Логвин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Логвин
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Білоцерківський район
Громада Володарська селищна громада
Код КАТОТТГ UA32020030170056487
Основні дані
Населення 996
Поштовий індекс 09321
Географічні дані
Географічні координати 49°33′07″ пн. ш. 29°56′07″ сх. д. / 49.55194° пн. ш. 29.93528° сх. д. / 49.55194; 29.93528Координати: 49°33′07″ пн. ш. 29°56′07″ сх. д. / 49.55194° пн. ш. 29.93528° сх. д. / 49.55194; 29.93528
Середня висота
над рівнем моря
173 м
Місцева влада
Карта
Логвин. Карта розташування: Україна
Логвин
Логвин
Логвин. Карта розташування: Київська область
Логвин
Логвин
Мапа
Мапа

Ло́гвин — село в Україні, у Володарській селищній громаді Білоцерківського району Київської області. Розташоване при впадінні річки Тарганка у річку Рось.

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка про село датована першою половиною 18 століття. Існує 2 версії походження назви — за однією, назва походить від імені першопоселенця, за іншою, походить від слова «луг».

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Володарської волості Сквирського повіту Київської губернії мешкало 1330 осіб, налічувалось 182 дворових господарства, існували православна церква, школа та постоялий будинок[1].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2671 особи (1300 чоловічої статі та 1371 — жіночої), з яких 2592 — православної віри[2].

8.06.1918 партизанський загін з Логвина прибув до недалекої Стрижавки для участі у повстанні проти гетьманської влади та німецьких окупантів[3].

Восени 1941 сталіністів вигнали із села. В 1943 — сталіністи повернулися.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  2. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-79. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  3. Бондаренко Олександр, Бондаренко Іван. Повернення із забуття. — Київ: Український пріоритет, 2012

Посилання[ред. | ред. код]