срібла точно дорівнювала вихідній. Ван Гельмонт писав:

« Срібло не втрачає своєї сутності від того, що було розчинене в міцній горілці, хоча воно зникло з очей і зробилося зовсім прозорим  »

Цей дослід є цікавим і як один з перших прикладів кількісного дослідження явища.

Дослід з вербовою лозою[ред.ред. код]

Ван Гельмонт вперше провів експериментальні дослідження процесу живлення рослин, які стали основою для так званої водної теорії живлення рослин. Виростивши гілку верби у бочці, він встановив, що майже 40-кратне збільшення її у вазі за 5 років не супроводжувалося скільки-небудь значним зменшенням ваги землі. Незважаючи на помилковість, ця теорія, що розглядала життя рослин як процес, що відбувається тільки під впливом матеріальних сил, завдала удару релігійно-ідеалістичному світогляду. Я. ван Гельмон описав свій експеримент таким чином:[2]

« Я взяв глиняний горщик і поклав у нього 200 фунтів землі, які були висушені в печі. Все це я полив дощовою водою та посадив там вербову гілку вагою п'ять фунтів. Через п'ять років з гілки виросло дерево вагою 169 фунтів і близько трьох унцій. Глиняний горщик поливався завжди, коли це було необхідно, дощовою або тільки дистильованою водою... Я не стежив за вагою листя, що опадало кожної з чотирьох осеней. І, в решті решт, я просушив землю в горщику ще раз, і знайшов ті ж 200 фунтів, не вистачало лише 2 унції. Таким чином, 164 фунтів деревини, кори і коренів виросли за рахунок однієї лише води.  »

Строго кажучи, Я. ван Гельмонт не був першим, хто провів подібний експеримент, відомо, що подібний дослід проводив Леонардо да Вінчі, використовуючи гарбуз.[2]

Література[ред.ред. код]

  • Фигуровский Н. А. Очерк общей истории химии. От древнейших времен до начала XIX в. — М.: Наука, 1969.
  • Ben B. Chastain. Jan Baptista van Helmont. // Encyclopædia Britannica. (англ.)

Виноски[ред.ред. код]

  1. Partington J. R. A History of Chemistry, v. 2. London, 1961. P. 232. (англ.)
  2. а б Analyzing van Helmont's Willow Experiment. (англ.)