Есмань (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Есмань
Chervone gluh gerb.png
Герб Есмані
Есманська загальноосвітня школа I–III ступенів
Есманська загальноосвітня школа I–III ступенів
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район/міськрада Глухівський район
Рада Есманьська селищна рада
Код КОАТУУ: 5921555500
Облікова картка Червоне 
Основні дані
Засноване 1615
Статус з 1968 року
Площа км²
Населення 1 435 (01.01.2016) [1]
Густота 210 осіб/км²
Поштовий індекс 41432
Телефонний код +380 5444
Географічні координати 51°46′36″ пн. ш. 34°04′18″ сх. д. / 51.77667° пн. ш. 34.07167° сх. д. / 51.77667; 34.07167Координати: 51°46′36″ пн. ш. 34°04′18″ сх. д. / 51.77667° пн. ш. 34.07167° сх. д. / 51.77667; 34.07167
Висота над рівнем моря 190 м
Водойма р. Есмань
Відстань
Найближча залізнична станція: Есмань
До станції: 5 км
До райцентру:
 - автошляхами: 22 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 161 км
Селищна влада
Адреса 41432, Сумська обл., Глухівський р-н, смт Есмань, вул. Василенка, 19; тел. 6-12-87
Голова селищної ради Давиденко Віктор Васильович
Карта
Есмань is located in Україна
Есмань
Есмань
Есмань is located in Сумська область
Есмань
Есмань
Есмань is located in Глухівський район
Есмань
Есмань

Commons-logo.svg Есмань у Вікісховищі

Есмань19572016 роках — Червоне) — селище міського типу Глухівського району Сумської області.

Населення станом на 2001 рік становило 1882 особи. Орган місцевого самоврядування — Есманьська селищна рада.

Географія[ред.ред. код]

Селище міського типу Есмань знаходиться на березі річки Есмань, вище за течією примикає село Лужки, нижче за течією примикає село Вознесенське. Селище витягнуте вздовж річки на 9 км[2]). На річці в межах селища знаходиться кілька загат.

Найближча залізнична станція Есмань — в 5 км. На відстані 3 км проходить автомагістраль М02E101. До районного центру міста Глухова — 22 км.

Історичні відомості[ред.ред. код]

Вперше Есмань згадується в царській грамоті від 1615 року, на той час село належало Мовчанському монастирю. Невдовзі (в 1618) згідно з Деулінським перемир'ям воно відійшло до Польщі і належало польському шляхтичу А. Огницькому. Пізніше ввійшло до Глухівської сотні.

Після ліквідації полкового устрою, у 1782 році село стало центром волості у складі Глухівського повіту Новгород-Сіверського намісництва, а з 1795 року — Глухівського повіту Малоросійської губернії.

У 1918 році на базі Есманської та Уланівської волостей був утворений Есманський район Новгород-Сіверського округу Чернігівської губернії з центром у Есмані. Проте вже у 1925 році, після ліквідації Чернігівської губернії разом з Новгород-Сіверським округом, Есманський район ввійшов до новоутвореного Глухівського округу.

1930 року при укрупненні районів територія Есманського була приєднана до Глухівського району, але у 1935 році, за рахунок розукрупнення, утворився Червоний район з центром у селі Есмань.

29 вересня 1941 року село було окуповано гітлерівцями, а через два дні й увесь Червоний район. Того ж року бійцями й офіцерами радянської армії, що потрапили в оточення, тут було організовано другий партизанський загін під командуванням старшого лейтенанта Леоніда Яковича Іванова. 22 грудня 1941 року невеликі загони об'єднались в один, що став називатись партизанським загоном Червоного району.

31 серпня 1943 року підрозділами 9-го танкового корпусу під командуванням генерал-майора Г. С. Рудченка було звільнено Есмань з-під німецької окупації.

В 1957 році Есмань було перейменовано в Червоне і 1968 року віднесено до категорії селищ міського типу.

1962 року Червоний район було ліквідовано, а село Червоне ввійшло до складу Глухівського району Сумської області.

Глухів
Червоне
Шалигине
Пустогород
Слоут
Полошки
Уланове
Шевченкове
Баничі


19 травня 2016 року відновлено історичну назву.

Населення[ред.ред. код]

У 1859 році у козачому, казеному та власницькому селі налічувалось 223 двори, мешкало 1805 осіб (852 чоловічої статі та 953 — жіночої), була православна церква та поштова станція[3].

Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Есманської волості Глухівського повіту Чернігівської губернії, мешкала 1951 особа, налічувалось 303 дворових господарств, існувала православна церква, школа, поштова станція, 2 постоялі двори, постоялий будинок, 9 вітрових млинів, 2 крупорушки[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2326 осіб (1177 чоловічої статі та 1149 — жіночої), з яких 2293 — православної віри[5].

Згідно з Всесоюзним переписом населення 1959 року населення села становило 2793 особи (1254 чоловічої статі та 1539 — жіночої)[6].

За даними на 1970 рік у Червоному населення становило 2900 осіб.

Станом на 1989 рік населення зменшилось до 2366 осіб (1112 чоловічої статі та 1254 — жіночої)[7].

Динаміка населення
1859 1885 1897 1959 1970 1989 2001
1 805 1 951 2 326 2 793 2 900 2 366 1 882

Економіка[ред.ред. код]

У 1925 році в селі діяло 10 млинів, крупорушка, 10 кузень, 2 цегельних заводи. Ще через три роки в Есмані почали працювати райпромкомбінат та новостворена кінно-тяглова станція. 1929 року тут був утворений СОЗ «Робітник і селянин», на початку 1935 — організована Есманська МТС, 1938 — введено в дію електростанцію.

Друга світова війна завдала Есмані великої шкоди, були повністю знищені господарства всіх сільськогосподарських артілей, вивезено худобу, разграбовано МТС, а також зруйновано електростанцію. Проте після війни господарство села дуже швидко відновилося.

Пізніше у Червоному були побудовані цукровий та спиртовий заводи, тваринницька ферма.

Наразі у селищі діє лише хлібопекарня та ТОВ «Червонянське ремонтно-транспортне підприємство». За 3 км від Червоного працює асфальтний завод.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

1869 року вперше в Есмані було відкрито початкову школу, а в 1921 році побудовано ще одну. З встановленням Радянської влади в селі була відкрита медамбулаторія, в якій у 1925 році працювали 2 лікарі та 3 фельдшера.

У 1936 році тут було організовано консультаційний пункт Глухівського інституту. Через два роки (1938) збудовано районну лікарню та двоповерхову школу.

Проте війна і в цьому секторі завдала Есмані великих втрат: були зруйновані ряд адміністративних будівель та всі приміщення культурно-освітніх установ.

Заняття в середній школі відновились у жовтні 1943 року.

З того часу, як Есмань стала селищем міського типу в ньому було побудовано близько 20 адміністративних і громадських будівель: середня школа, лікарня, дитсадок, кафе, універмаг та інше.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Поблизу села виявлено городище сіверян (VIII-X століть).

У Есмані встановлені пам'ятник радянським воїнам, загиблим в бою за визволення селища від гітлерівців, пам'ятник односельцям, полеглим у роки війни та пам'ятник жертвам нацизму.

Червоне (Глухівський район). Пам'ятник односельцям.jpg Червоне (Глухівський район). Церква.jpg
Пам'ятник односельцям
Церква

Персоналії[ред.ред. код]

У селі народився український історик, громадський та політичний діяч, член ТУП, міністр освіти Української держави Микола Василенко.

Есмань кілька разів відвідував Тарас Шевченко, про що він згадував у своїй повісті «Капитанша».

Влітку 1733 року, прямуючи із Москви на навчання до Київської Академії, у селі зупинявся Михайло Ломоносов.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2016 року (PDF(zip))
  2. Наши путешествия, Населенные пункты Глуховского района (рос.)
  3. рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с.
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  5. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с.
  6. Демоскоп Weekly, Всесоюзная перепись населения 1959 г. (рос.)
  7. Демоскоп Weekly, Всесоюзная перепись населения 1989 г. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]