Хаос (міфологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ха́ос, хао́с[1] (грец. Χάος — «зяяння», «простір») — одне з ключових понять у давньогрецькій філософії, яке походить з міфології. Згідно з «Теогонією» Гесіода, Хаос — німий безмежний простір, безладна суміш матеріальних елементів світу, темне й життєдайне джерело всебуття — на протилежність Космосу, Всесвітньому Порядку. З Хаосу постали Гея (Земля), Тартар (підземний світ), Ерос (Кохання), пізніше також Ереб (вічна темрява) і Нікс (Ніч), від яких народились Ефір і Гемера (Світло й День). Пізніші філософи під Хаосом розуміли безладну масу, з якої виник світ. Згідно з ученням орфіків, Хаос — породження вічного часу (Хроноса).

Переносно «хао́с» — цілковите безладдя, плутанина, суміш[1].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Хаос // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Література[ред. | ред. код]