Косе вітрило

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Косі вітрила: шпринтове, люгерне, гафельне і штагове (верхній ряд)
гуарі, бермудське, бермудське і штагові (середній ряд)
латинське (нижній ряд ліворуч)

Ко́се вітрило — вітрило, що ставиться в діаметральній площині судна і ходить по штагу чи леєру, або кріпиться до гафеля, гіка або рейка. Може мати трикутну або неправильну чотирикутну форму. Косі вітрила мають багато різновидів: гафельні, рейкові, бермудські, розрізні тощо.

Протиставляється прямому вітрилу, яке закріплене на реї. На відміну від прямих, косі вітрила уможливлюють судну йти крутіше до вітру, під кутом до 20°.

Історія[ред. | ред. код]

Косі вітрила використовувалися в морях Індійського океану з I тисячоліття н. е., у тому числі на суднах Близького Сходу, Південно-Східної Азії, Китаю[1][2].

У Європі тривалий час панувало пряме вітрило, але на Середземномор'ї незадовго до початку доби Відродження його почало заміняти латинське. Ближче до 1475 року відбувається зростання його популярності, і через 100 років косі вітрила стають звичайними на річках і лиманах Британії, північної Франції, Нідерландів, хоча прямі вітрила залишаються основними в суворих умовах Північного моря, а також для трансатлантичних плавань[3].

Види[ред. | ред. код]

Арабське вітрило
Бермудське вітрило
Бермудські вітрила і спінакер
Гафельні вітрила шхуни
Гуарі
Джонкові вітрила
Крабова клішня
Крабова клішня тепукеї
Латинське вітрило
Люгерне вітрило
Подвійне шпринтове вітрило. Мадагаскарська лакана
Вітрило танджа
Шпрайцгафельне вітрило (третє зліва)
Шпринтове вітрило
Клівери і стакселі
Клівери
Види косих вітрил
Вітрило Зображення Опис
Арабське вітрило Rigging-lateen2-sail.svg Різновид латинського вітрила, яке має форму не трикутника, а неправильної трапеції.
Бараняча нога Ця фотографія іноді наводиться як приклад вітрила «бараняча нога», незважаючи на підпис «латинське вітрило». Бараняча нога (англ. leg-of-mutton sail) — трикутне вітрило, що розтягується горизонтальним рейком, прикріпленим до щогли[4], який таким чином замінює гік[5]. На відміну від бермудського, дає кращу видимість кермовому і більш безпечне, бо відсутній ризик вдаритися головою о низькорозташоване рангоутне дерево[5].
Бермудське вітрило Rigging-marconi-sail.svg Трикутне вітрило, верхній кут якого підіймається на фалі, а нижня шкаторина розтягується по гіку.
Гафельне вітрило Rigging-gaff-sail.svg Чотирикутне (трапецієподібне) вітрило, верхня шкаторина якого розтягується по гафелю, нижня — по гіку (або висить вільно), а передня — по щоглі. Часто називається триселем. Над гафельним вітрилом часто підіймається трикутне вітрило — топсель. Схожими різновидами є шпринтове і гуарі.
Гуарі Rigging-gunter-sail.svg Вітрило, у якого гафель може підійматися майже вертикально, роблячи його схожим на бермудське. На відміну від гафельного, топсель над ним не підіймається.
Джонкове вітрило Rigging-junk-sail.svg Вітрило, закріплене між двох горизонтальних рейків і споряджене горизонтальними латами. Використовується на суднах Далекого Сходу, зокрема на джонках.
Крабова клішня Rigging-crabclaws1-sail.svg
Полінезійська крабова клішня
Rigging-crabclaws2-sail.svg
Новогвінейська крабова клішня
Rigging-crabclaws3-sail.svg
Гавайська крабова клішня
Крабова клішня — трикутне вітрило з двома рейками вздовж верхньої і нижньої шкаторин. Поширене на островах Океанії. Існує багато різновидів крабової клішні, пов'язаних зі способами розташування рейків.
Латинське вітрило Rigging-lateen-sail.svg Трикутне вітрило, пришнуроване верхньою шкаториною до довгої реї (рейка чи рю), прикріпленої похило до щогли таким чином, щоб задній нок був високо піднятим, а передній опущений майже до палуби.
Люгерне вітрило Rigging-lug-sail.svg Люгерне чи рейкове вітрило — чотирикутне вітрило, що підіймається на асиметрично прикріпленому рейку. Видається приблизно на третину своєї площі вперед: місце прикріплення третинної стропки розташоване на третину довжини рейка від переднього нока. Назву отримало через те, що використовується на люгерах. Існують три різновиди люгерного вітрила: стояче, збалансоване, і опускане[6].
Новозеландське вітрило Rigging-newzealand-sail.svg Трикутне вітрило, що встановлюється між двох похилих рейків. Аналогічне крабовій клішні, але відрізняється від нього формою полотнища.
Подвійне шпринтове вітрило Rigging-melanesia-sail.svg Чотирикутне вітрило, що встановлюється між двох похилих рейків. Вважається найстарішою формою австронезійських вітрил. Сьогодні широко використовується на Мадагаскарі
Розрізне вітрило Розрізне вітрило — люгерне (рейкове) вітрило, що являє собою два чотирикутні вітрила (клівер і фок), що підіймаються на одному рейку, клівер — попереду, фок — позаду щогли.
Танджа Padewakang reconstruction figure 22.jpg Прямокутне вітрило, що розтягується між двома рейками, нахиленими передніми кінцями донизу. Аналогічне люгеру з балансиром (гіком)
Шпрайцгафельне вітрило SyZawiszCzarnyII.jpg Варіант гафельного, що підіймається на шпрайцгафелі. На відміну від гафельного, воно здебільшого має форму перевернутого трикутника (рідше чотирикутника), а шкотовий кут кріпиться до нока шпрайцгафеля. Сам шпрайцгафель постійно закріплюється на щоглі, шкот з його нока проводиться через блок на розташованій ззаду щоглі.
Шпринтове вітрило Rigging-sprit-sail.svg Чотирикутне вітрило неправильної форми, що розтягується по діагоналі спеціальним рейком — шпринтом.
Штагові і леєрні вітрила Rigging-stay-sail.svg Штагові і леєрні вітрила кріпляться або до штагів, або до паралельних ним леєрів. До них відносять клівери та стакселі (з різновидами останніх генуєю, апселем, дрифтером). Піднімання таких вітрил здійснюється прикріпленим до фалового кута фалом, спуск — прикріпленим у цій самій точці ніралом.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Hobson, John M. The Eastern Origins of Western Civilisation. Cambridge University Press,2004, p. 58, ISBN 978-0-521-54724-6, ISBN 0-521-54724-5 "
  2. Agius, Dionisius A. (2008). Classic Ships of Islam: From Mesopotamia to the Indian Ocean. BRILL. с. 141, 160, 211–212, 382. ISBN 9004158634.  (англ.)
  3. Chatterton, Edward Keble (1912). Fore and aft. London: J. B. Lippincott. с. 49. OCLC 651733391. «fore and aft rig schooner.» 
  4. A. Hyatt Verrill, The book of the sailboat: How to rig, sail and handle small boats (New York; London: D. Appleton and Co., 1916), p. 40
  5. а б David 'Shorty' Routh. My favorite sail, the Leg-o-Mutton Sprit. Duckworks Magazine. Процитовано January 7, 2017. 
  6. Block, Leo (2003). To Harness the Wind: A Short History of the Development of Sails. Annapolis: Naval Institute Press. с. 164. ISBN 9781557502094. 

Джерела[ред. | ред. код]