Давидзон Яків Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Давидзон Яків Борисович
рос. Я́ков Бори́сович Давидзо́н
Давидзон Яків Борисович.jpg
Народився 27 лютого 1912(1912-02-27)
Муровані Курилівці, Ушицький повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер 26 січня 1998(1998-01-26) (85 років)
Вустер, Массачусетс, США
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Russia.svg Російська республіка
Flag of Ukraine.svg УНР
Flag of Ukraine.svg Українська Держава
Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (1919-1929).svg Українська Радянська Соціалістична Республіка
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Flag of the United States.svg США
Національність євреї
Діяльність фотожурналістика
Відомий завдяки фотокореспондент
Учасник німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Червоного ПрапораОрден Вітчизняної війни II ступеняОрден «Знак Пошани»
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ» — 1965Медаль «30 років перемоги у ВВВ» — 1975
Медаль «40 років перемоги у ВВВ» — 1985
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1977Премія ЛКСМУ імені Миколи Островського
Заслужений журналіст України
Барельєф на будинку в Києві, де мешкав фотомитець

Я́ків Бори́сович Давидзо́н (рос. Я́ков Бори́сович Давидзо́н27 лютого 1912(1912-02-27), Муровані Курилівці, Ушицький повіт, Подільська губернія, Російська імперія — 26 січня 1998(1998-01-26), Вустер, Массачусетс, США) — український фотомитець. Заслужений журналіст України (1987), заслужений працівник культури України, лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1977).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 27 лютого 1912 р. в селі Муровані Курилівці Вінницької області в бідній багатодітній єврейській родині. По закінченні школи переїхав до Києва, де влаштувався столяром на меблеву фабрику імені Боженка.

Одного разу на день народження дружина подарувала Давидзону фотоапарат «Фотокор» і це стало його захопленням. 12 грудня 1937 року під час проведення виборів до Верховної Ради СРСР, зробив декілька фотознімків на виборчій дільниці заводу «Ленінська кузня». Одна з цих світлин була надрукована в вечірній газеті і це стало дебютом митця. Незабаром Давидзон стає позаштатним кореспондентом вечірки, а згодом його запросили на постійну роботу в газету «Колгоспник України».

Учасник Німецько-радянської війни з перших днів. Спочатку воював у складі 169-ї стрілецької дивізії, а згодом був зарахований кореспондентом газети «За Радянську Україну» Південно-Західного фронту, редактором якої був полковий комісар Микола Бажан, а членами редакційної колегії — Олександр Корнійчук та Ванда Василевська.

У 1942 році перекинутий у ворожий тил, перебував у партизанському з'єднанні Миколи Попудренка, згодом в з'єднаннях Олексія Федорова та Сидора Ковпака. За цей час створив безліч унікальних фотопортретів визначних українських партизан, оригінальні знімки побуту і бойових операцій народних месників.

Після закінчення війни майже 50 років працював фотокореспондентом республіканської газети «Радянська Україна». Багато знімав українських кінематографістів, політиків, космонавтів. Автор ряду фотоальбомів та книг.

З 1994 р. жив у м. Вустері (США). До 50-річчя Перемоги організував у США фотовиставку своїх робіт. Отримав звання почесного доктора одного з університетів США.

Помер 26 січня 1998 р. у м. Вустер (США).

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. І88;
  • Шевченківські лауреати: 1962—2001. — К., 2001. — С. 124.