Клюки (Тетіївський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Клюки
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Тетіївський
Рада/громада Клюківська сільська рада
Код КОАТУУ 3224684001
Основні дані
Засноване 1601[1]
Населення 691
Площа 2,922 км²
Густота населення 236,48 осіб/км²
Поштовий індекс 09853
Телефонний код +380 4560
Географічні дані
Географічні координати 49°12′03″ пн. ш. 29°47′56″ сх. д. / 49.20083° пн. ш. 29.79889° сх. д. / 49.20083; 29.79889Координати: 49°12′03″ пн. ш. 29°47′56″ сх. д. / 49.20083° пн. ш. 29.79889° сх. д. / 49.20083; 29.79889
Середня висота
над рівнем моря
201 м
Найближча залізнична станція Високе
Відстань до
залізничної станції
4,5 км
Місцева влада
Адреса ради 09853, Київська обл., Тетіївський р-н, с.Клюки, вул. Центральна, 1, тел. 3-94-69
Карта
Клюки. Карта розташування: Україна
Клюки
Клюки
Клюки. Карта розташування: Київська область
Клюки
Клюки
Мапа
Див. також: Клюки

Клюки́ — село в Україні, в Тетіївському районі Київської області. Відоме з XVII ст.

Розташування[ред. | ред. код]

Село Клюки знаходиться на межі Київської та Черкаської областей, вздовж р. Постава, що в с. Шуляки сусідньої Черкаської області впадає в р. Гірський Тікич. Місцева назва річки Фоса, Кривава Густя, а історична — Постава. На околиці села знаходиться південна крайня точка Київської області.

Найближча залізнична станція — Високе. Там ходить поїзд Козятин-Жашків. Вона знаходиться одразу за селом Горошків.

Історія[ред. | ред. код]

Відомостей про походження назви села не збереглося. За даними Л. Похилевича (1864 рік), «…раніше село належало генералу Мальчевському, а наданий час господарями села є сім поміщиків: Вербицький Вікентій, Вербицький Валеріан, Генкель Іософат і Генкель Станіслав, Кулеш Йосип, Кулеш Валеріан та Трембіцький Антон. Кожному з них належала певна кількість десятин землі. Православній церкві належало 64 десятин землі.»

Згадується також, що у 1833 році в селі було повстання. В його організатора Каетана Висоцького було конфісковано землю. До найдавніших пам'яток села, які збереглися до настояного часу відносять 34 могили, що розкидані по полях і замок на межі з полями села Шуляки. Це неподалік того місця, де р. Постава впадає в Гірський Тікич. Замок складається з двох могил, з'єднаних між собою валом, довжиною у декілька сажнів.

Згідно з записами за 1900 рік, у селі було 255 дворів, 1603 мешканця (845 чоловіків та 758 жінок). Головне заняття жителів села — землеробство. Від повітового міста Тараща до села було 80 верст. Пошта земська та казенна знаходилися в містечку Животів.

Село історично поділено на декілька кутків, які мають свої назви. Зокрема, у Ремінній за переказами старожилів вимочували шкури, з яких потім робили упряж для коней. Частину села (в сторону Стадниці) називають Хорунжий куток, бо там у 18 столітті жив колишній козацький хорунжий. Куток села, що до Шуляків, називають Хутір. Ця назва залишилася з часів Столипінської реформи, коли був дозволений хутірський тип поселень. Згодом село розбудувалося і з'єдналося з Хутором. До 22 травня 1957 року село входило до складу Оратівського району Вінницької області.

Зараз у селі 294 двори та 635 жителів.

Видатні люди[ред. | ред. код]

  • Бублик Борис Миколайович (1936—1999) — професор, дійсний член АН України, був викладачем Київського університету ім. Т. Г. Шевченка
  • Поліщук Валерій Миколайович (* 1962) — професор, доктор психологічних наук, Заслужений працівник освіти України, професор Національного Університету «Львівська політехніка».

Примітки[ред. | ред. код]