Джон Голсуорсі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Джон Голсуорсі
John Galsworthy
John galsworthy.jpg
Псевдоніми, криптоніми John Sinjohn
Народження 14 серпня 1867(1867-08-14)
 
Смерть 31 січня 1933(1933-01-31) (65 років)
  Лондон
  • brain cancer[d]
  • Поховання Гайгейтський цвинтар
    Громадянство Велика Британія Велика Британія
    Alma mater Школа Герроу і Нью-коледж[d]
    Мова творів англійська
    Рід діяльності письменник
    Magnum opus: «Сага про Форсайтів»
    Член Американська академія мистецтв і наук
    Нагороди та премії
    Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з літератури (1932)
    Автограф: Автограф

    CMNS: Джон Голсуорсі на Вікісховищі
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

    Джон Голсуорсі (Ґолсуорсі; англ. John Galsworthy; 14 серпня 1867, Кінгстон-Гілл, графство Суррей, Англія — 31 січня 1933, Лондон) — англійський письменник, лауреат Нобелівської премії («Сага про Форсайтів» 1932; «Острів фарисеїв»).

    Біографія[ред. | ред. код]

    Народився в заможній сім'ї.

    Вчився на адвоката в привілейованій школі Герроу, потім в Оксфордському університеті. Проте, швидше за все, не бачив себе в цій професії і замість початку правничої кар'єри поїхав подорожувати за кордон, де формально мав піклуватися сімейним бізнесом у сфері морських перевезень.

    Під час своїх подорожей на рейсі до Австралії зустрів Джозефа Конрада, на той момент першого помічника капітана, з яким близько подружився. Саме Голсуорсі переконав Конрада публікувати свої оповіді про подорожі, ставши таким чином ініціатором літературної кар'єри друга.

    1905 — одружився з піаністкою Адою Пірсон (1864–1956), екс-дружиною свого кузена, майора Артура Голсуорсі. Впродовж 10 років перед цим Джон Голсуорсі таємно зустрічався зі своєю майбутньою дружиною.

    1921 — спільно з Кетрін Емі Доусон-Скотт заснував ПЕН-клуб, ставши його першим головою.

    1929 — за заслуги перед літературою став членом Ордена Заслуг.

    Листопад 1932 — удостоєний Нобелівської премії з літератури. На той час письменник був важко хворий (пухлина мозку) і на церемонії нагородження не був присутній[2].

    Творчість[ред. | ред. код]

    Окремі романи[ред. | ред. код]

    • Джоселін (1898)
    • Вілла Рубейн (1900)
    • Острів фарисеїв (1904)
    • Садиба (1907)
    • Братерство (1909)
    • Патрицій (1911)
    • Темна квітка (1913)
    • Фріленди (1915)

    Епопея про Форсайтів[ред. | ред. код]

    Вершиною творчості письменника стала сімейно-побутова епопея роду Форсайтів, типових представників англійського середнього класу). Найвідомішим його твором є трилогія «Сага про Форсайтів».

    Перша частина трилогії — роман «Власник» (1906; дія розгортається 1886 року в Лондоні).

    Друга частина — роман «В зашморгу» (1920; дія розгортається у 1899–1901).

    Третя частина — роман «Здаємо в оренду» (1921; час дії — 1920).

    Переходом від 1-ї до 2-ї частини «Саги про Форсайтів» є повість (long short story) «Останнє літо Форсайта», опублікована навесні 1918 в збірці «П'ять оповідань».

    3-й частині епопеї передувала повість «Пробудження» (1921).

    Голсуорсі продовжив сімейну хроніку Форсайтів у трилогії «Сучасна комедія» («Біла мавпа», «Срібна ложка», «Лебедина пісня»; 1924–1928). У ній розгортаються життєписи Форсайтів 3-го та 4-го поколінь на тлі історичних подій 1922–1926 рр.

    У збірці оповідань «На форсайтівській біржі» (1930) автор доповнив образи головним чином старших Форсайтів.

    «Лебединою піснею» Джона Голсуорсі стала ще одна трилогія — «Останній розділ», де наймолодші з Форсайтів з'являються лише як епізодичні персонажі.

    Примітки[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]