Винниченко Розалія Яківна
| Винниченко Розалія Яківна | |
|---|---|
 | |
 Перша леді УНР | |
| 1918 — 1919 | |
| Попередник | Скоропадська Олександра Петрівна |
| Наступник | Петлюра Ольга Опанасівна |
| Народилася |
26 липня 1886 Орел, Російська імперія |
| Померла |
6 лютого 1959 (72 роки) Мужен, Франція |
| Відома як | політична діячка, лікарка, перекладачка |
| Громадянство |
 Франція |
| Національність | українська єврейка |
| Освіта | Паризький університет |
| Alma mater | Паризький університет |
| У шлюбі з | Винниченко Володимир Кирилович |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
Розалія Яківна Винниченко (Ліфшиць) (26 липня 1886, Орел, Російська імперія — 6 лютого 1959, Мужен, Франція) — дружина Володимира Винниченка.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася 26 липня 1886 року в м. Орел, Російська імперія в заможній єврейській родині. Батько Яків (Яша) Ліфшиць, мати — Фаїна (Фаня) Видріна.[1].
У 1914 році закінчила медичний факультет Паризького університету.
1909 року познайомилася з Володимиром Винниченком у родині сестри Віри та її чоловіка Бориса Яковенків[ru] у Каві[it] ді Лаванья в Королівстві Італія.
28 березня 1911 року Розалія Яківна та Володимир Кирилович одружилися. Прийняла пропозицію чоловіка, щоб їхня родина була українською, вивчила українську мову, перебуваючи в еміграції, називала себе українкою.
У 1917—1919 роках проживала з чоловіком у Києві.
У листопаді 1918 року Володимир Винниченко очолив Директорію — вищий орган Української Народної Республіки.
У 1919 року разом із чоловіком емігрувала до Відня, а згодом вони жили в Німецькій державі, з 1925 року — у Французькій республіці, спочатку в Парижі, а з кінця 1934 року — у м. Мужен на півдні Французької республіки. Створювала чоловікові умови для плідної творчої праці, передруковувала його твори, деякі переклала на російську і французьку мови. Після смерті чоловіка в 1951 багато зробила для збереження його творчої спадщини. Архів В. Винниченка передала на зберігання до Архіву Української Вільної Академії Наук у США, залишивши заповіт, що в Україну він має бути переданий після того, як вона стане незалежною.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Доктор медицини Розалія Ліфшиць-Винниченко. Архів оригіналу за 3 грудня 2021. Процитовано 26 серпня 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Винниченко Розалія Яківна |
- Надія Миронець Епістолярний діалог Володимира Винниченка з Розалією Ліфшиць (1911—1918) [Архівовано 30 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- Винниченко повертається до рідного міста[недоступне посилання з червня 2019]
- Владимир Винниченко. «Талисман» [Архівовано 29 вересня 2011 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
