Гагарка велика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гагарка велика
Keulemans-GreatAuk.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Euraryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Алькові (Alcidae)
Рід: Безкрила гагарка (Pinguinus)
Bonnaterre, 1791
Вид: Гагарка велика
Біноміальна назва
Pinguinus impennis
(Linnaeus, 1758)
Ареал існування в 18 ст. Жовтими цятками відмічені місця, де спостерігалось гніздування птахів.
Ареал існування в 18 ст. Жовтими цятками відмічені місця, де спостерігалось гніздування птахів.
Синоніми
Alca impennis
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Pinguinus impennis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Pinguinus impennis
EOL logo.svg EOL: 1050026
ITIS logo.svg ITIS: 177037
IUCN logo.svg МСОП: 22694856
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 94623
Fossilworks: 208987

Гагарка велика, або гагарка безкрила (лат. Pinguinus impennis; за іншими даними, Alca impennis) — великий нелітаючий птах родини Алькових, вимерлий у середині XIX століття. Вид був єдиним сучасним представником роду Pinguinus, до якого включали й інший раніше вимерлий вид — гагарку західноатлантичну (Pinguinus alfrednewtoni). Гагарка велика виводила потомство на скелястих островах з положистим узбережжям і зручними підходами до навколишніх акваторій океану, де було багато необхідного корму. Поєднання таких умов трапляється рідко, тож місць, придатних для гніздування цих птахів, було мало. У пошуках корму більшу частину часу ці гагарки проводили в північних водах Атлантичного океану, біля узбережжя Нової Англії, північного узбережжя Іспанії, східної частини Канади, Гренландії, Ісландії, Фарерські острови, Норвегії, Ірландії та Великої Британії.

Гагарка велика в недалекому минулому була найбільшим представником родини Алькових: досягала 75-85 см (30-33 дюймів) завдовжки і важила приблизно 5 кг (11 фунтів). Масивний гачкуватий дзьоб із западинами по боках, голова, шия, спина, верх крил і хвоста у птаха були чорними, а інші частини тіла — білими. Примітною особливістю оперення була наявність білих плям і смуг на голові в різні сезони року: влітку у птаха на голові білі плями були тільки між очима і дзьобом, а взимку — білими ставали також горло і щоки (з темними смугами за очима). Незважаючи на відносно короткі крила завдовжки 15 см (5,9 дюйма), нелітаюча гагарка завдяки їм добре плавала під водою й успішно полювала (Тож використання означення «безкрила», запозичене з іншої мови, навряд чи є виправданим, бо не відповідає дійсності). Гагарка велика живилася різними видами риб, зокрема американським оселедцем і мойвою, а також ракоподібними. Вирізняючись вправним плаванням, на суші вона була доволі незграбною. Небезпечними для неї були людина, косатка, орлан-білохвіст і білий ведмідь.

Гагарка велика відома людям понад 100 тис. років. Вона була найважливішим джерелом їжі для індіанців і символом багатьох індіанських культур, які існували одночасно з нею. Багатьох людей морської архаїчної культури (найдавніше індіанське населення північного сходу Канади) ховали разом з останками цієї гагарки. В одному такому похованні знайдено понад 200 дзьобів цих птахів. Ймовірно, вони прикрашали плащ стародавньої людини.

Внаслідок полювання людей на птаха заради його м'яса, пуху і використання як наживки чисельність гагарки великої вже до середини XVI століття почала дуже зменшуватися. Зрозумівши, що гагарка велика опиняється на межі зникнення, вчені вирішили включити її до списку охоронюваних птахів, але це не врятувало вид. Рідкісність цього птаха, що посилювалась, збільшила і без того надмірну зацікавленість європейських музеїв і приватних колекціонерів в отриманні його опудал і яєць, що звело нанівець спроби зберегти цей вид птахів. Одне з останніх спостережень гагарки великої сталося 3 липня 1844 р. в районі ісландського острова Ельда. Повідомлення про виявлення окремих птахів надходили й дещо пізніше. На думку деяких орнітологів, востаннє гагарка велика трапилася в 1852 р. — на Великій Ньюфаундлендській банці спостерігали одну особину.

Таксономія[ред. | ред. код]

Гагарка велика була одним із 4400 видів тварин, вперше описаних Карлом Ліннеєм у праці «Система природи». У ній вид отримав латинську назву Alca impennis[2], яка не зазнавала змін аж до 1791 р. У цій назві перша частина, яка є назвою роду, походить від давньоскандинавського слова alca, що є відповідником означення «гагарка»[3]. Друга частина назви виду — це латинське слово impennis, яке означає «відсутність махових пер»[3]. Тож у повній латинській назві птаха відображено найхарактернішу його особливість — наявність коротких крил, через що птах не міг літати[3] Деякі орнітологи вважають, що таксономічно обгрунтованішим є включення цього виду до роду Alca. Крім того, класифікаційна назва роду Pinguinus більше пов'язується з пінгвінами, ніж з гагаркою[4].

Кладограма родини Алькових згідно генетичних досліджень[5]




Alle alle





Uria aalge



Uria lomvia





Alca torda



Pinguinus impennis








Brachyramphus marmoratus



Brachyramphus brevirostris





Cepphus grylle




Cepphus columba



Cepphus carbo







Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Pinguinus impennis: інформація на сайті МСОП (версія 2016.3) (англ.) 01 October 2016
  2. (лат.) Linnaeus, C (1758). Systema naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis. Tomus I. Editio decima, reformata. Holmiae: Laurentii Salvii. с. 130. 
  3. а б в (англ.) Johnsgard, Paul A. (1987). Diving Birds of North America. Lincoln: University of Nebraska Press. с. 265–266. ISBN 0-8032-2566-0. Процитовано 11 травня 2010. 
  4. (англ.) Fuller, Errol (1999). The Great Auk (вид. illustrated). Southborough, Kent, UK: Privately Published. с. 401. ISBN 0-9533553-0-6. 
  5. (англ.) Thomas, G. H.; Wills, M. A.; Székely, T. S. (2004). A supertree approach to shorebird phylogeny. BMC Evolutionary Biology 4: 28. PMC 515296. PMID 15329156. doi:10.1186/1471-2148-4-28.