Елва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Елва
Elva linn
місто без статусу самоврядування
Елва
Країна Естонія Естонія
Повіт Тартумаа
Волость Елва
Статус адміністративний центр волості
Площа 9,92 км²
Населення 5669 (1.01.2017)[1]
Густота населення 571,5  ос./км²
Часовий пояс UTC+2, влітку UTC+3
EHAK 1586
Містечко з 1923 року
Місто з 1 травня 1938
Самоврядування 1991—2017
 
Елва (Естонія)
Елва
Елва

Е́лва (ест. Elva linn) — місто в Естонії, адміністративний центр волості Елва повіту Тартумаа. Місто не має статусу самоврядування.

Населення[ред.ред. код]

Чисельність населення на 1 січня 2017 року становила 5669 осіб[1].

Населення за роками[2][3][1][4]


Національний склад на 31 грудня 2011 року[5]
Національність Кількість осіб
естонці 5343 95,29%
росіяни 167 2,98%
фіни 20 0,36%
українці 19 0,33%
білоруси 4 0,07%
німці 4 0,07%
євреї 3 0,05%
латиші 3 0,05%
інші 19 0,33%
невідомо 25 0,45%

Природа[ред.ред. код]

На території міста лежать два озера: Вереві та Арбі. Озеро Вереві має добре розвинуту систему піщаних пляжів, де влітку відбуваються різноманітні розважальні заходи. Береги озера Арбі вкриті очеретом. Через місто тече річка Елва.

На території міста і навколо нього діють декілька природоохоронних об'єктів.

Пам'яткою природи є сосна Арбімяе (58°13′49″ пн. ш. 26°24′57″ сх. д. / 58.23028° пн. ш. 26.41583° сх. д. / 58.23028; 26.41583), якій більше 300 років.[6] За легендою її посадив шведський король Карл XII.

8 серпня 2010 року над місто пройшла гроза, після якої залишилося багато повалених дерев.

Транспорт[ред.ред. код]

У місті діє залізнична станція на лінії Тарту — Валґа. На станції працює інформаційний центр для туристів.

Через західне і північно-західне передмістя Елва проходить автошлях 3 (Йигві — Тарту — Валґа), естонська частина європейського маршруту E264. Від міста починаються дороги 22150 (Елва — Пуг'я), 22158 (Елва — Кінстлі), 22159 (Елва — Палупера — Кягрі), 22160 (Елва — Ранну). Через населений пункт проходить автошлях 22152 (Вапрамяе — Елва — Калме)

Історія[ред.ред. код]

Існують дві версії походження назви міста. За першою найпоширенішою назва походить від шведського слова elva, що означає «одинадцять» — у кінці XIX століття власник мизи Меері О. Сейдліц побудував одинадцять котеджів навколо озера Арбі, з яких згодом виросло місто. Інше пояснення назви має грузинське коріння, оскільки грузинські робітники будували Тарту-Ризьку залізницю, і означає «блискавка» від грузинського слова ელვა /елва/. Хоча річка Елва вже згадувалася в книгах XVII століття.

Територія, де розташоване місто Елва, у минулому належала маєткам Удерна, Меері та Конґута.

1889 року побудована залізнична станція Елва.

З 1923 року Елва — містечко (alev). 1 травня 1938 року населений пункт отримав статус міста (linn) і згідно з Законом про місто належав до міст третьої ступені (місто з населенням менш ніж 10 000 осіб).[2]

Упродовж 1950—1962 років Елва — адміністративний центр Елваського району.[7] З 21 грудня 1962 року місто в складі Тартуського району.[8]

16 травня 1991 року місту Елва наданий статус місцевого самоврядування.[9]

8 травня 2000 року Елва отримало свій герб та прапор. Проект герба, розроблений художником Віктором Алексєєвим, міська рада Елва схвалила ще восени 1938 року. Проте затвердженню герба Президентом Республіки завадила радянська окупація Естонії.[10]

Герб та прапор міського самоврядування Елва (2000—2017)

29 грудня 2016 року на підставі Закону про адміністративний поділ території Естонії Уряд Республіки прийняв постанову № 168 про утворення нової адміністративної одиниці — волості Елва — шляхом об'єднання територій міського самоврядування Елва та волостей: Конґута, Пуг'я, Ранну, Ринґу та Палупера. Зміни в адміністративно-територіальному устрої, відповідно до постанови, мали набрати чинності з дня оголошення результатів виборів до ради нового самоврядування.[11]

15 жовтня 2017 року в Естонії відбулися місцеві вибори. Утворення волості Елва набуло чинності 24 жовтня 2017 року.[12] Місто Елва втратило статус самоврядування і вилучено з «Переліку адміністративних одиниць на території Естонії».[11] EHAK-код міста змінений з 0170 на 1586. Елва стало адміністративним центром новоутвореної волості.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Мери[ред.ред. код]

  • 1990–1993
    Калле Сепп (Kalle Sepp)
  • 1993–1998
  Вяйно Уйбо (Väino Uibo)
  • 1998
  Евелін Муґу (Evelin Mugu), виконуюча обов'язки
  • 1998–1999
  Калле Юрґенсон (Kalle Jürgenson)
  • 1999–2002
  Ааре Андерсон (Aare Anderson)
  • 2002–2007
  Урмас Круузе (Urmas Kruuse)
  • 2007–2011
  Рено Лайдре (Reno Laidre)
  • 2011–2015
  Тоомас Ярвеоя (Toomas Järveoja)
  • 2015–2017
  Ева Камс (Eva Kams)
  • 2017
  Айвар Иун (Aivar Õun)

Міжнародні стосунки[ред.ред. код]

Міста-побратими

Муніципалітети-побратими

Культура[ред.ред. код]

Амфітеатр поблизу озера Арбі

З 1911 року місто має власний духовий оркестр.

1959 року відкритий Елваський краєзнавчий музей, який з 1990 року мав назву Тартуського. 31 січня 2013 року установа припинила діяльність, а більшість експонатів передана до Естонського національного музею.

1990 року в місті засновано Естонське товариство прихильників сім'ї Штраусів.

Улітку на березі озера Арбі на відкритій сцені відбуваються пісенні фестивалі.

Спорт[ред.ред. код]

Узимку в третю неділю лютого проходить щорічний Тартуський марафон, що входить до серії Worldloppet. Траса змагання прокладена від міста Отепяе до Елва. Улітку є можливість пройти цю дистанцію в 60 км на гірських велосипедах.

У місті 2000 року заснований футбольний клуб «Елва».

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в RV0241: Rahvastik soo, vanuse ja haldusüksuse või asustusüksuse liigi järgi, 1. jaanuar. Eesti Statistika. 
  2. а б Linnade rahvastik mais 1938. a. Alatine tabel nr. 15. Eesti Statistika, juuli-august 1938 (25. august 1938), nr. 200 (7) – 201 (8), lk. 146
  3. Всесоюзная перепись населения 1959 г.
  4. Eesti 2011. aasta rahvaloendus. PC003:Population by place of residence (settlement), 31 December 2011. Eesti Statistika. 
  5. PC0429: POPULATION, 31. DECEMBER 2011 by Age group, Place of residence, Sex and Ethnic nationality. Eesti Statistika. (англ.)
  6. Keskkonnaregistri avalik teenus. Arbimäe mänd; (Mänd; Mäe-Arbi e. Arbimäe mänd). Keskkonnainfo. 
  7. Eesti NSV Teataja = Ведомости Эстонской ССР ; 11 1950-10-11. Art.114. Seadlus maarajoonide moodustamise kohta Eesti NSV-s. Об образовании сельских районов в Эстонской ССР. 
  8. Eesti Nõukogude Sotsialistliku Vabariigi Ülemnõukogu Teataja = Ведомости Верховного Совета Эстонской Советской Социалистической Республики ; 51 (156) 1962-12-24. Art. 183. Eesti NSV territooriumi administratiivses jaotuses muudatuste tegemise kohta. О внесении изменений в административно-территориальное деление Эстонской ССР. 
  9. Tartu maakonna Elva linna ning Alatskivi, Kambja, Konguta, Luunja, Mäksa, Puhja, Tartu, Tähtvere ja Võnnu valla omavalitsusliku staatuse kinnitamise kohta (RT 1991, 19, 242). Ülemnõukogu Presiidium . https://www.riigiteataja.ee. 16.05.1991. 
  10. Kõik Eesti omavalitsuste sümbolid. Riigikantselei. 
  11. а б Elva linna, Konguta valla, Palupera valla, Puhja valla, Rannu valla ja Rõngu valla osas haldusterritoriaalse korralduse ja Vabariigi Valitsuse 3. aprilli 1995. a määruse nr 159 „Eesti territooriumi haldusüksuste nimistu kinnitamine” muutmine (RT I, 04.01.2017, 10). Vabariigi Valitsus. https://www.riigiteataja.ee. 29.12.2016. 
  12. Koik omavalitsuste uhinemised ja liitumised on joustunud. Rahandusministeerium. 13.11.2017. 
  13. Kultuurimälestiste riiklik register. 7136 Elva kirik, 1920. a. Muinsuskaitseamet. 
  14. Kultuurimälestiste riiklik register. 7137 Elva pritsimaja, 1907. a. Muinsuskaitseamet. 
  15. Kultuurimälestiste riiklik register. 7133 Elva raudteejaama peahoone, 1900.-1903. a. Muinsuskaitseamet. 
  16. Kultuurimälestiste riiklik register. 7138 Apteegihoone-elamu Elvas Kesk tn 35, 1900.-1910. a. Muinsuskaitseamet. 
  17. Kultuurimälestiste riiklik register. 7154 Peedu-Nuti vesiveski hoone 2, 19. saj. Muinsuskaitseamet. 
  18. Kultuurimälestiste riiklik register. 4234 Elva Metsakalmistu. Muinsuskaitseamet. 
  19. Kultuurimälestiste riiklik register. 4233 Vabadussõjas ja II maailmasõjas hukkunute ning terroriohvrite matmispaik. Muinsuskaitseamet. 
  20. Kultuurimälestiste riiklik register. 21541 Ed. Kutsari mälestuskivi, A. Eller, 1970 (pronks, graniit). Muinsuskaitseamet. 

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]