Грушевська Марія-Іванна Сильвестрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марія-Іванна Сильвестрівна Грушевська
Марія-Іванна Сильвестрівна Грушевська

Час на посаді:
1917 — 1918

Час на посаді:
1917 — 1918

Народилася 8 листопада 1868(1868-11-08)
с. Підгайчики,
Померла 19 вересня 1948(1948-09-19) (79 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство Flag of the Ukranian State.svg УНРСРСР СРСР
Підданство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Національність українка
Чоловік Грушевський Михайло Сергійович
Діти Грушевська Катерина Михайлівна

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Грушевська Марія-Іванна Сильвестрівна (Вояківська; 8 листопада 1868, с. Підгайчики, нині Україна) — 19 вересня 1948, м. Київ) — українська вчителька, перекладач. Дружина Михайла Грушевського, мати Катерини Грушевської.

Докладніше: Грушевські

Життєпис[ред.ред. код]

Марія-Іванна Вояківська народилася 8 листопада 1868 року в селі Підгайчиках Зборівського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії (нині Зборівського району Тернопільської області, Україна).

Навчалася у школах у містах Тернополі, Підгайцях, Станіславові (нині Івано-Франківськ), Кракові. Закінчила польський ліцей у Львові (1887). Викладала в школі містечка Скала (нині смт Скала-Подільська Борщівського району Тернопільської області).

Від 1893 року — у Львові, де познайомилася з Михайлом Грушевським; у травні 1896-го в Скалі, де проживала родина її сестри Олімпії, взяла з ним шлюб у місцевій церкві святого Миколая.[1] Не раз перебувала із сім'єю у брата Сильвестра в селі Богданівці (нині Підволочиського району) та матері Кароліни в Тернополі.

У Львові співала в хорі товариства «Боян». Вела листування із Соломією Крушельницькою.

У лютому 1915 року Михайла Грушевського відправлено в заслання до Симбірська, і Марія разом із 14-літньою донькою поїхали за ним[2].

У 1917 ввійшла до складу Української Центральної Ради від просвітницьких організацій Києва[3][4][5]; скарбник Українського національного театру.

Від 1919 разом з родиною перебуває в еміграції (Прага, Париж, Женева, знову Прага). Від осені 1920 року мешкали у Відні. Навесні 1924 Грушевські повертаються в УРСР та оселяються в Києві в будинку на вулиці Паньківській, 9[2].

Доньку Марії Катерину заарештували 10 липня 1938 року та згодом засудили за «сприяння антирадянській діяльності української націоналістичної організації з метою встановлення фашистської диктатури». Марія писала листи з проханням про перегляд справи у різні інстанції (навіть до Сталіна), однак безрезультатно. За документами КДБ Катерина померла 30 березня 1943 року в Темлазі[6].

У віці 79 років Марії Грушевській підселяють соціально непевну родину Плотичерів. Померла 19 вересня 1948 року в м. Києві, затероризована подружжям, що вселились у кабінет Михайла Сергійовича і напередодні цього фатального дня її брутально пограбували[7].

Літературна діяльність[ред.ред. код]

Перекладала твори російських і французьких письменників. В інтерпретації Грушевської вийшла збірка оповідань Антона Чехова «Змора» (1901).

Друкувала статті на мистецькі теми в «Літературно-науковому вістнику», «Артистичному віснику» та інших львівських виданнях.

Пам'ять[ред.ред. код]

  • Михайло Грушевський присвятив дружині свою найголовнішу працю — «Історія України-Руси».
  • Олесь Доріченко у своїй збірці поезій «Мандрівна брама» віршем «Зустріч із вдовою Михайла Грушевського» вклоняється добродійниці ласкавій:[8]

«…За щедру душу і святую вірність…

За те зерно, що впало на асфальт

Із Ваших рук…»

Поет описує Великдень голодного повоєнного 1947 року. Він грався з іншими дітьми у садку будинку № 9 на Паньківській. А Марія-Іванна Сильвестрівна пригостила їх Святою паскою і крашанками.

«…А рік по тому винесли труну

Із благодійницею нашою. Сусіди

Мерщій скарби шукати узялись

Та викидати книги на подвір'я.

…нічого не знайшовши…»

Олесь та інші діти понатягали тих книжок до хати та тяглися до них день у день. Допоки не прийшли пильні і все позабирали. А в ЖЕКу згодом купи тих книг, накриті рядном, довго ще валялись.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Мандзій, І. Музей, з якого варто брати приклад / Ірина Мандзій // Вільне життя плюс. — 2015. — № 1 (6 січ). — С. 8.
  2. а б Панькова С. «Не співпрацюй із Компартією. Щоб мати вільні й чисті руки» / Світлана Панькова // Країна. — 2015. — № 26 (25 черв.).
  3. Українська Центральна Рада 7 березня — 7 квітня 1917 р. // Гай-Нижник Павло.
  4. Українська Центральна Рада 7 квітня 1917 р. — 7 серпня 1917 р. // Гай-Нижник Павло.
  5. Українська Центральна Рада 7 серпня 1917 р. — 31 березня 1918 р. // Гай-Нижник Павло.
  6. Горинь В. Катерина Грушевська: талан чи доля… / Василь Горинь // Поступ. — 2000. — № 108 (27 черв.).
  7. Білокінь С. Доля членів Центральної Ради в СРСР / Сергій Білокінь // Історична правда. — 2010. — — 17 жовтня.
  8. Доріченко О. В. Мандрівна брама: Поезії. — К.: Український письменник, 2001. — 119 с.

Джерела[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.