Море Піни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Море Піни
лат. Mare Spumans
Mare Spumans (LRO).png
Мозаїка знімків зонда LRO (ширина — 220 км)
Координати центра
1°18′ пн. ш. 65°18′ сх. д. / 1.3° пн. ш. 65.3° сх. д. / 1.3; 65.3
Розмір
140 км
Епонім
піна
Назву затверджено 1935
Море Піни (Місяць, видимий бік)
Море Піни

Commons-logo.svg Море Піни на Вікісховищі

Море Піни (лат. Mare Spumans) — маленьке море на Місяці, в східній частині видимого боку. Максимальний розмір — біля 150 км[1], координати центра — 1°18′ пн. ш. 65°18′ сх. д. / 1.3° пн. ш. 65.3° сх. д. / 1.3; 65.3[2].

Сучасну назву цього моря запропонував німецький астроном Юліус Генріх Франц[en][3]. 1935 року її затвердив Міжнародний астрономічний союз[2]. Воно, як і сусіднє Море Хвиль, фігурує на місячних картах здавна: 1645 року Міхаель ван Лангрен назвав ці моря Царською рікою (лат. Regius Fluvius)[4][5], а 1647 року Ян Гевелій — Гіркими болотами (лат. Amarae Paludes)[6][7].

Опис[ред.ред. код]

Море Піни лежить на схід від Затоки Успіху Моря Достатку і на південний захід від Моря Хвиль, від якого відділене 10-кілометровим перешийком. У його околицях є й багато дрібних морських ділянок — здебільшого залитих лавою кратерів. Це, зокрема, 35-кілометровий кратер Вебб C, що зливається з морем, утворюючи затоку в його західній частині, 26-кілометровий Поморцев, що межує з морем на сході, кратери Вебб J, Маклорен H та Маклорен T біля південного краю моря, а також Маклорен K та Маклорен O біля східного. На північно-західному березі Моря Піни лежить значно молодший і тому дуже яскравий кратер Пті (Petit) розміром 5 км. Окрім того, в околицях цього моря розташовані кратери Таунлі, Стюарт, Харгрівс, Морлі та Маклорен.

Поверхня Моря Піни лежить на 1,6–2,1 км нижче за місячний рівень відліку висот. Воно знаходиться на 0,8 км нижче за Море Хвиль та на 0,0–0,6 км вище за Море Достатку (якщо вимірювати за сусідніми ділянками)[8]. Товщина його лавового покриву, за даними вимірювання напівзатоплених кратерів, складає кількасот метрів[9].

Море Піни лежить на південному краю басейну Моря Криз, у районі його зовнішніх кілець[9][10]. Він з'явився в нектарському періоді[11], а лава, що вкриває ці моря, виверглася в пізньоімбрійській епосі[12][13].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Виміряно за картою.
  2. а б Mare Spumans. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 2014-08-24. Процитовано 2015-06-11. 
  3. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 225. — 264 p. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  4. Карта Місяця, складена Міхаелем ван Лангреном (1645)
  5. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 197. — 264 p. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  6. Hevelius J. Selenographia sive Lunae descriptio. — Gedani: Hünefeld, 1647. — P. 226–227, 229. — DOI:10.3931/e-rara-238. (Amarae Paludes — у списку назв на с. 229)
  7. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 202. — 264 p. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  8. За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS
  9. а б DeHon, R. A. (1975). Mare Spumans and Mare Undarum: Mare thickness and basin floor. In: Lunar Science Conference, 6th, Houston, Tex., March 17-21, 1975, Proceedings. Volume 3. (A78-46741 21-91) New York, Pergamon Press, Inc., 1975. 3. с. 2553–2561. Bibcode:1975LPSC....6.2553D. 
  10. Wilhelms D. Plate 4A. Maria // Geologic History of the Moon. — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348). Архів оригіналу.
  11. Fassett, C. I.; Head, J. W.; Kadish, S. J.; Mazarico, E.; Neumann, G. A.; Smith, D. E.; Zuber, M. T. (2012). Lunar impact basins: Stratigraphy, sequence and ages from superposed impact crater populations measured from Lunar Orbiter Laser Altimeter (LOLA) data. Journal of Geophysical Research 117 (E12). Bibcode:2012JGRE..117.0H06F. doi:10.1029/2011JE003951. 
  12. Wilhelms D. Plate 09A. Upper Imbrian series // Geologic History of the Moon. — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348). Архів оригіналу.
  13. Lena, R.; Wöhler, C.; Bregante, M. T.; Lazzarotti, P.; Lammel, S. (2008). Lunar domes in Mare Undarum: Spectral and morphometric properties, eruption conditions, and mode of emplacement. Planetary and Space Science 56 (3–4). с. 553–569. Bibcode:2008P&SS...56..553L. doi:10.1016/j.pss.2007.11.010. 

Посилання[ред.ред. код]