Асєєв Станіслав Володимирович
Асєєв Станіслав Володимирович | |
---|---|
![]() | |
Псевдо | Станіслав Васін |
Народився |
1 жовтня 1989[1] (31 рік) Донецьк, Українська РСР, СРСР |
Країна |
![]() |
Місце проживання | |
Діяльність | журналіст, письменник |
Alma mater | ДВНЗ ДонНТУ |
Знання мов | російська і українська |
Членство | Український ПЕН |
Magnum opus | В ізоляції |
Нагороди |
![]() |
Станіслав Володимирович Асєєв (псевдонім Станіслав Васін, нар. 1 жовтня 1989, Донецьк, Українська РСР) — український письменник, журналіст і блогер, член Українського ПЕН. Автор роману «Мельхіоровий слон, або Людина, яка думала» (рос. «Мельхиоровый слон, или Человек, который думал»). Під псевдонімом Станіслав Васін працював журналістом в окупованому Донецьку.
Був викрадений 11 травня 2017 року і утримувався проросійською терористичною організацією «ДНР» до 29 грудня 2019 року[2].
Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 2021 року за книгу «В ізоляції»[3].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1 жовтня[4] 1989 року в Донецьку.[5]
2006 року закінчив загальноосвітню школу в місті Макіївка. У 2010 році — Донецький державний інститут інформатики і штучного інтелекту, факультет філософії і релігієзнавства, у 2012 році — магістратуру Донецького національного технічного університету, факультет комп'ютерних наук і технологій і отримав диплом магістра релігієзнавства з відзнакою.[5]
Після закінчення університету поїхав до Франції, щоб вступити до лав Французького іноземного легіону. Повернувшись в Україну, змінив багато професій: працював вантажником, стажистом у банку, копачем могил, оператором у поштовій компанії, продавцем-консультантом побутової техніки тощо.
Війна на сході України[ред. | ред. код]
Як журналіст співпрацював із газетою «Дзеркало тижня»[6], журналом «Український тиждень»[7] та «Радіо Свобода»[8] під псевдонімом Станіслав Васін. За словами однокурсника Станіслава, колишнього Народного депутата Єгора Фірсова, С.Асєєв вважав своїм журналістським обов'язком залишатися в Донецьку і об'єктивно описувати події, що відбуваються[8]: «Не всі можуть знати, що відбувається на території окупованого Донбасу, не всі можуть описувати ту ситуацію, яка там відбувається. А Стас міг і описував».

Полон[ред. | ред. код]
Востаннє виходив на зв'язок з колегами 2 червня 2017 року.[9] Його місцезнаходження не було відоме, в квартирі був обшук, на дзвінки Станіслав не відповідав. Через півтора місяці, 16 липня 2017 року бойовики повідомили, що блогер затриманий за звинуваченням у «шпигунстві»[10]. Повідомляється з посиланням на екс-нардепа Єгора Фірсова, що «мамі Стаса дали письмове підтвердження. … Мати Асєєва змогла з ним побачитися. … Стас тримається добре, розуміє, що на справедливий суд сподіватися не варто. Його єдина надія — це обмін полонених».
Репортери без кордонів, Human Rights Watch, Amnesty International та Організація з безпеки і співробітництва в Європі зажадали від бойовиків звільнення журналіста.[11][12][13][14]
ЗМІ повідомили про протестне голодування Станіслава, яке він розпочав з 1 липня 2018 року.[15]
22 жовтня 2019 року бойовики заявили про «засудження» Станіслава так званою «прокуратурою ДНР» до 15 років ув'язнення[16].
29 грудня 2019 року був визволений з полону в рамках обміну «76 на 127». Разом з ним було визволено журналіста Радіо Свобода Олега Галазюка (псевдонім Мирослав Тямущий).[17][18][19]
Політична діяльність[ред. | ред. код]
Після визволення Станіслав займає активну соціальну та політичну позицію, займається питаннями прав бранців нелегальних тюрем в Росії та на окупованих територіях. Так 29 січня 2020 року Асєєв виступив із промовою у Раді Європи де він попросив країни-учасники ради натиснути на Росію задля звільнення полонених[20].
15 лютого 2020 року журналіст виступив на Мюнхенській конференції з безпеки, де розповів про нелюдське поводження з ув'язненими з боку бойовиків[21][22].
14 лютого 2020 року Станіслав Асєєв зустрівся із групою американських сенаторів в офісі Радіо Свобода у Празі і обговорив питання звільнення решти ув'язнених на окупованому Донбасі[23].
Літературна творчість[ред. | ред. код]
Головним прозовим твором є автобіографічний роман «Мельхіоровий слон, або Людина, яка думала». Роман надрукований у № 1—6 за 2015 рік московського журналу «Юность» та вийшов окремою книжкою у київському видавництві «Каяла» у 2016 році. У романі розповідається про історію життя автора в реаліях українського політичного та духовного середовища. Багато уваги приділяється війні на Донбасі крізь призму філософських оцінок і висновків автора. За словами головного редактора журналу «Юність» Валерія Дударєва: «Його погляд на світ не журналістський, не письменницький — він юний філософ. На сторінках роману Станіслав вивертає себе навиворіт, показує світ маленького міста, війни, що розірвала країну навпіл».[24]
Твори[ред. | ред. код]
- Шестой день: сб. поэм, рассказов и стихов / Станислав Владимирович Асеев. — Донецк: Норд-Пресс, 2011. — 207 с. — ISBN 978-966-380-480-4[25] (рос.)
- Андерхилльские ведьмы: драма: в 2 ч. Проза / Станислав Владимирович Асеев. — Донецк: Донбасс, 2011. — 228 с. — ISBN 978-617-638-065-8[25] (рос.)
- Мельхиоровый слон, или Человек, который думал: Роман-автобиография / С. Асеев // Юность. — 2015. — № 1—6.(рос.)
- Мельхиоровый слон, или Человек, который думал: роман-автобиография / Станислав Асеев. — Киев : Каяла, 2016. — 267 с. — ISBN 978-617-7390-05-2[25] (рос.)
- В ізоляції / Станіслав Асєєв, тексти, фото; передм. Мар'яни Драч, Сергія Рахманіна, Дмитра Крапивенка; ілюстр. Сергія Захарова // К.: Люта справа, 2018. — 208 с. — ISBN 978-617-7420-18-6
- «Світлий Шлях»: історія одного концтабору / С. Асеев, переклад Вікторія Стах, дизайн Іван Шкоропад // Видавництво Старого Лева, 2020—448 с. — ISBN 978-617-679-854-5
Нагороди[ред. | ред. код]
У серпні 2020 року Станіслав отримав премію «Вільна преса Східної Європи[ru]» німецького фонду ZEIT-Stiftung[fr] і норвезького Fritt Ord[en][26].
3 листопада 2020 Станіслав Асєєв став лауреатом премії Національної спілки журналістів України за захист свободи слова імені Ігоря Лубченка за 2020 рік[27].
9 березня 2021 року став переможцем у «Національній Шевченківській премії 2021» за книгу «В ізоляції» у номінації «Публіцистика та журналістика»[28].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ мас-медіа
- ↑ Стас Асеев. Первое интервью после плена // Youtube Радіо Свобода, 10.01.2020
- ↑ «Укрінформ»: У Києві оголосили лауреатів Шевченківської премії
- ↑ Журналіст Асєєв вже другий день народження відзначає в полоні бойовиків
- ↑ а б Сторінка журналу "Юність" на сайті poezia.ru. poezia.ru.
- ↑ Сторінка автора на сайті газети "Дзеркало тижня".
- ↑ Сторінка автора на сайті журналу "Український тиждень".
- ↑ а б Крутов, Марк. Зникнення журналіста Васіна в окупованому Донецьку. Міжнародну спільноту просять допомогти. Радіо Свобода. Процитовано 12 червня 2017.
- ↑ Сергій, Рахманін. Земля Стаса. Дзеркало тижня. Процитовано 9 червня 2017.
- ↑ Терористи офіційно підтвердили: зниклий Асєєв у них, звинувачують у «шпигунстві»
- ↑ Ukraine: Separatists free blogger held since November 2016 (en). Репортери без кордонів. 2017-12-27. Процитовано 2018-09-03.
- ↑ Украина: Блогер удерживается про-российскими сепаратистами (ru). Human Rights Watch. 2017-07-18. Процитовано 2018-09-03.
- ↑ Amnesty International (21 July 2017). "URGENT ACTION: IMPRISONED JOURNALIST MUST BE RELEASED". Прес-реліз. Переглянутий 10 February 2018.
- ↑ OSCE Representative calls for immediate release of Donetsk journalist Stanislav Aseev one year after his illegal detention (en). Організація з безпеки і співробітництва в Європі. 2018-06-01. Процитовано 2018-09-03.
- ↑ Полонений донецький журналіст Асєєв оголосив голодування /УНН, 5.7.2018/
- ↑ Бойовики заявили про засудження журналіста Асєєва до 15 років ув’язнення. Радіо Свобода. 22 жовтня 2019.
- ↑ З полону бойовиків повернули Станіслава Асєєва. Українська правда. 29 грудня 2019. Процитовано 2019-12-29.
- ↑ Рябчун, Юлія; Андрейковець, Костя (2019-12-29). Україна і представники ОРДЛО обмінялися полоненими в пункті пропуску «Майорське» за формулою «76 на 127». Звільнених українців везуть до Києва. Усі подробиці в онлайн-трансляції theБабеля. thebabel.com.ua. Процитовано 2019-12-29.
- ↑ Из плена донецких сепаратистов освобождены внештатные корреспонденты Радио Свобода. Радио Азатутюн (російською). 30 грудня 2019. Процитовано 2019-12-30.
- ↑ Асєєв у Раді Європи попросив натиснути на Москву. www.ukrinform.ua (uk). Процитовано 2020-10-23.
- ↑ 4th Ukrainian Lunch “Ukraine – Moving Ahead” on the Margins of the Munich Security Conference (Live) (en). 15.02.2020.
- ↑ «Поки я виступаю, у центрі мого Донецька когось не по-людськи катують». Промова колишнього в’язня «ДНР» Станіслава Асєєва в Мюнхені. nv.ua (uk). Процитовано 2020-10-23.
- ↑ Асєєв попросив сенаторів США сприяти звільненню решти ув’язнених на окупованому Донбасі. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2020-10-23.
- ↑ Малевич, Евгений. Со студентами ГГУ встретился редактор журнала «Юность». Правда Гомель.
- ↑ а б в Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Пошук за автором. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського.
- ↑ Free Media Awards 2020 honour courageous journalists in Russia, Azerbaijan and Ukraine. Fritt Ord (en). Процитовано 2020-10-23.
- ↑ Станіслав Асєєв став лауреатом Національної премії за захист свободи слова. Радіо Свобода. Процитовано 2020-11-04.
- ↑ Євгеній Морі (9 березня 2021). Шевченківська премія-2021: стали відомі імена лауреатів. suspilne.media.
Джерела і посилання[ред. | ред. код]
- Сергій Рахманін. Земля Стаса. Дзеркало тижня. Процитовано 9 червня 2017.
- Сторінка автора на сайті газети "Дзеркало тижня".
- «Українська правда»: Станіслав Асєєв: Всі окуповані території Донбасу — один великий концтабір «Ізоляція» (29.12.2020)
|
- Народились 1 жовтня
- Народились 1989
- Уродженці Донецька
- Випускники ДонНТУ
- Лауреати Шевченківської премії 2021 року
- Українські письменники
- Українські журналісти
- Репресовані
- Українські політв'язні
- В'язні сумління
- Громадяни України під кримінальним переслідуванням Росії
- Учасники протестного голодування
- Персоналії:Макіївка
- Блогери України