Затока Згоди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Затока Згоди
лат. Sinus Concordiae
Sinus-concordiae-clem1.jpg
Мозаїка знімків «Клементини». Яскравий кратер біля лівого краю — Коші, кратер із темним дном угорі — Лаєлл.
Координати центра
11°00′ пн. ш. 42°30′ сх. д. / 11.0° пн. ш. 42.5° сх. д. / 11.0; 42.5
Розмір
160 км
Назву затверджено 1976
Затока Згоди. Карта розташування: Місяць, видимий бік
Затока Згоди

Commons-logo.svg Затока Згоди на Вікісховищі
Карта регіону (1963)

Затока Згоди (лат. Sinus Concordiae) — невелика морська ділянка на Місяці, на сході Моря Спокою. Довжина — біля 160 км, координати центра — 11°00′ пн. ш. 42°30′ сх. д. / 11.0° пн. ш. 42.5° сх. д. / 11.0; 42.5[1].

Сучасна назва цієї затоки з'явилася на карті[2], виданій 1974 року Військовим картографічним агентством США для НАСА, і 1976 року була затверджена Міжнародним астрономічним союзом[1][3]. В давнину ця затока мала іншу назву: 1647 року Ян Гевелій назвав її Sinus Caucasius[4][5].

На заході Затока Згоди зливається з Морем Спокою, а на півночі межує з Болотом Сну. Дещо західніше її гирла в морі лежить яскравий молодий 12-кілометровий кратер Коші (Cauchy), від якого отримали назву деякі сусідні об'єкти: борозна Коші (Rima Cauchy), уступ Коші (Rupes Cauchy) та 10 дрібних кратерів. Кілька з них — Коші D, Коші U, Коші V та Коші W — знаходяться в самій затоці; це єдині її найменовані кратери станом на 2015 рік. В материковій місцевості на берегах затоки лежать сильно зруйновіні кратери Лаєлл, Прокл G, Да Вінчі та Да Вінчі A; перший з них залитий лавою. Крім того, в затоці над її лавовим покривом височіють рештки валу кількох безіменних залитих кратерів. Подекуди її перетинають невеликі гряди.

Поверхня Затоки Згоди лежить на 0,9–1,3 км нижче за місячний рівень відліку висот. В напрямку межі з морем висота поверхні дещо збільшується[6].

Вік лавового покриву Затоки Згоди та прилеглої ділянки Моря Спокою за концентрацією кратерів оцінюють у 3,5–3,6 млрд років (пізньоімбрійська епоха), що близьке до середнього значення для цього моря[7][8].

Затока Згоди, погляд із півночі
(знімок «Аполлона-17», 1972)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Sinus Concordiae. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 2010-10-18. Архів оригіналу за 2012-07-03. Процитовано 2015-06-11. 
  2. Sheet LTO-61B3: Watts // NASA Lunar Topographic Orthophotomap (based on Apollo 15 photos). Scale 1:250,000. — ed. 1. — Prepared and published by the Defence Mapping Agency Topographic Center, Washington, D.C, March 1974.
  3. Transactions of the IAU: volume XVIB (Proceedings of the 16th General Assembly of the IAU) / E. Müller & A. Jappel. — D. Reidel Publishing Company, 1977. — P. 340. — ISBN 90-277-0836-3. Архів оригіналу. (Інше посилання)
  4. Hevelius J. Selenographia sive Lunae descriptio. — Gedani : Hünefeld, 1647. — P. 226–227, 230. — DOI:10.3931/e-rara-238. (Caucasius Sinus — у списку назв на с. 230)
  5. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 203. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  6. За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS
  7. Hiesinger, H.; Jaumann, R.; Neukam, G.; Head, J. W. (2000). Ages of mare basalts on the lunar nearside. Journal of Geophysical Research 105 (E12): 29239–29276. Bibcode:2000JGR...10529239H. doi:10.1029/2000JE001244. 
  8. Hiesinger H., Head J. W., Wolf U., Jaumann R., Neukum G. Ages and stratigraphy of lunar mare basalts: A synthesis // Recent Advances and Current Research Issues in Lunar Stratigraphy / W. A. Ambrose, D. A. Williams. — Geological Society of America, 2011. — P. 1–51. — (Geological Society of America Special Paper 477) — ISBN 978-0-8137-2477-5. — DOI:10.1130/2011.2477(01).

Посилання[ред. | ред. код]