Джон Голсуорсі
| Джон Голсуорсі | |
|---|---|
| John Galsworthy | |
 |
|
| Псевдоніми, криптоніми | John Sinjohn |
| Народження | 14 серпня 1867 |
| (Суррей, Англія) | |
| Смерть | 31 січня 1933 (65 років) |
| Лондон Пухлина головного мозку |
|
| Поховання | Гайгейтський цвинтар |
| Громадянство |  Велика Британія |
| Alma mater | Школа Герроу і Нью-коледж[d] |
| Мова творів | англійська |
| Рід діяльності | письменник |
| Magnum opus: | «Сага про Форсайтів» |
| Нагороди та премії | |
 Нобелівська премія з літератури (1932) |
|
| Автограф: |  |
 Висловлювання у Вікіцитатах |
|
 Джон Голсуорсі на Вікісховищі |
|
Джон Голсуорсі (Ґолсуорсі; англ. John Galsworthy; 14 серпня 1867, Кінгстон-Гілл, графство Суррей, Англія — 31 січня 1933, Лондон) — англійський письменник, лауреат Нобелівської премії («Сага про Форсайтів» 1932; «Острів фарисеїв»).
Біографія[ред. • ред. код]
Народився в заможній сім'ї.
Вчився на адвоката в привілейованій школі Герроу, потім в Оксфордському університеті. Проте, швидше за все, не бачив себе в цій професії і замість початку правничої кар'єри поїхав подорожувати за кордон, де формально мав піклуватися сімейним бізнесом у сфері морських перевезень.
Під час своїх подорожей на рейсі до Австралії зустрів Джозефа Конрада, на той момент першого помічника капітана, з яким близько подружився. Саме Голсуорсі переконав Конрада публікувати свої оповіді про подорожі, ставши таким чином ініціатором літературної кар'єри друга.
1905 — одружився з піаністкою Адою Пірсон (1864–1956), екс-дружиною свого кузена, майора Артура Голсуорсі. Впродовж 10 років перед цим Джон Голсуорсі таємно зустрічався зі своєю майбутньою дружиною.
1921 — спільно з Кетрін Емі Доусон-Скотт заснував ПЕН-клуб, ставши його першим головою.
1929 — за заслуги перед літературою став членом Ордена Заслуг.
Листопад 1932 — удостоєний Нобелівської премії з літератури. На той час письменник був важко хворий (пухлина мозку) і на церемонії нагородження не був присутній[1].
Творчість[ред. • ред. код]
Окремі романи[ред. • ред. код]
- Джоселін (1898)
- Вілла Рубейн (1900)
- Острів фарисеїв (1904)
- Садиба (1907)
- Братерство (1909)
- Патрицій (1911)
- Темна квітка (1913)
- Фріленди (1915)
Епопея про Форсайтів[ред. • ред. код]
Вершиною творчості письменника стала сімейно-побутова епопея роду Форсайтів, типових представників англійського середнього класу). Найвідомішим його твором є трилогія «Сага про Форсайтів».
Перша частина трилогії — роман «Власник» (1906; дія розгортається 1886 року в Лондоні).
Друга частина — роман «В зашморгу» (1920; дія розгортається у 1899–1901).
Третя частина — роман «Здаємо в оренду» (1921; час дії — 1920).
Переходом від 1-ї до 2-ї частини «Саги про Форсайтів» є повість (long short story) «Останнє літо Форсайта», опублікована навесні 1918 в збірці «П'ять оповідань».
3-й частині епопеї передувала повість «Пробудження» (1921).
Голсуорсі продовжив сімейну хроніку Форсайтів у трилогії «Сучасна комедія» («Біла мавпа», «Срібна ложка», «Лебедина пісня»; 1924–1928). У ній розгортаються життєписи Форсайтів 3-го та 4-го поколінь на тлі історичних подій 1922–1926 рр.
У збірці оповідань «На форсайтівській біржі» (1930) автор доповнив образи головним чином старших Форсайтів.
«Лебединою піснею» Джона Голсуорсі стала ще одна трилогія — «Останній розділ», де наймолодші з Форсайтів з'являються лише як епізодичні персонажі.
Примітки[ред. • ред. код]
Посилання[ред. • ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Джон Голсуорсі |
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джон Голсуорсі |
 |
Це незавершена стаття про письменника або письменницю. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
|
|||||||||||||||||
