Шапіївка
| село Шапіївка | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Київська область |
| Район | Білоцерківський район |
| Громада | Сквирська міська громада |
| Основні дані | |
| Населення | 455 |
| Площа | 3,06 км² |
| Густота населення | 148,69 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 09041 |
| Телефонний код | +380 4568 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°39′58″ пн. ш. 29°36′49″ сх. д. / 49.66611° пн. ш. 29.61361° сх. д.Координати: 49°39′58″ пн. ш. 29°36′49″ сх. д. / 49.66611° пн. ш. 29.61361° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
214 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 09041, Київська обл., Сквирський р-н, с. Шапіївка, вул. Ювілейна, 1 |
| Карта | |
  Шапіївка | |
 Шапіївка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Шапії́вка (колишня назва — Чепіївка) — село в Україні, у Сквирській міській громаді Білоцерківського району Київської області. Населення становить 455 осіб.
Географія[ред. | ред. код]
Географічні координати: 49°39' пн. ш. 29°36' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 3,06 км².
Шапіївка розташована за 10 км від центру громади міста Сквира[1]. Найближча залізнична станція — Попільня, за 40 км. Через село протікає річка Березнянка.
Історія[ред. | ред. код]
У документах XVIII століття згадується як село Чепіївка. До 1813 року поселення перебувало у власності графів Любовицьких, а з 1852 року — їхнього родича Пашковського. Цього ж року Шапіївку придбав Залеський, а після його смерті 1855 року село перейшло до сина Франка[2].
1854 року було збудовано церкву Воскресіння Христового[2].
У 1932–1933 роках Шапіївка постраждала від голодомору. За свідченнями очевидців кількість померлих склала близько 200 осіб[3].
Жертвами сталінських політичних репресій у 1930-х роках стали щонайменше вісім жителів села:[4]
Список політично репресованих жителів села:
| № | ПІБ | Коротка інформація |
|---|---|---|
| 1 | Грисюк Онуфрій Іванович | нар. 1872, уродженець Шапіївки, українець, малописьменний. Проживав у Шапіївці, селянин-одноосібник. Особливою Нарадою при Колегії ДПУ УСРР 30 листопада 1931 року виселений на 3 роки за межі України (умовно). Реабілітований у 1989 році. |
| 2 | Дробушко Василь Семенович | нар. 1898, уродженець Шапіївки, українець, освіта початкова. Проживав у Шапіївці, робітник Шамраївського цукрового заводу. Трійкою при УНКВС по Київській області 15 жовтня 1937 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 25 жовтня 1937 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1989 році. |
| 3 | Омельчук Василь Тихонович | нар. 1915, уродженець Шапіївки, українець, малописьменний. Проживав у Шапіївці, колгоспник. Трійкою при УНКВС по Київській області 11 жовтня 1937 року засуджений до 10 років позбавлення волі. Реабілітований у 1989 році. |
| 4 | Таланчук Петро Ількович | нар. 1898, уродженець села Тура Перемишлянського району, українець, освіта початкова. Проживав у Шапіївці, колгоспник. Постановою НКВС СРСР 10 вересня 1937 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 14 грудня 1937 року. Місце поховання невідомо. Реабілітованій у 1989 році військовою прокуратурою КВО. |
| 5 | Чеберяк Лаврентій Ничипорович | нар. 1887, уродженець Шапіївки, українець, неписьменний. Проживав у Шапіївці, селянин-одноосібник. Особливою Нарадою при Колегії ДПУ УСРР 30 листопада 1931 року засуджений до виселення на 3 роки за межі України (умовно). Реабілітований у 1989 році. |
| 6 | Чорнодід Гнат Данилович | нар. 1882, уродженець Шапіївки, українець, малописьменний. Проживав у Шапіївці, селянин-одноосібник. Особливою Нарадою при Колегії ДПУ УСРР 21 січня 1933 року засуджений до 3 років позбавлення волі. Реабілітований у 1989 році. |
| 7 | Щеглюк Каленик Іванович | нар. 1892, уродженець Шапіївки, українець, малописьменний. Проживав у Шапіївці, колгоспник. Трійкою при УНКВС по Київській області 11 жовтня 1937 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 23 жовтня 1937 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1989 році. |
| 8 | Щеглюк Мусій Порфирійович | нар. 1891, уродженець Шапіївки, українець, освіта незакінчена вища. Проживав у Києві, бухгалтер-ревізор українського товариства сліпих. Особливою Нарадою при НКВС СРСР 28 вересня 1938 року засуджений до 8 років позбавлення волі. Реабілітований у 1989 році. |
Під час німецько-радянської війни участь у бойових діях брали чимало місцевих жителів, з них 147 осіб нагороджені орденами і медалями[1].
У 1970-х роках у Шапіївці знаходилася центральна садиба колгоспу імені XXI з'їзду КПРС. Працювала восьмирічна школа, бібліотека і клуб[2].
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису 2001 року населення села становило 455 осіб, з них 99,34% зазначили рідною українську мову, а 0,66% — російську[5].
Економіка[ред. | ред. код]
Економічний сектор села представлений ФГ «Добробут» і ТОВ «Агрофірма „Шапіївка“»[2].
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
У селі діють загальноосвітня школа I–II ступенів, культоосвітні заклади та фельдшерсько-акушерський пункт[2].
Пам'ятки[ред. | ред. код]
У Шапіївці знаходиться братська могила воїнів Радянської армії, які загинули в роки Німецько-радянської війни.
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Дзера Олександр Васильович — український правник, доктор юридичних наук, професор.
Джерела[ред. | ред. код]
- упор. В. В. Болгов. Міста і села України. Київщина: історико-краєзнавчі нариси. — Київ, 2011. — Т. 2. — 448 с. — ISBN 978-966-1641-31-9.
- Ульянченко В.І., Сергійчук В.І., Гай А.І., Шевченко С.В., Василинець Р.Д. Упорядкування Гая А.І. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Київська область. — Біла Церква : Буква, 2008. — 1376 с. — ISBN 978-966-7195-95-3.
- Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Київська область. — Київ : Гол. ред. УРЕ, 1971. — 792 с.
- Реабілітовані історією. Київська область. Книга друга. — Київ : Основа, 2007. — Т. 2. — 1040 с. — ISBN 966-699-170-5.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Історія міст і сіл Української РСР. Київська область, 1971, с. 596.
- ↑ а б в г д Міста і села України. Київщина, 2011, с. 266.
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Київська область, 2008, с. 819.
- ↑ Реабілітовані історією. Київська область. Книга друга, 2007, с. 757, 759, 774, 782, 785, 787.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 березня 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
- Облікова картка на сайті ВРУ
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
