Есмань (Есманьська селищна громада)
Селище Есмань | |||
---|---|---|---|
| |||
Есманська загальноосвітня школа I–III ступенів | |||
Країна | Україна | ||
Область | Сумська область | ||
Район | Шосткинський район | ||
Громада | Есманьська селищна громада | ||
Код КАТОТТГ: | |||
Облікова картка | Червоне | ||
Основні дані | |||
Засновано | 1615 | ||
Статус | із 2024 року | ||
Площа | 9 км² | ||
Населення | ▼ 1432 (01.01.2017)[1] | ||
Густота | 210 осіб/км²; | ||
Поштовий індекс | 41432 | ||
Телефонний код | +380 5444 | ||
Географічні координати | 51°46′36″ пн. ш. 34°04′18″ сх. д. / 51.77667° пн. ш. 34.07167° сх. д.Координати: 51°46′36″ пн. ш. 34°04′18″ сх. д. / 51.77667° пн. ш. 34.07167° сх. д. | ||
Висота над рівнем моря | 190 м | ||
Водойма | р. Есмань
| ||
Відстань | |||
Найближча залізнична станція: | Есмань | ||
До станції: | 5 км | ||
До райцентру: | |||
- автошляхами: | 22 км | ||
До обл. центру: | |||
- автошляхами: | 161 км | ||
Селищна влада | |||
Адреса | 41432, Сумська обл., Шосткинський р-н, смт Есмань, вул. Василенка, 19 | ||
Голова селищної ради | Давиденко Віктор Васильович | ||
Карта | |||
Есмань у Вікісховищі |
Есмань (у 1957–2016 роках — Червоне) — селище Шосткинського району Сумської області. Центр Есманьської селищної територіальної громади.
Населення станом на 2001 рік становило 1882 особи.
Географія[ред. | ред. код]
Селище міського типу Есмань розташоване на березі річки Есмань, вище за течією примикає село Лужки, нижче за течією примикає село Вознесенське. Селище витягнуте вздовж річки на 9 км[2]. На річці в межах селища знаходиться кілька загат.
Найближча залізнична станція Есмань — за 5 км. На відстані 3 км проходить автомагістраль М02E101. До міста Глухова — 22 км.
Історичні відомості[ред. | ред. код]
Вперше Есмань згадується в царській грамоті від 1615 року, на той час село належало Мовчанському монастирю. Невдовзі (в 1618) згідно з Деулінським перемир'ям воно відійшло до Польщі і належало польському шляхтичу А. Огницькому. Пізніше ввійшло до Глухівської сотні.
Після ліквідації полкового устрою у 1782 році село стало центром волості у складі Глухівського повіту Новгород-Сіверського намісництва, а з 1795 року — Глухівського повіту Малоросійської губернії.
З 7 березня 1923 року — центр Есманського району Новгород-Сіверської округи.[3]
15 вересня 1930 року Есманський район розформований з віднесенням території до складу Глухівського району.[4]
17 лютого 1935 року увійшло до утвореного знову Есманського району з центром у селі Червоне (Янівка) в складі Чернігівської області.[5], який 31 серпня 1935 був перейменований на Червоний район.[6]
29 вересня 1941 року село було окуповано гітлерівцями, а через два дні й увесь Червоний район. Того ж року бійцями й офіцерами радянської армії, що потрапили в оточення, тут було організовано другий партизанський загін під командуванням старшого лейтенанта Леоніда Яковича Іванова. 22 грудня 1941 року невеликі загони об'єднались в один, що став називатись партизанським загоном Червоного району.
31 серпня 1943 року підрозділами 9-го танкового корпусу під командуванням генерал-майора Г. С. Рудченка було звільнено Есмань з-під німецької окупації.
1957 року Есмань було перейменовано на Червоне.
30 грудня 1962 Червоний район розформований, село Червоне перейшло до складу Глухівського району.[7]
1968 року віднесено до категорії селищ міського типу.
19 травня 2016 року відновлено історичну назву.
Населення[ред. | ред. код]
У 1859 році у козацькому, казенному та власницькому селі налічувалось 223 двори, мешкало 1805 осіб (852 чоловічої статі та 953 — жіночої), була православна церква та поштова станція[8].
Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Есманської волості Глухівського повіту Чернігівської губернії мешкала 1951 особа, налічувалось 303 дворових господарств, існувала православна церква, школа, поштова станція, 2 постоялі двори, постоялий будинок, 9 вітрових млинів, 2 крупорушки[9].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2326 осіб (1177 чоловічої статі та 1149 — жіночої), з яких 2293 — православної віри[10].
Згідно з Всесоюзним переписом населення 1959 року, населення села становило 2793 особи (1254 чоловічої статі та 1539 — жіночої)[11].
За даними на 1970 рік у Червоному населення становило 2900 осіб.
Станом на 1989 рік населення зменшилось до 2366 осіб (1112 чоловічої статі та 1254 — жіночої)[12].
1859 | 1885 | 1897 | 1959 | 1970 | 1989 | 2001 |
---|---|---|---|---|---|---|
1 805 | 1 951 | 2 326 | 2 793 | 2 900 | 2 366 | 1 882 |
▲ | ▲ | ▲ | ▲ | ▼ | ▼ |
Економіка[ред. | ред. код]
У 1925 році в селі діяло 10 млинів, крупорушка, 10 кузень, 2 цегельних заводи. Ще через три роки в Есмані почали працювати райпромкомбінат та новостворена кінно-тяглова станція. 1929 року тут був утворений СОЗ «Робітник і селянин», на початку 1935 — організована Есманська МТС, 1938 — введено в дію електростанцію.
Друга світова війна завдала Есмані великої шкоди, були повністю знищені господарства всіх сільськогосподарських артілей, вивезено худобу, разграбовано МТС, а також зруйновано електростанцію. Проте після війни господарство села дуже швидко відновилося.
Пізніше у Червоному були побудовані цукровий та спиртовий заводи, тваринницька ферма.
Наразі у селищі діє лише хлібопекарня та ТОВ «Червонянське ремонтно-транспортне підприємство». За 3 км від Червоного працює асфальтний завод.
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
1869 року вперше в Есмані було відкрито початкову школу, а в 1921 році побудовано ще одну. З встановленням Радянської влади в селі була відкрита медамбулаторія, у якій у 1925 році працювали 2 лікарі та 3 фельдшера.
У 1936 році тут було організовано консультаційний пункт Глухівського інституту. Через два роки (1938) збудовано районну лікарню та двоповерхову школу.
Проте війна і в цьому секторі завдала Есмані великих втрат: були зруйновані ряд адміністративних будівель та всі приміщення культурно-освітніх установ.
Заняття в середній школі відновились у жовтні 1943 року.
З того часу, як Есмань стала селищем міського типу, у ньому було побудовано близько 20 адміністративних і громадських будівель: середня школа, лікарня, дитсадок, кафе, універмаг та інше.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Поблизу села виявлено городище сіверян (VIII-X століть).
У Есмані встановлені пам'ятник радянським воїнам, загиблим у бою за визволення селища від гітлерівців, пам'ятник односельцям, полеглим у роки війни, та пам'ятник жертвам нацизму.
Пам'ятник односельцям
|
Церква
|
Ушанування пам'яті загиблих та померлих внаслідок військової агресії росії[ред. | ред. код]
На вшанування пам'яті загиблих та померлих внаслідок військової агресії росії у селищі Есмань 28 грудня 2023 року було відкрито Алею Пам'яті — символ пам'яті про воїнів та цивільних, які віддали своє життя за незалежну Україну.
- Загиблі військові та цивільні жителі Есманської селищної громади
- Гречаник Олексій Михайлович (нар. 31.03.1993) — уродженець села Кучерівка, командир відділення 34-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області, який загинув уранці 24 лютого 2022 року по дорозі на роботу; кавалер ордена «За мужність» III ступеня[13].
- Кривенко Іван Івановича (нар. 05.07.1987) — уродженець села Студенок, військовослужбовець, який загинув 17 липня 2023 року на Куп'янському напрямку.
- Моргунов Олександр Іванович (нар. 12.12.1992) — житель села Сопич, військовослужбовець, який загинув 5 жовтня 2023 року на Донецькому напрямку.
- Смик Олександр Вікторович (нар. 20.02.2000) — жителя села Уланове, військовослужбовець, який загинув 21 листопада 2023 року під селом Площанка Кремінського району Луганської області.
- Казєєв Володимир Вікторович (нар. 01.02.1974) — житель селища Есмань, який загинув 25 лютого 2022 року на трасі М-02.
- Сатанін Микола Іванович (нар. 20.07.1996) — житель села Кучерівка, який загинув 23 січня 2023 року внаслідок обстрілів населеного пункту.
- Сатаніна Анна Миколаївна (нар. 17.12.2002) — жителька села Кучерівка, яка загинула 23 січня 2023 року внаслідок обстрілів населеного пункту[14].
Персоналії[ред. | ред. код]
У селі народився український історик, громадський та політичний діяч, член ТУП, міністр освіти Української держави Микола Василенко.
Есмань кілька разів відвідував Тарас Шевченко, про що він згадував у своїй повісті «Капитанша».
Влітку 1733 року, прямуючи із Москви на навчання до Київської Академії, у селі зупинявся Михайло Ломоносов.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ Наши путешествия, Населенные пункты Глуховского района [Архівовано 18 лютого 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Постанова ВУЦВК № 314 від 7 березня 1923 «Про адміністративно-територіяльний поділ Чернигівщини»
- ↑ Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 225 від 2 вересня 1930 «Про ліквідацію округ та перехід на двоступневу систему управління»
- ↑ Постанова Президії ВУЦВК № 25 від 17 лютого 1935 «Про склад нових адміністративних районів Чернігівської області»
- ↑ Постанова Президії ЦВК УСРР № 142 від 31 серпня 1935 «Про найменування деяких районів і районних центрів УСРР»
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР № 35 від 30 грудня 1962 «Про укрупнення сільських районів Української РСР»
- ↑ рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Демоскоп Weekly, Всесоюзная перепись населения 1959 г. [Архівовано 11 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Демоскоп Weekly, Всесоюзная перепись населения 1989 г. [Архівовано 2012-01-18 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Жертвують своїм життям, щоб врятувати інших: у Глухові рятівників привітали з професійним святом. ГЛУХІВ.INFO (рос.). Процитовано 1 січня 2024.
- ↑ У Шосткинському районі відкрили Алею пам’яті. ШОСТКА.INFO. Процитовано 1 січня 2024.
Посилання[ред. | ред. код]
- История Городов и Сел, Червоное, Глуховский район (рос.)
- Фото Планета, Есмань [Архівовано 13 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
|
|