Плав'юк Ярослава Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ярослава Володимирівна Плав'юк
Ярослава Бойко
Ярослава Плав'юк-Бойко 1948.jpg
Народилася 1929(1929)
Flag of Poland (1928-1980).svg село Біла поблизу Тернополя
Громадянство Канада Канада
Національність українка
Чоловік Микола Плав'юк
Нагороди
Орден Архистратига Михаїла УПЦ КП

Ярослава Володимирівна Плав'юк (уроджена — Бойко) (1929, село Біла[1] поблизу Тернополя) — українська громадська діячка. Активістка українського жіночого руху. Почесний член Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги. Дружина політика та громадського діяча — голови Організації Українських Націоналістів, генерального секретаря та Президента Світового Конгресу Вільних Українців, останнього президента Української Народної Республіки в екзилі Миколи Плав'юка.

Життєпис[ред.ред. код]

Народилася 1929-го року в селі Біла поблизу Тернополя[1][2], батько — професор гімназії Володимир Бойко, мама — Марія, донька пароха греко-католицької церкви отця Колянкiвського[1]. У 1948 році вийшла заміж у Мюнхені за Миколу Плав'юка і прожила з ним довге і щасливе подружнє життя, виховавши двох синів Ореста і Нестора та двох дочок Уляну та Оксану. Наприкінці 1949 року їх сім'я переїхала до Канади; громадянка Канади.[3]

Пані Ярослава Плав'юк — одна з організаторів іменних стипендій для українських студентів та дітей-сиріт Монреальського відділу Громадської служби українців Канади «Поміч Україні», де вона постійно опікується постраждалими внаслідок аварії на ЧАЕС, патронує Іванівську районну організацію жіночого Товариства імені Олени Теліги.

Бере активну участь в організації спонсорської допомоги щорічному Всеукраїнському літературно-мистецькому конкурсу на краще виконання творів Олени Теліги «Щоб далі йти дорогою одною», який проводиться серед учнівської та студентської молоді України Всеукраїнським жіночім товариством імені Олени Теліги.

Передала в дарунок рідкісні старовинні рушники із жіночим автентичним строєм до Шкільного музею Олени Теліги київської спеціалізованої школи № 97 імені Олени Теліги та музею Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука.[4]

Ярослава Плав'юк внесла свій вагомий внесок у формування самосвідомості, підтримки національної ідеї українцями за кордоном та на батьківщині, у збереження культурної спадщини України. Її стараннями була повернута в Україну й передана до Центрального державного архіву кіно-, фото-, фонодокументів музична спадщини відомих в діаспорі, але зовсім незнаних в Україні композитора Богдана Весоловського та співака Антіна Дербіша.[5]

Нагороди та відзнаки[ред.ред. код]

  • Почесна грамота Київського міського Голови, за активну громадську діяльність, збереження національних традицій, формування патріотичних почуттів у підростаючого покоління.
  • Орден Архистратига Михаїла УПЦ КП, за заслуги по відродженню духовності в Україні та утвердженню Помісної Української Православної Церкви.

Сім'я[ред.ред. код]

Разом з чоловіком Миколою (1925—2012) виховала синів Ореста і Нестора, дочок Уляну й Оксану, є 9 онуків та 4 правнуки.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]