Цю статтю потрібно переписати цілком відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.(березень 2018)
Щорічно в дослідах використовують від 50 до 100 млн хребетних.
Тематика
Досліди на тваринах, наука, медицина, права тварин, етика.
Досліди на тваринах — використання тварин в різних експериментах. Підраховано, що щорічно у світі використовується 50-100 мільйонів хребетних тварин. Попри виняткову важливість безхребетних для ряду широкого спектра експериментів (див. «Модельний організм»), їх використання жодним чином не контролюється, а облік їхньої кількості не ведеться. Більшість тварин після дослідів просто присипляються Більшість лабораторних тварин спеціально розводять, проте деяких ловлять в дикому середовищі[джерело?] або купують на аукціонах[джерело?] і в притулках.[джерело?]
Терміни випробування на тваринах, експерименти на тваринах, дослідження на тваринах, тестування в природних умовах, і вівісекції мають подібні денотації, але різні конотації. Буквально, «вівісекція» означає «різати» живої тварини, і історично відноситься тільки до експериментів, які беруть участь розсічення живих тварин. Термін іноді використовується для принизливо ставитися до будь-якого експерименту з використанням живих тварин; наприклад, енциклопедичний визначає «вівісекції», як: «Операції на живих тварин для експериментального, а не в лікувальних цілях, в ширшому сенсі, всі експерименти на живих тварин», [1][2][3], хоча словники вказують, що ширше визначення «використовується тільки людьми, які виступають проти такої роботи». [4] слово має негативний відтінок, маючи на увазі тортури, страждання і смерть.[5] Слово «вівісекція» вибирають ті, на відміну від цього дослідження, в той час, як вчені, як правило, використовують термін «експерименти на тваринах».[6][7]
Найбільш ранні згадки про досліди на тваринах зустрічаються в працях Стародавньої Греції у 2-му та 4-му століттях до нашої ери. Аристотель та Ерасистрат були одними з перших, які проводили експерименти на живих тваринах.[8]Клавдій Гален, — грецький лікар, хірург і філософ римської доби, а також відомий як «батько вівісекції», проводив розтини свиней і кіз.[9]Ібн Зухр[en], арабський лікар XII століття мавританської Іспанії, який також практикував розтин тварин, впровадив випробування на тваринах як експериментальний метод тестування хірургічних процедур перед їх застосуванням хворим людям.[10][11]
Тварини неодноразово використовувалися протягом всієї історії медико-біологічних досліджень. У 1880-х роках, Луї Пастер переконливо довів «теорію мікробної медицини» (Мікробної теорії, яка також називається «Патогенна теорія медицини», теорія, яка передбачає, що мікроорганізми є причиною багатьох захворювань), штучно спричинивши сибірку у вівці.[12] В тих же роках, Роберт Кох заражав мишей і морських свинок сибіркою і туберкульозом. У 1890-х роках, Іван Павлов використовував собак для опису умовного рефлексу.[13] Під час Першої світової війни, німецькі агенти заражали сибіркою овець, що прямують до Росії, та робили щеплення сапу мулів і коней французької кавалерії. Інсулін був вперше виділений від собак у 1922 році й зробив революцію в лікуванні цукрового діабету. 3 листопада 1957 року собака Лайка перша з багатьох інших тварин побувала на орбіті Землі. У 1970-х з використанням броненосців[14] були розроблені антибіотики та вакцини проти лепри (прокази).[15] У 1974-му році Рудольф Яніш[en] створив першого генетично модифікованого ссавця, інтегрувавши ДНК з вірусу SV40 в геном миші.[16] Ще один прорив у генетиці був зроблений у 1996-му році, коли народилася овечка Доллі (перше клонування із соматичної клітини ссавця).
↑Abdel-Halim RE (2005). Contributions of Ibn Zuhr (Avenzoar) to the progress of surgery: a study and translations from his book Al-Taisir. Saudi Medical Journal (англ.) 26 (9): 1333–9. PMID16155644.
↑Abdel-Halim RE (2006). Contributions of Muhadhdhab Al-Deen Al-Baghdadi to the progress of medicine and urology. A study and translations from his book Al-Mukhtar. Saudi Medical Journal (англ.) 27 (11): 1631–41. PMID17106533.
.svg){kind=small}
