Перейти до вмісту

Віталізм

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Віталізм — доктрина, яка стверджує, що живі організми докорінно відрізняються від неживих предметів тому, що складаються з нефізичних елементів або керуються іншими принципами - «силами життя» (лат. vis vitalis)[1]. Не слід плутати з вітаїзмом.
Віталізм був популярною медичною теорією в епоху Просвітництва, але втратив наукове підґрунтя в XIX столітті. Сучасна наука відкидає доктрину віталізму. Вважається, що принципової різниці між живим та неживим нема, що живі організми підпорядковуються тим же фізичним законам, що й уся природа.

Одним з наріжних каменів віталізму було переконання, що в живих організмах виробляються особливі органічні речовини, які неможливо було синтезувати штучно, в лабораторних умовах.

Після того, як 1828 року Фрідріх Велер синтезував сечовину [Прим. 1] з ціанату амонію[Прим. 2] виникли сумніви щодо існування якоїсь «життєвої сили»[2].

Наступним кроком став повний синтез оцтової кислоти, яку в ті часи вважали безсумнівно органічною сполукою. Це було зроблено ученем Велера, Адольфом Вільгельмом Германом Кольбе 1845 року. Синтез було зроблено з елементарних речовин (вуглецю, водню та кисню), що дозволяло простежити весь ланцюг перетворень до кінцевого продукту[2].

Систематичний синтез органічних сполук розпочав французький хімік Марселен Бертло 50-х роках XIX сторіччя. Він синтезував метиловий та етиловий спирти, метан, бензол, ацетилен. Завдяки його дослідам межа між неорганічною та органічною хімією стала доволі умовною[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Сечовина вважалася органічною речовиною.
  2. Ціанат амонію вважався неорганічною сполукою

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. A Cultural History of Medical Vitalism in Enlightenment Montpellier — Elizabeth Ann Williams — Google Books. Архів оригіналу за 28 травня 2013. Процитовано 19 липня 2013.
  2. а б в Азимов Айзек. Крушение витализма. Краткая история химии. Развитие идей и представлений в химии. Архів оригіналу за 21 грудня 2017. Процитовано 08.07.2015.(рос.)

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]