Карликові галактики

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Карликова галактика)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ка́рликові гала́ктики — галактики низької світності. Умовною межею вважають світність 108 L[1]. Такі галактики складаються з кількох мільярдів зір, але це невелика кількість у порівнянні з Чумацьким Шляхом, який містить 200—400 мільярдів зір.

Класифікація[ред. | ред. код]

Карликові галактики поділяють на чотири типи[1]:

В окремий тип запропоновано виділити ультракомпактні карликові галактики (англ. Ultra Compact Dwarf galaxies, UCD), які було виявлено в галактичних скупченнях Діви, Печі, Abell 1689, Волосся Вероніки та ін.[2] Їх вважають ядрами колишніх карликових еліптичних галактики, які були позбавлені газу та зовнішніх зір у припливних взаємодіях, під час руху через осередки щільних скупчень[3].

Спіральні галактики низької світності (меншої за умовну межу 108 L), які мають правильну спіральну структуру, зазвичай не відносять до карликових[1]. Карликовими вважають лише ті невеликі галактики, в яких спіральну структуру частково порушено (галактики магелланового типу[en])[4].

Місцеві карлики[ред. | ред. код]

У місцевій групі є багато карликових галактик: ці невеликі галактики часто обертаються навколо великих галактик, таких як Чумацький Шлях, галактика Андромеди і галактика Трикутника. супутник Чумацького Шляху — Велика Магелланова Хмара з більш ніж 30 мільярдами зір — іноді класифікується як карликова галактика, у той час як інші вважають її повноцінною галактикою. Висловлено припущення, що деякі карликові галактики утворилися внаслідок припливної взаємодії з Чумацьким Шляхом і галактикою Андромеди[5]. Припливні карликові галактики виникають при зіткненні галактик і їх гравітаційній взаємодії. Потоки галактичної речовини відтягуються від батьківських галактик і гало темної матерії, які оточують їх[6].

Чумацький Шлях має 14 відомих карликових галактик-супутників, і останні відкриття[7] також привели астрономів до думки, що найбільше кулясте скупчення Чумацького Шляху, Омега Центавра, насправді є ядром колишньої карликової галактики з чорною дірою в її центрі[8], яка колись була захоплена Чумацьким Шляхом.

Утворення карликових галактик[ред. | ред. код]

Більшість галактик, включаючи карликові, формується у взаємодії з темною матерією з газів, що містять деяку кількість важких елементів («металів» за астрономічною термінологією). Однак, космічний зонд НАСА Galaxy Evolution Explorer виявив карликові галактики, які формуються з газів, в яких майже відсутні важкі елементи. Ці галактики перебувають у кільці Лева[en], воднево-гелієвій хмарі поблизу двох масивних галактик в сузір'ї Лева[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в Карликові галактики // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 206. — ISBN 966-613-263-X.
  2. Ultra Compact Dwarf galaxies in Abell 1689: a photometric study with the ACS. 28 Jun 2004 08:34:37 UTC [accepted for publication in the October 2004 issue of the Astronomical Journal]. arXiv:astro-ph/0406613. doi:10.1086/423701. 
  3. Kazantzidis, S.; Moore, B.; Mayer, L. Galaxies and Overmerging: What Does It Take to Destroy a Satellite Galaxy? : [[ арх.] 21 липня 2003] : [англ.] / Prada, F.; Martinez Delgado, D.; Mahoney, T.J. // Satellites and Tidal Streams. — 2004. — Vol. 327 (December). — P. 155. — (Astronomical Society of the Pacific Conference Series). — ISBN 1-58381-190-7. — arXiv:astro-ph/0307362. — Bibcode2004ASPC..327..155K.
  4. Юрій Кудря; Ірина Вавилова (2016). 2.12. Особливості класифікації карликових галактик. Позагалактична астрономія (Навчальний посібник). Київ: Наукова Думка. с. 107. ISBN 978-966-00-1517-3. 
  5. Metz, Manuel; Kroupa, Pavel (2007). Dwarf spheroidal satellites: are they of tidal origin? [Карликові сфероїдальні галактики мають припливне походження?]. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 376 (1): 387–392. Bibcode:2007MNRAS.376..387M. arXiv:astro-ph/0701289. doi:10.1111/j.1365-2966.2007.11438.x.  (англ.)
  6. а б New Recipe for Dwarf Galaxies: Start With Leftover Gas. Jet Propulsion Laboratory. 2009-02-18. Процитовано 2019-10-01. 
  7. Загадкове скупчення Омега Центавра та його чорна діра. Архів оригіналу за 21 вересень 2008. Процитовано 12 липень 2010. 
  8. УПІ, Чорна діра в Омега Центавра, 10 квітня 2008 року в 2:07 PM

Посилання[ред. | ред. код]