Лівицька Марія Варфоломіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лівицька Марія Варфоломіївна
Ткаченко Марія Варфоломіївна
Марія Лівицька з донькою Наталкою.jpg
Марія Лівицька з донькою Наталкою
Народилася 9 квітня 1879(1879-04-09)
Жмеринка
Померла 16 серпня 1971(1971-08-16) (92 роки)
Йонкерс (Нью-Йорк)
Поховання Цвинтар святого Андрія
Діяльність письменниця
У шлюбі з Лівицький Андрій Миколайович
Діти Лівицька-Холодна Наталя Андріївна і Лівицький Микола Андрійович

Марія Варфоломіївна Лівицька (уроджена — Ткаченко) (9 квітня 1879, Жмеринка — 16 серпня 1971, Йонкерс) — українська письменниця-мемуарист, громадський діяч. Активістка українського жіночого руху. Очолювала Союз українок у Польщі. Дружина президента Української Народної Республіки в екзилі Андрія Лівицького.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 9 квітня 1879 року у місті Жмеринці Подільської губернії. Батько — Ткаченко Варфоломій Семенович. Близько двох років від роду залишилася сиротою без матері. Виховувалася мачухою.

Закінчила Фундуклеївську жіночу гімназію у Києві (1897) року. Працювала приватним вчителем у (1898—1899) роках, зай­­ма­­лася громадською та партійною діяльністю. Завдяки знайомству з революційним активістом Андрієм Лівицьким, стала членом РУП, УСДРП, познайомилася з її активістами Миколою Міхновським, Миколою Поршем. Була членом київської студентської громади, до якої входили Дмитро Антонович, Володимир Винниченко, Олександр Ско­­ропис-Йолтухівський, Андрій Лівицький, Людмила Старицька-Черняхівська, Марія Грінченко та ін.

15 липня 1900 року обвінчалася з Андрієм Лівицьким. Обряд відбувся в церкві Івана Богослова села Володіївці, що розташоване неподалік станції Копай і міста Бар Подільської губернії. Обряд проводив місцевий священик Іван Крижанівський, одружений на рідній сестрі Марії Ткаченко — Неонілі. Вона й фінансувала торжество, оскільки батьки нареченого, дворяни села Ліпляве Золотонішського повіту Полтавської губернії відмовилися благословити шлюб сина-революціонера, якого переслідувало жандармське управління з такою ж, як і він бунтівницею.

Марія Лівицька брала активну участь у діяльності Української жіночої громади, в революційних подіях 1905–07. У 1920 році виїхала до Варшави, де очолювала Союз українських емігранток у Польській республіці. На­­при­­кінці Другої світової війни перебралася у Німеччині, мешкала у Карлс­руе, Етлінґені. Від 1957 — у США.

Померла 16 серпня 1971 р. у Йонкерсі (Нью-Йорк).

Творчість[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Марія Ліви́цька з родиною. Варшава. 1920

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Померла Марія Лівицька, вдова по президенті УHP в екзилі Андрієві Лівицькому: [некролог] // Свобода, 1971, 19 серп.; Павловський В. Перше українське жіноче об'єднання в Києві (1901—1905) // Наше життя. 1998. № 5.