Друга книга Самуїла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Друга книга Самуїла
івр. ספר שמואל
Unción de David por Samuel, de Antonio González Velázquez (Real Academia de Bellas Artes de San Fernando).JPG
Мова Biblical Hebrewd
Попередній твір Перша книга Самуїла

CMNS: Цей твір на Вікісховищі

Дру́га кни́га Самуї́ла — восьма книга єврейської канонічної Біблії (Танаху) і третя в її розділі так званих ранніх пророків. Спочатку єдина книга, в Септуагінті і в Вульгаті вона була розділена на дві книги, що отримали назву I і II (з чотирьох) книг Царств — Перша книга Самуїла (або Перша книга царів — у східних церквах) та Друга книга Самуїлова (або Друга книга царів — у східних церквах). У єврейських рукописах Біблії текст розглядався як єдина книга, і лише з появою друкованої Біблії в XV ст. стався поділ на I і II книгу Самуїла, що пізніше і увійшло в єврейську традицію. Назва книги в єврейському каноні не передбачає авторство Самуїла, а очевидно дано тому, що Самуїл — перша значна особистість, що з'являється в оповіданні. Книга Самуїла — історичний документ першорядної важливості для розуміння подій, що призвели до становлення монархії.

Пророк Самуїл з'являється лише у Першій книзі Самуїла, однак Друга книга Самуїла зберігає цю назву, оскільки колись вона була невіддільна з Першою і лише з практичних причин текст розділили на дві частини. Основною фігурою цієї книги виступає Давид та основні історичні події проходять паралельно до описаних у Першій книзі хроніки. Проте на відміну від Першої книги хроніки Друга книга Самуїла є критичнішою до політичних подій та менш інформаційною щодо питань віри. Поряд з розповідями у книзі також наведено псалми (2 Сам. 1:19-27, 2 Сам. 22:1-51).

Зміст[ред. | ред. код]

Пророк Натан і цар Давид (Матіас Шайтс)

Книга розповідає про Давида і його становлення царем Юдеї та всього Ізраїля після перемог над рафаїтами та філимистинянами. У 2 Сам. 7:13 Бог запевняє Давида через пророка Натана, що він і його потомство залишаться навіки. Однак Давид впадає у гріх, захотівши Ветсавію, жінку Урії Хіттита. Він послав Урію на смерть, а жінку взяв собі. Через це він викликав гнів Господа, який сказав йому через Натана, що меч ніколи не відійде з дому його. Далі слідують історії повстань та насильства — збезчещення дочки Давида — Тамар її братом Амноном (2 Сам. 13:1), повстання сина Давида — Авешалома проти батька, та його смерть. У останньому розділі розповідається про Давида, який хотів зробити перепис населення і тим став противний Богу. Бог наказує тоді народ пошестю, яка закінчується, коли Давид приносить жертву і Бог змилосердився над ним.

Перша книга царів є продовженням Другої книги Самуїла.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.
  • А. Пацьорек. Біблія для кожного і на кожен день. Старий завіт. Львів. Свічадо. 2005. ISBN 966-561-379-0

Посилання[ред. | ред. код]