Перейти до вмісту

Тувинська Народна Республіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Тувинська Народна Республіка
тув. Тьва Arat Respuʙlik
тув. Тыва Арат Республик
Сателіт Радянського Союзу
↓ 1921 – 1944 Тувинська автономна область
Герб Танну-Тува
Герб
Гімн
Tooruktug Dolgay Tangdym[1]
Танну-Тува: історичні кордони на карті
Танну-Тува: історичні кордони на карті
Синя лінія - ранні кордони ТНР. Червона лінія - межа Тувинської автономної області.
СтолицяКизил
Мовитувинська, російська, монгольська
Релігіїбуддизм
шаманізм
старообрядництво
православ'я
Форма правліннямарксистська однопартійна соціалістична республіка
ПрезидентХертек Анчимаа-Тока (Голова держави)
Салчак Тока (Голова уряду)
Історичний періодІнтербелум
• засновано
14 серпня 1921
• анексія
11 жовтня 1944
Площа
• 1944
170 500 км2
Населення
• 1944
95 400 осіб
    Густота
0,6 осіб/км² 
ВалютаТувинська акша
Попередник		 Наступник
Урянхайський край
Російська окупація
Китайська окупація
Тувинська автономна область
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Тувинська Народна Республіка
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Тива.

Тувинська Народна Республіка (до 1926 року — Народна Республіка Танну-Тува, тув. Тыва Арат Республик) — частково визнана держава на Прибайкаллі, фактичний сателіт Радянського Союзу[2]. Постала внаслідок революційних подій у Російській імперії. Формально була визнана двома державами: Радянським Союзом (1925) та Монгольською Народною Республікою (1926), інші країни світу розглядали Туву як частину Китаю під радянською окупацією. Анексована СРСР в 1944 році.

Історія

ред.

До Революції 1917 року

ред.

1911 року в Китаї спалахнула Синьхайська революція, що призвела до падіння монархії, яка мала сакральне значення для китайської державності. У ході революційних подій від Китаю почали відокремлюватися сепаратистські провінції. Однією з них стала Зовнішня Монголія, яка того ж року проголосила незалежність як Велика Монгольська держава[3][4].

Тува, відома тоді як Танну-Урянхай, опинилася в складі Великої Монгольської держави. Проте місцеві нойони не бажали залишатися під владою монгольського хана й у період 1911–1913 років неодноразово зверталися до царського уряду з проханням прийняти Туву під протекторат Російської імперії[5][6].

Лише 4 (17) квітня 1914 року Імператор Всеросійський Микола II на доповідній записці міністра закордонних справ Сергія Сазонова накреслив: «Згоден». Сьогодні саме 17 квітня 1914 року вважають датою встановлення російського протекторату над Тувою[3].

Урянхайський край включили до складу Єнісейської губернії, передавши політичні та дипломатичні справи іркутському генерал-губернатору. Край поділили на сім хошунів: Бейсе, Даа, Маадія, Оюннарський, Салчакський, Тоджинський і Чооду.

Після Революції 1917 року

ред.
ТНР на карті розпаду Російської імперії

Після Жовтневої революції та початку Громадянської війни Тува стала ареною боротьби між білими й червоними, китайцями та монголами[4].

Ще в березні 1918 року на IV з’їзді російського населення краю проголосили радянську владу в Урянхайському краї. Після цього місцева знать, побоюючись зростання більшовицьких настроїв, звернулася до Китаю та Монголії з проханням приєднати край до цих держав. Восени 1918 року частину території окупували китайські війська під командуванням Ян Шічяо, а згодом і монгольські під командуванням Хатан-Батора Максаржава[4].

Період китайсько-монгольської окупації Туви характеризувався численними погромами слов’янського населення краю.

Уже 1919 року на територію Урянхайського краю проникали червоні партизани з сусідньої Єнісейської губернії, де більшовики проголосили Баджейську республіку. 18 липня того ж року партизани захопили найбільше місто краю Белоцарск (з 1926 — Кизил), а до початку 1921 року Туву покинули спочатку китайські, а влітку того ж року й монгольські війська.

Тувинська Народна Республіка

ред.

Ранній період (1921—1929)

ред.

13–16 серпня 1921 року в селищі Суг-Бажи відбувся Всетувинський установчий хурал (з'їзд). На ньому були присутні представники всіх кожуунів — близько 300 осіб (понад 200 з них арати), а також делегація Радянської Росії та представники Далекосхідного секретаріату Комінтерну в Монголії.

На перший день хурал ухвалив резолюцію про створення самостійної тувинської держави Танну-Тува. У резолюції зазначалося:

Народна Республіка Танну-Тува є вільною державою, що ні від кого не залежить у своїх внутрішніх справах, державою вільного народу; у міжнародних відносинах Республіка Танну-Тува діє під покровительством Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки.

— Всетувинський установчий хурал

14 серпня 1921 року проголосили незалежність Народної Республіки Танну-Тува зі столицею в місті Хем-Белдир (перейменований в 1918 році з Белоцарск). Народна республіка формально перебувала під покровительством РРФСР (офіційно до складу СРСР не входила до 1944 року), проте вже 1924 року СРСР визнав Танну-Туву незалежною державою.

Першими лідерами країни були Монгуш Буян-Бадирги та лама Дондуков Куулар[ru], які намагався обмежити вплив СРСР у Туві.

Того ж 1921 року ухвалили першу Конституцію Народної Республіки Танну-Тува, що складалася з 22 статей. Конституцією, зокрема, встановлювалася свобода віросповідання. Проте згодом буддизм був проголошений державною релігією.

У першій половині 1920-х років, попри спільне перебування в сфері впливу СРСР, Монгольська Народна Республіка не відмовилася від претензій на територію колишнього Урянхайського краю і до 1926 року вважала Танну-Туву частиною своєї території[7].

Також варто звернути увагу на те, що велика частина тувинців висловлювала бажання приєднатися до Монгольської Народної Республіки й регулярно подавала відповідні петиції[8]. Історично тувинські кочовики вільно перекочовували монгольськими теренами, а монгольські — тувинськими. Саме відсутність чіткого національно-територіального розмежування й стала головною причиною труднощів при встановленні монгольсько-тувинського кордону.

Конфлікт вдалося частково врегулювати лише 1926 року: Монгольська Народна Республіка під тиском Радянського Союзу визнала незалежність Тувинської Народної Республіки, а в 1932 році офіційно затвердили розмежування між Тувою та Монголією[9]. Проте суперечки щодо кордону тривали на найвищому рівні аж до входження Туви до складу СРСР[7][8].

Щодо зовнішнього визнання Туви ситуація була плачевною: у світі лише дві держави визнали її незалежність — СРСР (1925) та Монгольська Народна Республіка (1926). Решта світу вважала Туву, як і Монголію, частиною Китайської Республіки[7].

Підписання Договору про дружбу і співробітництво між Танну-Тувинською Народною Республікою та СРСР. Москва, червень 1925 року, фото ВЦВК.

Другий глава держави лама Дондук Куулар намагався обмежити вплив Радянського Союзу на Туву, проводячи самостійну політику, часом навіть всупереч марксистським постулатам. У цей період радянські кадри також почали фіксувати формування «правої» коаліції серед вищих тувинських партійних еліт[9]. Її представники активно виступали за всіляке зближення з Монголією.


У жовтні 1924 року на II Великому Хуралі ухвалили нову конституцію, а 1926 року — третю, якою закріпили перший офіційний прапор республіки.

  • Один із варіантів прапора із буддистською символікою — колесом дхарми та свастикою, який неофіційно використовували з 1921 року[10][11].
    Один із варіантів прапора із буддистською символікою — колесом дхарми та свастикою, який неофіційно використовували з 1921 року[10][11].
  • Один із варіантів прапора із буддистською символікою — колесом дхарми, який неофіційно використовували з 1921 року[10][11].
    Один із варіантів прапора із буддистською символікою — колесом дхарми, який неофіційно використовували з 1921 року[10][11].
  • Прапор, закріплений конституцією 1926 року.
    Прапор, закріплений конституцією 1926 року.

Також 1926 року назву змінили на Тувинська Народна Республіка.

  • Марка Тувинської Народної Республіки із колесом дхарми, 1926 рік.
    Марка Тувинської Народної Республіки із колесом дхарми, 1926 рік.
  • Марка Тувинської Народної Республіки із державним гербом, 1926 рік.
    Марка Тувинської Народної Республіки із державним гербом, 1926 рік.

Період радянізації (1929-1941)

ред.

У 1929 року Дондука Куулара та Буяна-Бадирги заарештували органи НКВС за безпосередньої участі радянських політрадників. Через три роки їх розстріляли за звинуваченням у «пантюркізмі», «японському шпигунстві» та «буржуазному націоналізмі».

За протекцією Сталіна в республіці створили інститут надзвичайних комісарів. 1930 року на ці посади призначили п’ятьох випускників Комуністичного університету трудящих Сходу, які безпосередньо брали участь в арешті Дондука Куулара. Перед комісарами стояло завдання провести колективізацію в кочовій країні та зменшити буддистський і шаманістський вплив.

Політика комісарів не виправдала очікувань. Попри закриття (станом на 1931 рік) 24 з 25 монастирів і скорочення числа лам і шаманів з 4000 до 15 лам та 725 шаманів, перепис показав, що 88 % населення продовжувало вести традиційний кочовий спосіб життя. Із 82 тисяч жителів 67 тисяч залишалися кочівниками. Країна залишалася глибоко аграрною: 76 тисяч осіб працювали в сільському господарстві (з них лише 3,9 тисячі — колгоспники), а робітників налічувалося лише 2,9 тисячі.

Такі дії закономірно зустріли опір місцевого населення. Протягом 1930-х років кочовики та духовенство неодноразово піднімали повстання проти політики ставлеників СРСР — найвідоміші з них отримали назву Хемчицьких повстань. Водночас частина кочовиків, рятуючись від колективізації, перекочовувала на територію Монгольської Народної Республіки[8].

Паралельно монгольська влада проводила примусову депортацію тувинських кочовиків із прикордонних районів. Під депортацію потрапляли як ті, що нещодавно перейшли до Монголії, так і ті, чиї роди здавна кочували на монгольській території[8].

У 1931 року провели перепис населення Танну-Туви. З 82 тисяч жителів 64,9 тисячі — тувинці; 17,3 тисячі — особи інших національностей (переважно росіяни).

Вже 1932 року з числа надзвичайних комісарів обрали генерального секретаря Тувинської народно-революційної партії — ним став Салчак Тока, який правив Тувою на різних посадах аж до своєї смерті 1973 року.

Марка Тувинської Народної Республіки, 1936 рік.

Переданексійний період (1941—1944)

ред.
Докладніше: Тува в Другій світовій війні

22 червня 1941 року на десятому Великому Хуралі Тувинської Народної Республіки одноголосно ухвалили Декларацію:

Тувинська Народна Республіка всім своїм шляхом стоїть за Радянський Союз. Усіма силами й засобами Тувинська Народна Республіка допомагатиме Радянському Союзу у його боротьбі проти фашистського агресора.

— X-ий Великий Хурал

Таким чином Тувинська Народна Республіка стала першою у світі державою, яка підтримала СРСР у війні проти Німеччини, випередивши навіть Велику Британію на пів дня.

Вже 25 червня 1941 року Тувинська Народна Республіка офіційно оголосила війну Німеччині й зобов'язалася надавати Радянському Союзу усіляку допомогу. Тува передала СРСР весь свій золотий запас — близько 30 млн радянських рублів.

З червня 1941 по жовтень 1944 року Тува передала для потреб Червоної армії:

  • 50 000 коней;
  • 52 000 пар лиж;
  • 12 000 кожухів;
  • 15 000 пар валянок;
  • 70 000 тонн овечої вовни;
  • кілька сотень тонн м'яса;
  • вози, сани, упряж та інші товари на загальну суму близько 66,5 млн радянських рублів

А вже 1942 року радянське керівництво дозволило приймати на службу добровольців із Тувинської Народної Республіки. Раніше оголосили мобілізацію російськомовних громадян. Загалом у Другій світовій війні в лавах Червоної армії воювало близько 8 тисяч мешканців Туви.

Анексія Тувинської Народної Республіки

ред.
Указ про входження Туви до складу СРСР.

17 серпня 1944 року VII сесія Малого Хуралу Тувинської Народної Республіки ухвалила Декларацію про входження Тувинської Народної Республіки до складу СРСР і звернулася до Верховної Ради СРСР із відповідним клопотанням на правах автономної області в складі РРФСР.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 11 жовтня 1944 року клопотання задовольнили, а Верховній Раді РРФСР доручили прийняти Тувинську Народну Республіку до складу РРФСР як Тувинську автономну область.

Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 14 жовтня 1944 року «Про прийняття Тувинської Народної Республіки до складу Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки» Тувинська Народна Республіка офіційно увійшла до складу РРФСР на правах автономної області.

Референдуму з цього питання не проводили.

Економіка

ред.

Економіка Тувинської Народної Республіки була глибоко аграрною й через кочовий спосіб життя населення майже повністю зациклена на тваринництві.

Сільське господарство

ред.

Під час Другої світової війни Тува постачала Червоній армії переважно продукцію тваринництва: кожухи, валянки, овечу вовну, м’ясо. Велику частину поставок становили коні, розведені в республіці.

Промислове виробництво

ред.

Станом на 1931 рік у промисловості працювало лише 3,5 % населення.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Minahan, James (2009). The Complete Guide to National Symbols and Emblems. ABC-CLIO. с. 193. ISBN 0313344973. Архів оригіналу за 19 серпня 2020. Процитовано 23 лютого 2020.
  2. ↑ Отрощенко, І. В. (2016). ТУВИНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА: СТОРІНКИ ІСТОРІЇ.
  3. ↑ а б Ще двадцять років тому Тайвань претендував на Туву. Історична правда. Архів оригіналу за 10 липня 2025. Процитовано 29 листопада 2025.
  4. ↑ а б в Отрощенко, І. В. МОНГОЛІЯ, КИТАЙ, РОСІЯ ТА УРЯНХАЙСЬКЕ ПИТАННЯ (1917–1919 РОКИ).
  5. ↑ Тува – войне голова. Как Тувинская Республика вошла в состав СССР и к чему это привело. Сибирь.Реалии (рос.). 11 жовтня 2023. Процитовано 29 листопада 2025.
  6. ↑ Отрощенко, І. В. (2014). ТУВИНСЬКА САНГХА У ХХ СТОЛІТТІ: МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ. Східний світ. {{cite book}}: |archive-url= вимагає |archive-date= (довідка)
  7. ↑ а б в Тувинський полководець. Збруч (укр.). 2 липня 2023. Процитовано 29 листопада 2025.
  8. ↑ а б в г Отрощенко, І. В. Переселення тувинців до МНР: передумови, причини та обставини.
  9. ↑ а б Отрощенко, І. В. (2016). Питання повернення монгольських тувинців у політиці Тувинської Народної Республіки. {{cite book}}: символ зміни рядка в |title= на позиції 41 (довідка)
  10. ↑ а б Russia. www.worldstatesmen.org. Процитовано 29 листопада 2025.
  11. ↑ а б Tuva. www.rbvex.it. Процитовано 29 листопада 2025.

Посилання

ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тувинська Народна Республіка
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тувинська_Народна_Республіка&oldid=47467385