Декларація прав народів Росії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Декларація прав народів Росії
Дата створення / заснування 2 (15) листопада 1917
Країна Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1925).svg Російська СФРР
Автор Ленін Володимир Ілліч і Сталін Йосип Віссаріонович

Декларація прав народів Росії — перший законодавчий акт радянської Росії в галузі міжнаціональних відносин на теренах колишньої Російської імперії. Підписаний 2 (15) листопада 1917 народним комісаром у справах національностей Й. В. Джугашвілі (Сталіним) і головою РНК В. І. Ульяновим (Леніним).

Історія[ред. | ред. код]

Національній політиці Тимчасового уряду РНК протиставляв «право народів Росії на вільне самовизначення, аж до відокремлення і утворення самостійної держави». Одночасно більшовицьке керівництво скасовувало всі національні та релігійні привілеї, проголошувало рівність і суверенність народів Росії, а за національними меншинами та етнографічними групами, що мешкали на її території, закріплювалося право на вільний розвиток. З прийняттям декларації новий імпульс набули національні рухи народностей колишньої Російської імперії.

15 (28) листопада 1917 Фінляндія оголосила про розірвання особистої унії з Росією,

7 (20) листопада 1917 Україна проголосила ІІІ Універсал і стала республікою, а в Закавказзі Особливий закавказький комітет 28 листопада (11 грудня) 1917 реформовано у Закавказький комісаріат. Проте, як і перші декрети радянської влади, декларація була насамперед агітаційним документом. У ній не було регламентовано порядок використання й здійснення проголошеного права, а зміст і характер «Декларації» розходилися з конкретними діями радянської влади.

Одночасно з її проголошенням перший загін і бронепоїзд із червоногвардійцями виїхали в Україну. Напутнє слово петроградським бійцям за радянську владу в Україні виголосив один із авторів цієї декларації — В. І. Ленін, який в дожовтневий період неодноразово виступав на захист «права України на вільне відокремлення від Росії».

16 (29) грудня 1917 РНК, посилаючися на декларацію, визнав право українського народу на утворення Української республіки на радянській основі. Проголошена 6 січня 1919 декретом Тимчасового робітничо-селянського уряду України Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР), як і її попередниця, виводила свій суверенітет із декларації.

Основні положення декларації[ред. | ред. код]

  • Рівність та суверенність народів Росії.
  • Право народів Росії на вільне самовизначення, аж до відокремлення і створення незалежної держави.
  • Скасування усіх та будь-яких національних та національно-релігійних обмежень та привілеїв.
  • Вільний розвиток національних меншинств і етнографічних груп, які заселяють територію Росії.

Наслідки[ред. | ред. код]

Майже одразу після оголошення декларації на всій території колишньої Російської імперії почали виникати незалежні або автономні державні утворення (загалом протягом 1917-1922 утворилося 86 держ. утворень) і, як наслідок, молода радянська держава втратила значні територіїї. Після 1918 року декларація фактично втратила свою силу.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]