Джек Пеланс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Джек Паланс)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джек Паланс
Jack Palance
англ. Jack Palance
Ім'я при народженні Володимир Палагнюк
Інші імена Джек Браццо
Волтер Паланс
Волтер Дж. Паланс
Волтер Джек Паланс
Народився 18 лютого 1919(1919-02-18)
Латімер-Майнз, Пенсільванія, США
Помер 10 листопада 2006(2006-11-10) (87 років)
Монтесіто, Каліфорнія, США
  • інсульт
  • Національність українець
    Громадянство США США
    Діяльність кіноактор, актор театру, телеактор, боксер, модель
    Alma mater Стенфордський університет
    Роки діяльності з 1947
    Дружина Елейн Роджерс
    (1987—2006)
    Вірджинія Бейкер (1949—1968)
    Діти Holly Palanced і Brooke Palanced
    IMDb nm0001588
    Нагороди та премії
    Пурпурове серце (США)
    Пурпурове серце (США)
    «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану в кінофільмі «Міські Піжони» (City Slickers), 1991
    «Золотий глобус» за найкращу чоловічу роль другого плану в «Міські Піжони»

    CMNS: Джек Паланс
    Jack Palance
    у Вікісховищі

    Джек Пала́нс (англ. Jack Palance, при народженні — Володимир Палагню́к, 18 лютого 1919 або 1920, Латімер-Майнз, Пенсільванія, США — 10 листопада 2006, Монтесіто, Каліфорнія, США) — американський кіноактор українського походження, лауреат премії «Оскар» («найкращий актор другого плану», фільм «Міські піжони», 1991; номінація «найкращий актор другого плану», фільми «Раптовий страх», 1952).[1]

    Здобув визнання як актор жанру вестернів, проте нагороду Академії Кіномистецтва США «Оскар» отримав 1992 року за комічну роль в фільмі «Міські Піжони» (англ. City Slickers). Був також лауреатом кінопремій «Золотий глобус» і «Еммі».

    Життєпис[ред. | ред. код]

    Джек Паланс (фільм «Attack», 1956)

    Джек Паланс народився в родині українських емігрантів Івана Палагнюка та Ганни Грам'як. Батько його був родом із села Іване-Золоте на Тернопільщині, мати зі Львова. Батько майбутнього кіноактора працював шахтарем і помер через рак легенів.[2]

    Як і його батько, Володимир якийсь час працював на вугільній шахті — і тонкого за душевним складом та поетичного юнака очікував той же фатум, що й батька. Вирватись з обіймів долі допоміг спорт: Володимир виграв внутрішній футбольний чемпіонат університету Північної Кароліни — і успіх закинув талановитого юнака у професійний спорт. Згодом він спробував себе і в боксі: в кінці 30-х років Володимир розпочав кар'єру професійного боксера під псевдонімом Джек Браццо — і досяг неабияких успіхів у важкій ваговій категорії. Збереглися відомості, що він побив рекорди того часу з 15 безперервними перемогами, 12 із яких були здобуті нокаутом до кінця 4-го раунду. Під час одного з поєдинків Джек отримав удар в горло, що спричинило вже довічну хрипоту голосу.

    З початком Другої світової війни він завершив боксерську кар'єру і вступив до Військово-повітряних сил США, де під час навчального польоту на бомбардувальнику «B-24» його літак загорівся. Врятувавшись на парашуті, Володимир отримав опіки обличчя: пошкодження обличчя та хрипкий голос опісля стали йому в пригоді в акторській кар'єрі та надали його героям специфічного суворого вигляду. Після лікування та кількох пластичних операцій Володимир Палагнюк повторно брав участь у воєнних діях, отримував нагороди, демобілізувався 1944 року.

    Скориставшись пільгами для ветеранів війни, Володимир вступив до Стенфордського університету на факультет акторського мистецтва. Під час навчання Джек заробляв на життя на різних дрібних роботах у ресторанах, працював також охоронцем, фотомоделлю.

    По закінченні університету 1947 року працював якийсь час репортером у газеті «The San Francisco Chronicle» та на радіо. Перша акторська робота Джека — на Бродвеї поруч із відомим американським актором Марлоном Брандо у виставі за п'єсою Т. Вільямса «Трамвай „Бажання“»(англ. «A Streetcar Named Desire»). Згодом Джек грав одну з відомих ролей — Стенлі Ковальського. Уже ставши актором, Володимир (названий так на честь свого батька) змінив своє ім'я на Волтер Джек Паланс (англ. Walter Jack Palance).

    Дебютом на екрані була роль злочинця у стрічці «Паніка на Вулиці» (англ. «Panic in the Streets», 1950). Більшість його ролей — суворі та жорстокі злочинці, дарма що в приватному житті Джек був м'якою, доброю людиною, захоплювався мистецтвом і поезією. Джек Паланс певний час працював також у Європі, де скористався нагодою виконувати приємніші та людяні ролі, до яких не звикла американська авдиторія. Роль, яку він найкраще зіграв у європейському кіно, була у кінофільмі «Презирство» (фр. «Le Mépris»).

    Джек Паланс шкодував, що більшість ролей, зіграних ним, — це негативні персонажі: він висловлювався досить критично про свою роботу в Голлівуді, називаючи більшість своїх фільмів «сміттям», а режисерів — бездарними. Джекові завжди подобалася комедія, і саме за комедійну роль у фільмі «Міські Піжони» (англ. «City Slickers») він отримав «Оскар» у 1992 р. Скориставшись в останньому кінофільмі комедійною славою та бравурною і неординарною поведінкою під час церемонії нагородження, Джек Паланс знявся ще в кількох телекомедіях.

    Відомий голівудський актор українського походження Володимир Палагнюк помер на 88-му році життя 10 листопада 2006 року у своєму будинку в Монтесіто, Каліфорнія.[3][4]

    Палагнюк і Україна[ред. | ред. код]

    Джек Паланс під час зйомок фільму «Похресник» англ. The Godchild 1974 р.

    Син емігрантів, Палагнюк брав активну участь в українському еміграційному житті Америки. На фестивалі російських фільмів у Голлівуді Джек Паланс відмовився від звання «народний артист Росії»: «Я — українець, а не росіянин», — заявив він, протестуючи в такий спосіб проти українофобського російського кінофільму «72 метри» (знятого теж українцем за походженням В. Хотиненком).

    Мрією його життя, як зізнався актор, гостюючи в Києві, була роль Тараса Бульби (її, як відомо, пощастило зіграти Юлові Бріннеру).

    Нагороди[ред. | ред. код]

    Дві номінації на «Оскар» у категорії «актор другого плану» Джек отримав за ролі в фільмах «Раптовий страх» (1952) і «Шейн» (1953). 30 березня 1992 року, через 40 років після першої номінації, Джек Паланс за роль ковбоя в комедії Рона Андервуда «Міські Піжони» отримав премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану. Під час процедури нагородження 72-річний актор приголомшив авдиторію своїми атлетичним здібностями — відтисканням на одній руці, чим викликав бурхливі оплески всіх присутніх. Це стало одним з найпам'ятніших моментів у історії Американської Академії Кіномистецтва.

    У квітні 2004 під час тижня «Російських ночей» у Лос-Анджелесі Джек Паланс відмовився від звання народного артиста Росії, наголосивши, що він — українець і не має нічого спільного з російським кінематографом. (Програма кінематографічного, театрального й музичного візуального мистецтва була частково профінансована міністерством культури Росії і пройшла під патронатом президента Росії Володимира Путіна.) Під час церемонії, Джек дещо ніяково сказав, що у нього створилось враження, що ніби-то перебуває на фестивалі за якоюсь помилкою, — втім додавши, що вважає російське кіно цікавим. Незабаром актор покинув залу на знак протесту, заявивши: «Я — українець, а не росіянин, тож даруйте, я просто трохи не у своїй тарілці. Буде краще, якщо я і мої друзі просто звідси підемо»[5] .

    Поезія та малярство[ред. | ред. код]

    Крім акторської, інша творчість Джека Паланса була мало відома широкій громадськості аж до часу виходу в світ його збірки віршів «Ліс любові» (англ. «Forest of Love») 1996 року. Збірку поезії доповнювали виконані автором малюнки. Джек Паланс почав малювати ще під час перебування в Римі в кінці 1950-х років і зібрав у своєму маєтку велику колекцію своїх та інших картин (близько 200 експонатів)[6].

    Джек Паланс (ліворуч). Візит y лікарні 2005 року

    Сімейне життя[ред. | ред. код]

    Джек Паланс був одружений двічі.

    Його перша дружина (19491966) — Вірджинія Бейкер, з якою мав трьох дітей: Голі (1950), Брук (1952) та Коді (19551998). Син Коді знімався разом з батьком, але помер від раку шкіри в 43-річному віці.

    Другий раз Джек одружився з Елейн Роджерз у травні 1987 року.

    Фільмографія[ред. | ред. код]

    Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
    1950 ф Паніка на вулицях Panic in the Streets Blackie
    1951 ф Зали Монтесуми Halls of Montezuma Pigeon Lane
    1952 ф Раптовий страх Sudden Fear Лестер Блейн
    1953 ф Шейн Shane Джек Вілсон
    1953 ф Другий шанс Second Chance Cappy Gordon, alias Mr. Walters
    1953 ф Дороговказ Arrowhead Toriano
    1953 ф Політ до Танжеру Flight to Tangier Gil Walker
    1953 ф Людина на горищі Man in the Attic Slade
    1954 ф Срібний келих The Silver Chalice Simon The Magician
    1954 ф Знак язичника Sign of the Pagan Аттіла
    1955 ф Великий ніж The Big Knife Charles Castle
    1956 ф Атака Attack Lt. Joe Costa
    1957 ф Самотня людина The Lonely Man Jacob Wade
    1960 ф Варвари The Barbarians Revak
    1960 ф Аустерліц Austerlitz генерал Франц фон Вейротер
    1961 ф Страшний суд Il giudizio universale синьйор Маттеоне
    1961 ф Варавва Barabbas Варавва
    1963 ф Зневага Le Mépris Джеремі Прокош
    1965 ф Once a Thief Walter Pedak
    1966 ф Професіонали The Professionals Хесус Раса
    1967 ф Torture Garden Ronald Wyatt
    1969 ф Вони приїхали до Роба в Лас-Вегас They Came to Rob Las Vegas Douglas
    1969 ф Че! Che! Фідель Кастро
    1969 ф The Desperados Parson Josiah Galt
    1970 ф Companeros John
    1970 ф Монті Волш Monte Walsh Чет Ролінз
    1971 ф Вершники The Horsemen Турсен
    1972 ф Chato's Land Capt. Quincey Whitmore
    1973 ф Оклахома, якою вона є Oklahoma Crude Hellman
    1974 ф Дракула Dracula Count Dracula / Vlad III the Impaler
    1976 ф The Cop in Blue Jeans Norman Shelley / Richard J. Russo
    1979 ф Angels' Brigade Mike Farrell
    1980 ф Hawk the Slayer Voltan
    1980 ф Застереження Without Warning Джо Тейлор
    1982 ф Один у темряві Alone in the Dark Френк Хоукс
    1987 ф Кафе "Багдад" Bagdad Cafe Руді Кокс
    1988 ф Gor Xenos
    1988 ф Молоді стрільці Young Guns Лоуренс Дж. Мерфі
    1989 ф Outlaw of Gor Xenos
    1989 ф Бетмен Batman Карл Грісом
    1989 ф Танго і Кеш Tango & Cash Ів Перрет
    1990 ф Solar Crisis Travis
    1991 ф Міські піжони City Slickers Керлі Вошбурн
    1993 ф Кіборг 2: Скляна тінь Cyborg 2 Мерсі
    1994 ф Фараони та Робберсони Cops and Robbersons Джейк Стоун
    1994 ф City Slickers II: The Legend of Curly's Gold Duke Washburn
    1994 мф Принцеса Лебідь The Swan Princess Лорд Ротбарт
    1995 тф Buffalo Girls Bartle Bone
    1998 тф Ebenezer Ebenezer Scrooge
    1999 тф Острів скарбів Treasure Island Long John Silver
    1999 тф Sarah, Plain and Tall: Winter's End John Witting
    2002 тф Living with the Dead Allan Van Praagh
    2004 тф Back When We Were Grownups Paul 'Poppy' Davitch

    Див. також[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. https://www.youtube.com/watch?v=BnGP709R-oE [Архівовано 4 вересня 2019 у Wayback Machine.] Володимир Палагнюк. Оскароносний актор зі щирим українським серцем (укр.)
    2. Jack Palance Biography (1920?-). www.filmreference.com. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 11 травня 2022. 
    3. Джек Паланс, 87, актор кіно та телебачення, помер // New York Times, 11.11.2006(англ.)
    4. Помер відомий голівудський актор українського походження // УНІАН, 12.11.2006. Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 28 вересня 2015. 
    5. Джек Паланс відмовився від російської нагороди // День, 16.06.2004. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 23 вересня 2015. 
    6. Остання роль американського «піжона» з українською душею // Українська правда, 14.11.2006. Архів оригіналу за 15 травня 2012. Процитовано 5 листопада 2011. 

    Посилання[ред. | ред. код]

    Джерела[ред. | ред. код]

    Література[ред. | ред. код]

    • Віталій Абліцов. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.