Асєєв Станіслав Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Асєєв.
Асєєв Станіслав Володимирович
Stanislav Aseyev.jpg
Псевдо Станіслав Васін
Народився 1 жовтня 1989(1989-10-01)[1] (31 рік)
Донецьк, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Місце проживання
Діяльність журналіст, письменник
Alma mater ДВНЗ ДонНТУ
Знання мов російська і українська
Членство Український ПЕН
Magnum opus В ізоляції
Нагороди Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2021

Станіслав Володимирович Асєєв (псевдонім Станіслав Васін, нар. 1 жовтня 1989, Донецьк, Українська РСР) — український письменник, журналіст і блогер, член Українського ПЕН. Автор роману «Мельхіоровий слон, або Людина, яка думала» (рос. «Мельхиоровый слон, или Человек, который думал»). Під псевдонімом Станіслав Васін працював журналістом в окупованому Донецьку.

Був викрадений 11 травня 2017 року і утримувався проросійською терористичною організацією «ДНР» до 29 грудня 2019 року[2].

Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 2021 року за книгу «В ізоляції»[3].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1 жовтня[4] 1989 року в Донецьку.[5]

2006 року закінчив загальноосвітню школу в місті Макіївка. У 2010 році — Донецький державний інститут інформатики і штучного інтелекту, факультет філософії і релігієзнавства, у 2012 році — магістратуру Донецького національного технічного університету, факультет комп'ютерних наук і технологій і отримав диплом магістра релігієзнавства з відзнакою.[5]

Після закінчення університету поїхав до Франції, щоб вступити до лав Французького іноземного легіону. Повернувшись в Україну, змінив багато професій: працював вантажником, стажистом у банку, копачем могил, оператором у поштовій компанії, продавцем-консультантом побутової техніки тощо.

Війна на сході України[ред. | ред. код]

Як журналіст співпрацював із газетою «Дзеркало тижня»[6], журналом «Український тиждень»[7] та «Радіо Свобода»[8] під псевдонімом Станіслав Васін. За словами однокурсника Станіслава, колишнього Народного депутата Єгора Фірсова, С.Асєєв вважав своїм журналістським обов'язком залишатися в Донецьку і об'єктивно описувати події, що відбуваються[8]: «Не всі можуть знати, що відбувається на території окупованого Донбасу, не всі можуть описувати ту ситуацію, яка там відбувається. А Стас міг і описував».

Френсіс Фукуяма та Станіслав Асєєв у Мюнхені

Полон[ред. | ред. код]

Востаннє виходив на зв'язок з колегами 2 червня 2017 року.[9] Його місцезнаходження не було відоме, в квартирі був обшук, на дзвінки Станіслав не відповідав. Через півтора місяці, 16 липня 2017 року бойовики повідомили, що блогер затриманий за звинуваченням у «шпигунстві»[10]. Повідомляється з посиланням на екс-нардепа Єгора Фірсова, що «мамі Стаса дали письмове підтвердження. … Мати Асєєва змогла з ним побачитися. … Стас тримається добре, розуміє, що на справедливий суд сподіватися не варто. Його єдина надія — це обмін полонених».

Репортери без кордонів, Human Rights Watch, Amnesty International та Організація з безпеки і співробітництва в Європі зажадали від бойовиків звільнення журналіста.[11][12][13][14]

ЗМІ повідомили про протестне голодування Станіслава, яке він розпочав з 1 липня 2018 року.[15]

22 жовтня 2019 року бойовики заявили про «засудження» Станіслава так званою «прокуратурою ДНР» до 15 років ув'язнення[16].

29 грудня 2019 року був визволений з полону в рамках обміну «76 на 127». Разом з ним було визволено журналіста Радіо Свобода Олега Галазюка (псевдонім Мирослав Тямущий).[17][18][19]

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Після визволення Станіслав займає активну соціальну та політичну позицію, займається питаннями прав бранців нелегальних тюрем в Росії та на окупованих територіях. Так 29 січня 2020 року Асєєв виступив із промовою у Раді Європи де він попросив країни-учасники ради натиснути на Росію задля звільнення полонених[20].

15 лютого 2020 року журналіст виступив на Мюнхенській конференції з безпеки, де розповів про нелюдське поводження з ув'язненими з боку бойовиків[21][22].

14 лютого 2020 року Станіслав Асєєв зустрівся із групою американських сенаторів в офісі Радіо Свобода у Празі і обговорив питання звільнення решти ув'язнених на окупованому Донбасі[23].

Літературна творчість[ред. | ред. код]

Головним прозовим твором є автобіографічний роман «Мельхіоровий слон, або Людина, яка думала». Роман надрукований у № 1—6 за 2015 рік московського журналу «Юность» та вийшов окремою книжкою у київському видавництві «Каяла» у 2016 році. У романі розповідається про історію життя автора в реаліях українського політичного та духовного середовища. Багато уваги приділяється війні на Донбасі крізь призму філософських оцінок і висновків автора. За словами головного редактора журналу «Юність» Валерія Дударєва: «Його погляд на світ не журналістський, не письменницький — він юний філософ. На сторінках роману Станіслав вивертає себе навиворіт, показує світ маленького міста, війни, що розірвала країну навпіл».[24]

Твори[ред. | ред. код]

  • Шестой день: сб. поэм, рассказов и стихов / Станислав Владимирович Асеев. — Донецк: Норд-Пресс, 2011. — 207 с. — ISBN 978-966-380-480-4[25] (рос.)
  • Андерхилльские ведьмы: драма: в 2 ч. Проза / Станислав Владимирович Асеев. — Донецк: Донбасс, 2011. — 228 с. — ISBN 978-617-638-065-8[25] (рос.)
  • Мельхиоровый слон, или Человек, который думал: Роман-автобиография / С. Асеев // Юность. — 2015. — № 1—6.(рос.)
  • Мельхиоровый слон, или Человек, который думал: роман-автобиография / Станислав Асеев. — Киев : Каяла, 2016. — 267 с. — ISBN 978-617-7390-05-2[25] (рос.)
  • В ізоляції / Станіслав Асєєв, тексти, фото; передм. Мар'яни Драч, Сергія Рахманіна, Дмитра Крапивенка; ілюстр. Сергія Захарова // К.: Люта справа, 2018. — 208 с. — ISBN 978-617-7420-18-6
  • «Світлий Шлях»: історія одного концтабору / С. Асеев, переклад Вікторія Стах, дизайн Іван Шкоропад // Видавництво Старого Лева, 2020—448 с. — ISBN 978-617-679-854-5

Нагороди[ред. | ред. код]

У серпні 2020 року Станіслав отримав премію «Вільна преса Східної Європи[ru]» німецького фонду ZEIT-Stiftung[fr] і норвезького Fritt Ord[en][26].

3 листопада 2020 Станіслав Асєєв став лауреатом премії Національної спілки журналістів України за захист свободи слова імені Ігоря Лубченка за 2020 рік[27].

9 березня 2021 року став переможцем у «Національній Шевченківській премії 2021» за книгу «В ізоляції» у номінації «Публіцистика та журналістика»[28].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ мас-медіа
  2. ↑ Стас Асеев. Первое интервью после плена // Youtube Радіо Свобода, 10.01.2020
  3. ↑ «Укрінформ»: У Києві оголосили лауреатів Шевченківської премії
  4. ↑ Журналіст Асєєв вже другий день народження відзначає в полоні бойовиків
  5. ↑ а б Сторінка журналу "Юність" на сайті poezia.ru. poezia.ru. 
  6. ↑ Сторінка автора на сайті газети "Дзеркало тижня". 
  7. ↑ Сторінка автора на сайті журналу "Український тиждень". 
  8. ↑ а б Крутов, Марк. Зникнення журналіста Васіна в окупованому Донецьку. Міжнародну спільноту просять допомогти. Радіо Свобода. Процитовано 12 червня 2017. 
  9. ↑ Сергій, Рахманін. Земля Стаса. Дзеркало тижня. Процитовано 9 червня 2017. 
  10. ↑ Терористи офіційно підтвердили: зниклий Асєєв у них, звинувачують у «шпигунстві»
  11. ↑ Ukraine: Separatists free blogger held since November 2016 (en). Репортери без кордонів. 2017-12-27. Процитовано 2018-09-03. 
  12. ↑ Украина: Блогер удерживается про-российскими сепаратистами (ru). Human Rights Watch. 2017-07-18. Процитовано 2018-09-03. 
  13. ↑ Amnesty International (21 July 2017). "URGENT ACTION: IMPRISONED JOURNALIST MUST BE RELEASED". Прес-реліз. Переглянутий 10 February 2018.
  14. ↑ OSCE Representative calls for immediate release of Donetsk journalist Stanislav Aseev one year after his illegal detention (en). Організація з безпеки і співробітництва в Європі. 2018-06-01. Процитовано 2018-09-03. 
  15. ↑ Полонений донецький журналіст Асєєв оголосив голодування /УНН, 5.7.2018/
  16. ↑ Бойовики заявили про засудження журналіста Асєєва до 15 років ув’язнення. Радіо Свобода. 22 жовтня 2019. 
  17. ↑ З полону бойовиків повернули Станіслава Асєєва. Українська правда. 29 грудня 2019. Процитовано 2019-12-29. 
  18. ↑ Рябчун, Юлія; Андрейковець, Костя (2019-12-29). Україна і представники ОРДЛО обмінялися полоненими в пункті пропуску «Майорське» за формулою «76 на 127». Звільнених українців везуть до Києва. Усі подробиці в онлайн-трансляції theБабеля. thebabel.com.ua. Процитовано 2019-12-29. 
  19. ↑ Из плена донецких сепаратистов освобождены внештатные корреспонденты Радио Свобода. Радио Азатутюн (російською). 30 грудня 2019. Процитовано 2019-12-30. 
  20. ↑ Асєєв у Раді Європи попросив натиснути на Москву. www.ukrinform.ua (uk). Процитовано 2020-10-23. 
  21. ↑ 4th Ukrainian Lunch “Ukraine – Moving Ahead” on the Margins of the Munich Security Conference (Live) (en). 15.02.2020. 
  22. ↑ «Поки я виступаю, у центрі мого Донецька когось не по-людськи катують». Промова колишнього в’язня «ДНР» Станіслава Асєєва в Мюнхені. nv.ua (uk). Процитовано 2020-10-23. 
  23. ↑ Асєєв попросив сенаторів США сприяти звільненню решти ув’язнених на окупованому Донбасі. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2020-10-23. 
  24. ↑ Малевич, Евгений. Со студентами ГГУ встретился редактор журнала «Юность». Правда Гомель. 
  25. ↑ а б в Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Пошук за автором. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. 
  26. ↑ Free Media Awards 2020 honour courageous journalists in Russia, Azerbaijan and Ukraine. Fritt Ord (en). Процитовано 2020-10-23. 
  27. ↑ Станіслав Асєєв став лауреатом Національної премії за захист свободи слова. Радіо Свобода. Процитовано 2020-11-04. 
  28. ↑ Євгеній Морі (9 березня 2021). Шевченківська премія-2021: стали відомі імена лауреатів. suspilne.media. 

Джерела і посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Асєєв_Станіслав_Володимирович&oldid=31042962