Давидзон Яків Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Давидзон Яків Борисович
рос. Я́ков Бори́сович Давидзо́н
Давидзон Яків Борисович.jpg
Народився 27 лютого 1912(1912-02-27)
Муровані Курилівці, Новоушицький повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер 26 січня 1998(1998-01-26) (85 років)
Вустер, Массачусетс, США
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Russia.svg Російська республіка
Flag of Ukraine.svg УНР
Flag of the Ukrainian State.svg Українська Держава
Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (1919-1929).svg Українська Радянська Соціалістична Республіка
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Flag of the United States.svg США
Національність євреї
Діяльність фотожурналістика
Відомий завдяки фотокореспондент
Учасник Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Червоного ПрапораОрден Вітчизняної війни II ступеняОрден «Знак Пошани»
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ» — 1965Медаль «30 років перемоги у ВВВ» — 1975
Медаль «40 років перемоги у ВВВ» — 1985
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1977Премія ЛКСМУ імені Миколи Островського
Заслужений журналіст України

Барельєф на будинку в Києві, де мешкав фотомитець

Я́ків Бори́сович Давидзо́н (27 лютого 1912(1912-02-27), Муровані Курилівці, Російська імперія — 26 січня 1998(1998-01-26), Вустер, США) — український фотомитець. Заслужений журналіст України (1987), заслужений працівник культури України, лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1977).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 27 лютого 1912 р. в селі Муровані Курилівці Вінницької області в бідній багатодітній єврейській родині. По закінченні школи переїхав до Києва, де влаштувався столяром на меблеву фабрику імені Боженка.

Одного разу на день народження дружина подарувала Давидзону фотоапарат «Фотокор» і це стало його захопленням. 12 грудня 1937 року під час проведення виборів до Верховної Ради СРСР, зробив декілька фотознімків на виборчій дільниці заводу «Ленінська кузня». Одна з цих світлин була надрукована в вечірній газеті і це стало дебютом митця. Незабаром Давидзон стає позаштатним кореспондентом вечірки, а згодом його запросили на постійну роботу в газету «Колгоспник України».

Учасник Німецько-радянської війни з перших днів. Спочатку воював у складі 169-ї стрілецької дивізії, а згодом був зарахований кореспондентом газети «За Радянську Україну» Південно-Західного фронту, редактором якої був полковий комісар Микола Бажан, а членами редакційної колегії — Олександр Корнійчук та Ванда Василевська.

В 1942 році перекинутий у ворожий тил, перебував у партизанському з'єднанні Миколи Попудренка, згодом в з'єднаннях Олексія Федорова та Сидора Ковпака. За цей час створив безліч унікальних фотопортретів визначних українських партизан, ориганільні знімки побуту і бойових операцій народних месників.

Після закінчення війнимайже 50 років працював фотокореспондентом республіканської газети «Радянська Україна». Багато знімав українських кінематографістів, політиків, космонавтів. Автор ряду фотоальбомів та книг.

З 1994 р. жив у м. Вустері (США). До 50-річчя Перемоги організував у США фотовиставку своїх робіт. Отримав звання почесного доктора одного з університетів США.

Помер 26 січня 1998 р. у м. Вустер (США).

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — СІ88;
  • Шевченківські лауреати: 1962—2001. К., 2001. — С.124.