Ґунфу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ця стаття стосується терміну «гунфу». Бойові мистецтва Китаю, які часто є синонімом цьому терміну описані в статті Китайські бойові мистецтва.
Zhongguo Wushu.svg
Чжунґо ушу
Ворота Шаолінського манастиря
Ворота Шаолінського манастиря
Терміни ҐунфуУшуСпортивне ушуТайцзіцюань
Історичні місця Монастир Шаоліньгори УданшаньХуашаньЕмейшаньКуньлунь
Історичні особистості БодхідхармаДун Хайчуань
Хо ЮаньцзяВонг Фей Хунг
У Чуань-юйЯн Лучань
Картка:Китайські бойові мистецтва

Ґунфу́[1] або Кунгфу[2] (кит. 功夫, піньінь: gōngfu) — китайський термін часто використовуваний за межами Китаю у значенні «Китайські бойові мистецтва». Його оригінальне значення є дещо відмінним та означає майстерність у будь-яких галузях, — необов'язково військових чи бойових.

Історія[ред.ред. код]

Згідно з легендою ченця-дзен-буддиста на ім'я Бодхідхарма Сарділі, гунфу, можливо, має свої корені в Індії. Цей чернець (китайською відомий як Да Мо) подорожував з Індії до Китаю близько 500-го року н.е. Вважається, що він відвідав шаолінських ченців у провінції Хенань та вразив їх своєю майстерністю у медитації. Таємниця полягала у фізичній дисципліні, якої, як бачив Бодхідхарма, не вистачало ченцям. Він почав навчати їх вправам, створеним для зміцнення тіла та витривалості. Згідно з легендою, Бодхідхарма досягнув такого рівня контролю над своїми силами, що самим поглядом міг зробити отвір у стіні протягом декількох років медитації. Ченці використали вивчені вправи і почали вчитися у багатьох мандрівників, що тимчасово зупинялися у манастирі, та у генералів, які залишали службу і ставали ченцями. Протягом століть гунфу ченців ставало швидшим, сильнішим та витонченішим, ніж будь-що, досягнуте поза межами Шаолінського манастиря. Поступово їх мистецтво викликало захоплення у всьому Китаї. Тому і вважається, що саме Бодхідхарма розповсюдив Чань (Дзен) буддизм у Китаї та надихнув шаолінські методи гунфу.

Термін ґунфу не був популярним до 20-го століття. У зв'язку з цим, він лише зрідка зустрічається у стародавніх текстах. Вперше термін згадується у західному світі французьким єзуїтом-місіонером на ім'я Жан Жозеф Марі Аміо у звіті, який був мало відомий іншими мовами до пізніх 1960-х років; термін ґунфу став популярним завдяки фільмам з бойовими мистецтвами, особливо фільмам з Брюсом Лі та пізніше, телевізійному серіалу Ґунфу. До того часу, переважно використовувалася назва «китайський бокс».

Переклад та використання[ред.ред. код]

Ґунфу

Оригінальне значення терміну ґунфу є суттєво іншим та його важко перекласти еквівалентами західних мов. Коротко, ґунфу (功夫) означає «досягнення завдяки великим зусиллям» або, наприклад, «гідність», «професіоналізм». Фраза гунфу поєднує ієрогліфи 功 (ґун), що означає «досягнення» або «заслуга», та 夫 (фу), що означає «людина, чоловік, майстер». Оскільки в мандаринській китайській мові у поєднанні двох слів «першого тону», які як ґун gōng та фу fū, друге слово часто вимовляється нейтральним тоном ([gōngfu]); це відповідає наголосу на першому складі: гу́нфу.

Практика ґунфу відносилася до вивчення та вдосконалення майстерності, неважливо, з чого саме проводилися тренування. Можна сказати, що ґунфу людини є добрим у кулінарії або каліграфії. Під тим, що людина володіє ґунфу у якійсь області, розуміється, що ця людина наполегливо і довго працювала для цього. Людина ж з «поганим ґунфу» просто не доклала достатньо зусиль та часу для осягнення певної області, або, можливо в неї не було мотивації, щоб досягти високого рівня. У назві чайної церемонії Ґунфу це слово відповідно вказує на витонченість та складність останньої.

Незвичайне перекручення змісту сталося сьогодні серед програмістів та хакерів, де частина фу трансформувалася у суфікс, який означає досягнення високого професіоналізму. Наприклад, термін скріпт-фу може бути віднесений до складних скріптів. Невідомо, чи це свідомо базувалося на оригінальному значенні терміну гунфу, чи це є простою грою словами на західному, менш широкому значенні цього терміну.

Канфу

Ієрогліфи гунфу (功夫) у японській мові зберігають наближення до їх китайського прочитання та вимовляються «канфу» (яп. カンフー). Китайські бойові мистецтва у загальному називають як тюґоку кен (中国拳) або тюґоку кемпо (中国拳法), що буквально перекладається як, відповідно, «китайський кулак» та «перший закон Китаю». (Кемпо є узагальненим терміном для мистецтв китайського походження, що використовують удари).

У корейській мові термін гунфу також використовується у змісті китайські бойові мистецтва, хоча корейське слово, яке звучить подібно (гунбу, 공부), означає «навчання».

Філософія[ред.ред. код]

Елементи для досягнення ґунфу:

  • Мотивація;
  • Самодисципліна;
  • Час.

Мотивація є базовою рушійною силою. Це означає, що справа стосується як зацікавленості, так і волі. Людина, яку примушують щось робити немає правдивого рушія. З другого боку, мотивована людина зацікавлена у навчанні: вона має мету.

Важливо відмітити різницю між різними типами мотивації: людини може мати мотив щось робити, оскільки однакше її можуть покарати. Гроші також можуть бути мотивацією, оскільки людина знає, що робота дасть їй гроші. Однак, мотивація гунфу виходить із зацікавленності та внутрішнього бажання вчитися та розвиватися, коли мета не є зовнішнім зиском, таким як уникнення покарання або заробляння грошей, але внутрішнім, — з винагородою у вигляді знання, майстерності, сили та мудрості. Така мотивація може надихатися, а не контролюватися іншими людьми.

Самодисципліна близько пов'язана з мотивацією, але стосується зусиль та терпіння, які вимагаються для того щоб щось зробити та подолати перешкоди, які можуть з'явитися на шляху до цілі. Хоча мотивація є ментальним станом бажання щось зробити, дисципліна необхідна для того, щоб мотивація запрацювала. Людина може дуже сильно хотіти щось зробити, але її дисципліни може бути недостатньо. Без цього мотивація нічого не дасть.

Це правда, що компетентний інструктор може допомогти людині вимагаючи дисципліни та допомогаючи цій людині подолати перешкоди. Однак, такий спосіб не може тривати довго та зрештою, він повинен завжди переходити у те, що людина повинна діяти самостійно.

Час є ключовим для знаходження мотивації, виховання самодисципліни та, нарешті, самого досягнення мети за їх допомогою. При цьому, мотивація та самодисципліна є важливими у забезпеченні прагнення людини використати цей час на здійснення їй мети з певними пріоритетами.

На пізніх стадіях, коли мотивація та самодисципліна вже стали невід'ємною частиною життя людини, важливо не зупинятися у використанні часу для практики. Стародавні китайські філософи та майстри бойових мистецтв вважали час найціннішим надбанням життя людини, оскільки час замінити неможливо. Людина може найкраще використати свій час та прожити довге та плідне життя, якщо вона знайде те, що їй цікаво та вкладе зусилля та час у кожну свою дію.

Див. також[ред.ред. код]



Інтернет-ресурси[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Державний комітет України з питань фізичної культури і спорту (18 квітня 2003 року). Наказ № 1055. Про Єдину спортивну класифікацію України з видів спорту, що не входять до програми Олімпійських ігор. с. с. 2. Процитовано 2008-06-16.  (укр.)
  2. КУНГФУ (КУНФУ) - Великий тлумачний словник сучасної української мови. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2008-06-16.  (укр.)