Коваленко Лідія Борисівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лідія Борисівна Коваленко
Коваленко Лідія Борисівна.jpg
Народилася 5 травня 1936(1936-05-05)
Бочечки, Конотопський район, Українська Соціалістична Радянська Республіка,
СРСР СРСР
Померла 25 січня 1993(1993-01-25) (56 років)
Київ, Україна Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство/підданство СРСР і Україна
Діяльність журналіст
Відома дослідниця голодомору
Alma mater Київський університет
Чоловік Маняк Володимир Антонович
Нагороди
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1993
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня

q: Висловлювання у Вікіцитатах

Лі́дія Бори́сівна Ковале́нко (5 травня 1936, Бочечки — 25 січня 1993, Київ) — журналістка-публіцист, громадський діяч, дослідниця голодомору.

Біографія[ред.ред. код]

Народилась 5 травня 1936 року в селі Бочечках (нині село Конотопського району Сумської області) в сім'ї вчителів. З 1943 року навчалась в школі у Хорезмській області Узбецької РСР (туди під час радянсько-німецької війни була евакуйована з матір'ю, батько служив у армії). Від 1944 року проживала в Чернігові. В 19531958 роках — студентка Київського університету. У 19581961 роках — редактор, від грудня 1961 року — кореспондент у Комітеті з радіомовлення і телебачення при РМ УРСР. З 1970 по 23 січня 1993 року працювала в журналі «Ранок», тижневику «Україна», заступником редактора журналу «Людина і світ».

меморіальна дошка
Могила Лідії Коваленко і Володимира Маняка

З 1981 року мешкала в Києві в будинку № 52 на вулиці Олеся Гончара, на фасаді якого їй з чоловіком, письменником В. Маняком, встановлено гранітну меморіальну дошку.

Разом з чоловіком створювала «Асоціацію дослідників голодомору 1932—1933 років в Україні»; в 1992 році, після трагічної загибелі чоловіка, на установчому з'їзді була обрана головою асоціації.

Автор-упорядник видання «33-й: голод: Народна Книга-Меморіал» (Київ, 1991) — першої пам'ятки людям, замучених голодомором 1932—1933 років в УСРР, комплексного узагальнюючого документального джерела з проблеми голоду-геноциду, яке об'єднало свідчення очевидців, історичні документи, наукові коментарі, публіцистику, документальне фото, живопис.

Померла 25 січня 1993 року в Києві. Похована на Байковому кладовищі поруч з чоловіком (ділянка № 52а).

Відзнаки[ред.ред. код]

Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1993, посмертно; за подвижницьку працю з підготовки Книги пам'яті).

Нагороджена орденом княгині Ольги 3-го ступеня (2005, посмертно; за вагомий особистий внесок у дослідження голодоморів в Україні, привернення уваги міжнародної спільноти до визнання голодомору 1932—1933 років актом геноциду українського народу).

Література[ред.ред. код]

  • Лідія Коваленко-Маняк. Некролог. «ЛУ». 1993, 4 лютого.
  • Шаталіна Є. Вклад Володимира Маняка і Лідії Коваленко у створення джерельної бази з історії голодомору. В кн.: Голодомор 1932—1933 рр. в Україні: причини і наслідки. Міжнародна наукова конференція. Київ, 9–10 вересня 1993. Матеріали. К., 1995.
  • Веселова О. До питання створення Асоціації дослідників голодоморів в Україні: передісторія і установчий з'їзд (1983—1992 рр.). «Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: міжвідомчий збірник наукових праць», 2002, вип. 6.

Джерела та література[ред.ред. код]