Вранє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Місто Вранє
Герб
Вранє
Вранє
Основні дані
Країна Сербія Сербія
Регіон Пшинський округ
Агломерація 83 524 (2011)
Населення 55 138 (2011)
Площа 860 км²
Поштові індекси 17500
Часовий пояс UTC+1
Літній час влітку UTC+2
Автомобільний код VR
Географічні координати 42°33′15″ пн. ш. 21°53′50″ сх. д. / 42.55417° пн. ш. 21.89722° сх. д. / 42.55417; 21.89722Координати: 42°33′15″ пн. ш. 21°53′50″ сх. д. / 42.55417° пн. ш. 21.89722° сх. д. / 42.55417; 21.89722
Висота над рівнем моря 487 м
Місцева влада
Мер міста Слободан Міленкович
Вебсторінка www.vranje.org.rs
Карта
Мапа
Вранє (Сербія)
Вранє
Вранє

Вранє у Вікісховищі

Вра́нє (серб. Врање, Vranje; МФА: [ʋrâɲɛ]) — місто та муніципалітет на півдні Сербії, адміністративний центр Пчинського округу.

У місті, за переписом 2011 року, проживає 55 138 жителів. Уперше згадується в 1093 році, але до складу сербської держави увійшло в 1207 році. У 1455 році завойоване османською армією. В епоху панування турків місто мало стратегічне значення: перебувало на перетині торгових шляхів Сербія — Македонія — Болгарія. Визволене в 1878 році. Після Другої світової війни місто стало промисловим осередком, а також залізничним вузлом. Нині місто — економічний, політичний та культурний центр Пчинського округу. Місто лежить на лівому березі Південної Морави. В місті дислокується штаб 4-ї бригади Сухопутних військ Сербії.

Історія[ред. | ред. код]

Першу письмову згадку про місто Вранє залишила Анна Комніна, візантійська принцеса, старша дочка імператора Візантії Олексія I Комніна і Ірини Дукенище, описуючи завоювання свого батька.

Інша згадка датована 1193 роком, коли великий жупан Рашки Стефан Неманя проголосив незалежність Сербії від Візантії. Однак до складу Сербської держави Вранє увійшло лише в 1207 році, коли Стефан II Неманич взяв під контроль це місто.

Після розпаду середньовічної сербської держави, Вранє стало самостійною державою під управлінням кесаря Угліше — Господаря Вранє, Пряшева і Куманова. Ця держава проіснувала аж до битви на Косовому полі, після якої Вранє включили до складу залежної від Османської імперії Сербської держави під орудою Стефана Лазаревича. 14 червня 1445 року турки захопили місто і тримали його під своїм контролем аж до 31 січня 1878 року, коли його зайняла сербська армія під командуванням Йована Белімарковіча. На початку XX століття населення міста налічувало близько 12 000 мешканців.

У ході Балканських і двох світових воєн Вранє знову був об'єктом для завоювань. Під час Першої балканської війни в 1912 році тут проводилася військова операція проти османської армії під особистим командуванням короля Петра I Карагеоргійовича. У Першу світову війну болгари окупували Вранє в ніч проти 17 жовтня 1918 року. Через два роки місто визволили.

Під час Другої світової війни німці захопили Вранє та передали його під управління тоді ще союзної болгарської держави. За чотири роки окупації в місті розстріляли близько 700 осіб. У бойових діях при визволенні міста брали участь 12 000 солдатів. Місто визволили 7 вересня 1944 року.

Населення[ред. | ред. код]

У етнічному складі населення Вранє більшість становлять серби — за даними останнього перепису (2011), їхня питома частка становила 91,7 %. Численною є громада ромів (4,99 % загалу). Також у місті проживають болгари, македонці, чорногорці, хорвати, албанці, словаки, словенці, українці та представники інших етносів.

Більшість вірян належать до православних церков. У місті діє єпархіальне управління Сербської православної церкви.

Динаміку зміни чисельності міського населення демонструє таблиця, наведена нижче:

Рік/Роки Населення,
мешканців
Рік Населення,
мешканців
Рік/Роки Населення,
мешканців
Рік Населення,
мешканців
1093 3900 1386 5800 1800 10 564 1878 15 875
1900 27 586 1905 34 110 1910 39 487 1921 48 817
1948 11 252 1953 13 465 1961 17 999 1971 28 613
1981 44 094 1991 51 818 2002 56 458 2011 55 138[1]
Етнічний склад за переписом 2011-го року[2]
Національність %
Серби
  
91,70
Роми
  
4,99
Болгари
  
0,83
Македонці
  
0,39
Чорногорці
  
0,08
Горанці
  
0,08
Хорвати
  
0,05
Югослави
  
0,03
Мусульмани
  
0,03
Албанці
  
0,02
Словаки
  
0,01
Словенці
  
0,01
Угорці
  
0,01
Босняки
  
0,01
Бунєвці
  
0,01
Німці
  
0,01
Русини
  
0,01
Румуни
  
0,01
Українці
  
0,01
Інші
  
0,07
Невідомо
  
1,77
Разом: 55.138

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Місто Вранє складається з двох муніципальних утворень: муніципалітета Вранє та селища міського типу Вранска-Баня. До їх муніципальних районів входять такі населені пункти[3]:

Клімат[ред. | ред. код]

Вранє має помірно-континентальний клімат. Найтеплішим місяцем є липень (з середньою температурою 22° C), а найхолоднішим — січень (з середньою температурою 3° С).

Клімат Вранє
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 16,1 21,7 26,0 31,5 32,4 37,0 39,7 38,0 35,6 30,6 25,0 16,0 39,7
Середній максимум, °C 3,0 6,2 11,3 16,7 21,6 24,8 27,3 27,6 24,0 18,0 10,6 4,6 16,3
Середній мінімум, °C −3,9 −1,8 1,3 5,4 9,6 12,6 13,9 13,8 10,5 6,0 1,8 −2,2 5,6
Абсолютний мінімум, °C −25 −22 −13 −4,3 0,0 2,3 5,0 4,5 −2,4 −7 −12,6 −17,7 −25
Норма опадів, мм 41.4 43.4 46.0 51.7 65.0 70.9 50.4 38.7 45.4 46.2 62.9 52 614
Джерело: Сербський гідрометеорологічний центр

Відомі люди, пов'язані з містом[ред. | ред. код]

  • Радоє Доманович — сербський сатирик
  • Борисав Станкович — сербський письменник
  • Миролюб Євтич — сербський політолог

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Панорама міста

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Књига 9». Становништво, упоредни преглед броја становника 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 2002, подаци по насељима. webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. мај 2004. ISBN 86-84433-14-9.
  2. Етничка структура након пописа 2011. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 22 березня 2017. 
  3. Попис становништва, домаћинстава и станова 2011. у Републици Србији. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 22 березня 2017. 
  4. а б ВИДЕЛИ ОД ЈАГОДИНЕ: Врање добија излаз на Егејско море. Курир. 2. 10. 2013. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 1. 12. 2013. 
  5. Лазић, Никола (Октобар 2010). Градоначелник на камили. Врањске (Врање). Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 1. 12. 2013. 
  6. Успостављени пријатељски односи између Врања и Велења. Југмедиа. 19. 9. 2013. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 1. 12. 2013. 
  7. Miasta partnerskie i zaprzyjaźnione Nowego Sącza. Urząd Miasta Nowego Sącza (пољском). Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 1. 8. 2013.. 
  8. Побратимили се Врање и грчки град Трикала. 19. 3. 2012. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 1. 12. 2013. 
  9. Село Брјуховецко добило српског побратима. 9tv.ru. Руска реч. Процитовано 1. 12. 2013.. 

Література[ред. | ред. код]

  • Вукановић, Татомир (1978). Врање - етничка историја и културна баштина врањског гравитационог подручја у доба ослобођења од Турака 1878. Раднички универзитет у Врању. с. 4–5.  (серб.)
  • М. Костић (1969). Јужно Поморавље - Економско-географске одлике. Лесковачки зборник књ. 9. с. 195–202.  (серб.)
  • Ј. Ф. Трифуновски. Врањска котлина, књ. 1. с. 11.  (серб.)
  • О. Костић. Грделичка клисура и Врањска котлина. Природни услови, ерозија и шумска привреда. с. 45.  (серб.)
  • М. Костић (1968). Врањско-Бујановачка котлина, књ. 4. Врањски гласник. с. 185–186.  (серб.)
  • Ј. Ф. Трифуновски (1954). Врање. Годишен зборник на Филозовскитот факултет на Универзитетот во Скопје, кн. 7. с. 123.  (серб.)