Анастасія Маркович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анастасія Маркович
Настя Скоропадська 1671.jpg
Народилася 1667 (1671)
Померла 1729(1729)
Глухів, Російська імперія
Громадянство
(підданство)
Річ Посполита
Місце проживання Гетьманщина
Конфесія православна
Рід Марковичі
Батько Марко Маркович
У шлюбі з Іван Скоропадський і Голуб Костянтин Іванович

Анастасі́я Маркови́ч (1667 (1671)-1729) — українська державна діячка. Представниця роду Марковичів. Донька прилуцького орендаря Марка Марковича. Перший чоловік — генеральний бунчужний Костянтин Голуб, шваґр гетьмана Івана Самойловича. Другий чоловік — гетьман Іван Скоропадський. Часто втручалась у перебіг державних справ, за що прозвана «Настею-гетьманихою». Через владний характер серед козаків народилася приказка: «Іван носить плахту, а Настя — булаву». Мала зв'язки в російських урядових колах, використовувала їх для збільшення своїх маєтків і дбала про інтереси численних родичів. Засновниця монастиря в Гамаліївці. Також — Анастасія Голуб, Анастасія Скоропадська.

Сім'я[ред. | ред. код]

+ Іван Чарниш, генеральний суддя.
+ Петро Петрович Толстой, ніжинський полковник, перший росіянин на українському полковницькому уряді.

Оцінки[ред. | ред. код]

На думку історика Данила Мордовцева, за гетьманування Івана Скоропадського Анастасія була справжньою правителькою Війська Запорозького. Старий гетьман був слабкою людиною і безвільним політиком, тому залюбки передав булаву «своїй розумній, енергійній і гарненькій Насті»[1]. Саме через неї Петро І керував українськими справами. Мордовцев вважав, що Анастасія здійснила «моральне і політичне об'єднання Великої і Малої Росії»[1], зрозумівши після поразки Івана Мазепи згубність орієнтації на Захід[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Мордовцев Д. Л. Женщины первой половины XVIII века // Собрание сочинений. — Т.36. — Спб. 1902. — с. 16, 17, 19.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]