Орбакайте Христина Едмундівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Христина Орбакайте
Кристи́на Эдму́ндовна Орбака́йте
Orbakaite.jpg
Христина Орбакайте на презентації кліпу «Маски» (2013)
Основна інформація
Народження 25 травня 1971(1971-05-25) (46 років)
• місце Москва, РРФСР
Роки активності 1983
Країна СРСР СРСР, Росія Росія, Литва Литва, Flag of the United States.svg США
Національність батько литовець, мати росіянка
Професія співачка, акторка
Освіта Російський університет театрального мистецтва
Співацький голос сопрано
Жанри поп-музика, сінті-поп, поп-рок, естрада
Колективи група «Ліміта Екстрим»
Співпраця Алла Пугачова,
Авраам Руссо, Тетяна Буланова,
Іраклій Пірцхалава,
Володимир Пресняков,
Дискотека Аварія,
«Рецитал»,
Філіп Кіркоров
Нагороди Заслужений артист Росії
orbakaite.ru
commons: Файли у Вікісховищі

Христи́на Едму́ндівна Орбака́йте (рос. Орбакайте Кристина Эдмундовна; 25 травня 1971, Москва, РРФСР) — радянська та російська співачка, акторка литовського походження, заслужена артистка Росії (2013). Дочка російської співачки Алли Пугачової.

У лютому 2002 року Христині Орбакайте, як онуці громадянки Литви, на її прохання було надане литовське громадянство.

Біографія[ред.ред. код]

1971—1985 роки[ред.ред. код]

Народилася в родині співачки-початківки Алли Пугачової та артиста оригінального жанру Міколаса Едмундаса Орбакаса. Батько родом з литовського селища Швянтої (нині у складі міста Паланги біля Балтійського моря), де й пройшло її дошкільне дитинство. Син Міколаса Орбакаса від другого шлюбу — Фабіан Орбакас — зведений брат Орбакайте.

Через щільний гастрольний графік Алли і Міколаса маленька Христина жила то у батьків тата в Литві, то у батьків мами в Москві. Після розлучення Пугачової та Орбакаса залишилася жити у бабусі з дідусем у Москві, на Рязанському проспекті. Там же стала вчитися в середній загальноосвітній та музичній школах (1978). До цього часу відноситься її перший виступ на телебаченні — в передачі «Веселі нотки», де вона заспівала пісню «Сонечко сміється» (музика Едуарда Ханка)[1].

В 11-річному віці (1982) її затверджують на роль Олени Безсольцевої у фільмі Ролана Бикова за книгою Володимира Железникова «Опудало». Зйомки фільму проходять з вересня 1982 по березень 1983, а прем'єра відбулася 9 січня 1984 в московському Будинку кіно.

Під час прем'єрного показу фільму в США робота Орбакайте викликала захоплені відгуки американських кінокритиків. Газета «Los Angeles Times» у своїй рецензії навіть порівняла Орбакайте з Меріл Стріп:

Фільм знятий у чудовій змішаній колірній гамі: вулиці, де серед падаючого листя носяться зграї підлітків у шкільній формі; і темні кімнати, заставлені гнутими меблями, в старих, схожих на пряникові, дерев'яних будинках. А в центрі — виділяється із загальної маси, постійно відкривається з нового боку головна героїня у виконанні 12-річної Христини Орбакайте, яка з наївної дитини, зворушливо прагнучої стати своєю серед однокласників, виростає в справжню особистість. Христина грає Олену, світловолосу тонку, як тростинка, дівчинку, яка новенькою приходить в маленьку провінційну школу в одному з підмосковних містечок на березі річки. Її обличчя відрізняється тією особливою простотою, яку обезсмертили художники епохи Відродження; її ясний прямий погляд приголомшує. Такою могла б бути Меріл Стріп у 12 років. І, як можна припустити, вона вважає себе потворою.

Оригінальний текст (англ.)

«The film is done with a gorgeous, misty palette: outdoors where uniformed cadet bands oom-pah-pah among the falling leaves, inside in dark, old wooden houses, gingerbread around their shutters, the rooms crammed with bentwood furniture. And at the heart of the film is a luminous, steadily unfolding central performance by a 12-year-old, Christina Orbakaite, who grows from a naive child, pathetically anxious to be accepted, to a genuine heroine. She plays Lena, a reed-like, pale-blond newcomer to a small provincial school in one of the riverside towns that ring Moscow today. Her face has the sort of planes that Renaissance painters immortalized; her clear, direct gaze is pure and shattering. She could be Meryl Streep at the age of 12. Predictably, she believes she's ugly.»

Los Angeles Times, 10 липня 1987

Газета «Richmond Times-Dispatch» назвала гру Орбакайте у фільмі «видатною», а саму актрису — «дочкою суперзірки року»:

«Опудало» Ролана Бикова — незвичайно сильний фільм про жорстокість в середовищі шкільних угруповань, яка з «невинного» прагнення самоствердитися за рахунок інших переходить в справжнє цькування, навіть у символічне спалення на вогнищі. Гра Христини Орбакайте (дочки суперзірки рока) — абсолютно видатна в ролі жертви.

Оригінальний текст (англ.)

«The film "Scarecrow" (1983) by Rolan Bykov, is an extraordinarily tough film about the cruelty within the inner circles of schoolchildren, progressing from "innocent" one-upsmanship to persecution, even effigy burning. Kristina Orbakaite (the daughter of a rock superstar) is outstanding in her role as the victim».

Richmond Times-Dispatch. Richmond, Va., 21 листопада 1987

Washington Post порівняла юну актрису з ангелом («Orbakaite has seraphic quality», Washington Post, 18 листопада 1987), А San Francisco Chronicle охарактеризувала її роботу, як «незабутню» («Orbakaite gives haunting performance», San Francisco Chronicle, 18 вересня 1987).

Крім роботи в кіно, Орбакайте продовжує робити свої перші кроки на естраді. 1983 року вона в дуеті з мамою співає пісню «А знаєш, все ще буде». А в 85-му — у програмі «Ранкова пошта» виконує «Нехай говорять»[2][3] (музика та слова Ігоря Ніколаєва), яка потім вийде на першій в її житті платівці. Крім цього, з 1984 року Христина починає працювати в балетній групі ансамблю Алли Пугачової «Рецитал».

1986—1995 роки[ред.ред. код]

7 жовтня 1986 Христина знайомиться з Володимиром Пресняковим-молодшим, з яким через певний час починає зустрічатися, а пізніше — жити цивільним шлюбом. 21 травня 1991 у них народжується син Микита.

Продовжуючи роботу танцівниці в балеті «Рецитал», Христина не забуває і про кіно-кар'єру. Вона знімається у фільмах: «Віват, гардемарини!» (1990), «Гардемарини — III» (1992), «Благодійний бал» (1993) і «Ліміта» (1994). У грудні 1992 року Орбакайте знову заявляє про себе як про співачку. У «Різдвяних зустрічах» Алли Пугачової вона виконує пісню «Поговоримо» (музика та слова Ігоря Ніколаєва). Сама Христина вважає ці «Зустрічі» і цю пісню — початком своєї професійної музичної кар'єри.

Пісня «Поговоримо» стає хітом. Її постійно крутять по радіо і ТБ. Натхненна успіхом, Христина записує ще кілька композицій, серед яких «Поклич мене», «Все, що їм потрібно — це лише любов», «Гірке похмілля» та ін., знімає кілька кліпів і 1994 року випускає дебютний альбом «Вірність».

Поєднуючи танці, зйомки в кіно і запис пісень, Орбакайте вирішує освоїти ще один вид мистецтва — театр. У липні 1995 вона грає на Малій сцені Московського художнього театру у виставі «Понеділок після чуда» за п'єсою У. Гібсона. Згодом за роль Геллен Келлер в цій виставі вона отримує премію Міністерства культури Росії за найкращу жіночу роль. У липні 1995 Христина поступає на акторський факультет Російської академії театрального мистецтва (курс Володимира Андреєва).

1996—2000 роки[ред.ред. код]

Після виходу альбому «Вірність» про Христину говорять в першу чергу як про співачку. Її музична кар'єра дійсно йде в гору, а ім'я все частіше починає з'являтися в престижних хіт-парадах країни. Так у «Звуковий доріжці» «Московського комсомольця» у січні 1996 вона займає 6-у сходинку в категорії «Найкраща співачка 1995» (на першому — Алла Пугачова). Незважаючи на те, що співачка вже дає сольні концерти, на початку 1996 вона відправляється в сімейне турне (Пугачова-Кіркоров-Орбакайте-Пресняков) по Америці під назвою «Зоряне літо». У рамках цього туру вона вперше виступає в нью-йоркському «Карнегі хол». У червні 1996 бере участь у передвиборній акції «Голосуй або програєш» на підтримку Бориса Єльцина, а восени випускає другий альбом «Нуль годин нуль хвилин». Одночасно з випуском альбому з'являються відеокліпи на пісні «Танго» та «Вербочки», а також відеодует з Павлом Дементьєвим «Біль».

1997 року відбуваються серйозні зміни в особистому житті співачки. Вона розлучається з Володимиром Пресняковим-молодшим та починає зустрічатися з бізнесменом Русланом Байсаровим. 10 травня 1998 у Руслана та Христини народжується син Дені.

У березні 1998 виходить третій альбом — «Ти». Він складається з 12 нових пісень, п'ять з яких («Музикант», «Назавжди», «Рябий пес», «Смородина», «Птахи») були запропоновані Аллою Пугачовою, з композицій, написаних спеціально для неї. Озаглавила альбом пісня «Ти», яку раніше виконувала Пугачова під назвою «Ти на світі є».

Христина продовжує зніматися в кіно («Дорога, дорогий, дорога» (1997) і «Фара» (1998)) та грати в театрі («Панночка-селянка» (Московський театр імені М. Н. Єрмолової, 1998)). Ця робота — дипломний спектакль Орбакайте як студентки РАТМ.

14 і 15 квітня 1999 Христина дає свої перші сольні концерти в Москві. Вони проходять в ГЦКЗ «Росія» під назвою «Тій жінці, яка…» та приурочені до ювілею Алли Пугачової. Пізніше виходить однойменний live-альбом, який буде включати в себе аудіо-версію концертів.

У травні 2000 року в Монте-Карло артистка нагороджується премією «The World Music Awards» як сама розпродавана співачка Росії[4][5][6]. У вересні 2000 випускає свій четвертий альбом — «Травень».

2001—2005 роки[ред.ред. код]

За цей період Христина випускає 5-й, 6-й і 7-й альбоми: «Вір у чудеса», «Перелітний птах» і «My life». Артистка багато гастролює по Росії, країнам СНД, Америці, Ізраїлю та Німеччині. 17 і 18 березня 2001 дає два сольних концерти в Москві, в ДЦКЗ «Росія». Режисером-постановником її нової програми — «Це мій світ» — виступає Алла Пугачова. Концерт неодноразово транслюватимуть по ТБ, а згодом вийде на DVD. У листопаді 2001 Христина повертається на театральні підмостки. Її новою роботою стає спектакль «Даная» в Московському Театрі Естради.

Не забуває вона і про кіно; знімається у фільмі «Жіноче щастя» (2001), мюзиклі «Снігова королева» (2002), телевізійних серіалах «Московська Сага» (2002) і «Родинний обмін» (2004).

У лютому 2002 року отримує литовський паспорт[7]. У цьому ж році Христина Орбакайте знову визнається самою розпродаваною співачкою Росії. За це досягнення вона вдруге отримує премію «The World Music Awards»[8].

2002—2003 — роки тісної творчої співпраці зі співаком Авраамом Руссо. Артисти запишуть пісні «Любов, якої більше немає» та «Просто любити тебе», за які отримають «Золоті грамофони»[9][10]; створять спільну концертну програму, з якою виступлять у ряді міст, у тому числі і в Москві, в Кремлівському палаці. Після чого піде розпад творчого дуету.

Розпадеться і особисте життя співачки. Вона розлучиться з цивільним чоловіком Русланом Байсаровим, з яким прожила близько 5 років. 17 січня 2004 в Маямі Христина познайомиться з бізнесменом російського походження Михайлом Земцовим. Пара почне зустрічатися, а 9 березня 2005 року в Маямі офіційно узаконить свої стосунки.

2005 року Орбакайте отримує премію «МУЗ-ТВ» у номінації «Найкраща виконавиця року»[11][12]. Роком пізніше вона отримає другу премію в цій же номінації[13][14].

2006—2010 роки[ред.ред. код]

Христина Орбакайте в 2010 році.

2006 року Христина Орбакайте спільно з Гошею Куценко знімаються в комедії Олександра Стриженова «Кохання-зітхання». Ця картина з великим успіхом йде в російському кінопрокаті; її подивляться понад 2 млн глядачів, а загальні збори перевищать 11,5 млн доларів[15]. На хвилі успіху картини, 2008 року вийде друга частина (3 млн глядачів, збори — 16,9 млн доларів)[16], а в 2010 приступлять до зйомок третьої. Крім «Кохання-зітхання», Христина також зіграє роль імператриці Олександри Федорівни в художньому фільмі «Змова» (2007), присвяченому вбивству Григорія Распутіна.

Влітку 2008 року виходить восьмий альбом співачки — «Чуєш — це я». До нього увійдуть хіти останніх років, у тому числі композиції «Сонце», «Сірник» і дует з Аллою Пугачовою — «Знову заметіль», записаний спеціально для фільму «Іронія долі. Продовження».

У серпні 2009 починається конфлікт між Орбакайте та Русланом Байсаровим за спільного сина Дені[17]. Після багатомісячної тяжби, судових розглядів та участі Христини на слуханнях у Державній думі[18], присвячених сімейному законодавству, сторони підпишуть мирову угоду, і конфлікт буде вичерпано[19].

2011 — нині[ред.ред. код]

У березні 2011 відбулася прем'єра заключної частини трилогії «Кохання-зітхання 3». Крім Орбакайте та Гоші Куценко у фільмі також знялися Лія Ахеджакова, Володимир Меньшов, Олексій Гуськов та В'ячеслав Манучаров. Фільм подивляться 1,5 млн глядачів, а збори картини перевищать 8,5 млн доларів[20].

25 і 26 травня 2011 року на Першому каналі виходить спеціальний випуск програми «Нехай говорять», присвячений 40-річному ювілею співачки та майбутньому концерту в Кремлі[21]. Концерт відбувся в день народження Алли Пугачової — 15 квітня. Христина представила нову програму «Поцілунок на біс», а заодно і однойменний — 9-й за рахунком альбом. Після московського концерту, Христина вирушає у великий тур містами Росії та СНД.

30 березня 2012 у Христини та Михайла Земцова народжується дочка. Дівчинку називають Клавдією на честь одразу двох жінок: співачки Клавдії Іванівни Шульженко та рідної тітки та хрещеної матері Алли Пугачової — Клавдії Михайлівни Пугачової[22].

У лютому 2013 Орбакайте презентує свій новий кліп «Маски» (режисер Ірина Миронова), після вирушає у гастрольний тур по Росії, Прибалтиці та США. 26 квітня 2013 Президент Росії Володимир Путін присвоїв Христині Орбакайте звання «Заслужений артист Російської Федерації»[23]. Наприкінці року виходить 10-й студійний альбом — «Маски».

Особисте життя[ред.ред. код]

Творчість[ред.ред. код]

Дискографія[ред.ред. код]

Номерні альбоми
  1. 1994 — «Вірність»
  2. 1996 — «Нуль годин нуль хвилин»
  3. 1998 — «Ти»
  4. 2000 — «Травень»
  5. 2002 — «Вір у чудеса»
  6. 2003 — «Перелітна птаха»
  7. 2005 — «My life»
  8. 2008 — «Чуєш — це я…»
  9. 2011 — «Поцілунок на біс»
  10. 2013 — «Маски»
Збірники та компіляції
  1. 2001 — «The best»
  2. 2002 — «Океан кохання»
  3. 2002 — «Grand. Частина 1»
  4. 2006 — «Grand. Частина 2»
  5. 2009 — «The Best CD1»
  6. 2010 — «The Best CD2»
Різне
  1. 1999 — «Тій жінці, яка…» —live-альбом
  2. 2000 — «Tango for three» —промо-сингл англ. мовою
  3. 2001 — «Remixes» —збірка реміксів
DVD
  1. 2000 — «Концерт та найкращі відеокліпи» — концерт «Тій жінці, яка…», 16 кліпів, виступ у Монте-Карло
  2. 2001 — «LIVE» — концерт «Це — мій світ»
  3. 2005 — «My life» — однойменний концерт
  4. 2012 — «Поцілунок на біс» — однойменний концерт, що пройшов 15 квітня 2011 у Кремлі
  5. 2013 — «Маски» — DVD-промо-сингл

Вибрана відеографія[ред.ред. код]

  • 1992 — «Гірке похмілля»
  • 1993 — «Все, що їм потрібно, це лише любов»
  • 1994 — «Поклич мене»
  • 1995 — «Танго втрьох»
  • 1996 — «Вербочки»
  • 1996 — «Без тебе»
  • 1997 — «Смородина»
  • 1997 — «Зіграй, рояль»
  • 1998 — «Якби знати»
  • 1998 — «Любов йде по-англійськи»
  • 1999 — «Безпритульна душа»
  • 1999 — «Не бий любов об підлогу»
  • 2000 — «Травень»
  • 2001 — «Мій світ»
  • 2001 — «Мій світ (Dance mix)»
  • 2001 — «Робот»
  • 2004 — «Перелітна птаха»
  • 2002 — «Дадідам»
  • 2002 — «Любов, якої більше немає»
  • 2003 — «Просто любити тебе»
  • 2005 — «Світло твоєї любові»
  • 2004 — «Я до тебе не повернуся»
  • 2004 — «Ти буди мене»
  • 2006 — «Все спочатку»
  • 2007 — «Сірник»
  • 2008 — «Знову заметіль»
  • 2009 — «Сонце»
  • 2009 — «Достатньо шоу»
  • 2010 — «Ніжна»
  • 2010 — «Дозволяю лише раз»
  • 2011 — «Ультрафіолет» (концертна версія)
  • 2012 — «Прогноз погоди»
  • 2013 — «Маски»
  • 2013 — «Mer siro tone»

Фільмографія[ред.ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1983 ф Опудало Чучело Олена Безсольцева
1991 ф Віват, гардемарини! Виват, гардемарины! Принцеса Фіке (майбутня Катерина Велика)
1992 ф Гардемарини — III Гардемарины — III Принцеса Фіке (майбутня Катерина Велика)
1993 ф Благодійний бал Благотворительный бал Ширлі
1994 ф Ліміта Лимита Катя
1996 ф Старі пісні про головне Старые песни о главном Дівчина на виданні
1997 ф Найновіші пригоди Буратіно Новейшие приключения Буратино Буратіно
1997 ф Незнайка на Місяці Незнайка на Луне Журналістка Зірочка (в серіях 4-9, 11-12)
1997 ф Дорога, дорогий, дорога Дорога, дорогой, дорогая Христина
1997 ф Старі пісні про головне-2 Старые песни о главном-2 Починаюча співачка
1998 ф Старі пісні про головне-3 Старые песни о главном-3 Марта із «Мюнхгаузена»
1999 ф Фара Фара Незнайомка
2000 ф Справжні пригоди Истинные происшествия Дівчина з 7 номера
2001 ф Старі пісні про головне. Постскриптум Старые песни о главном. Постскриптум Дочка голови, Камео
2001 ф Жіноче щастя Женское счастье Коханка
2003 ф Снігова королева Снежная королева Герда
2004 ф Московська сага Московская сага Віра Горда
2004 ф Родинний обмін Родственный обмен Саша, Алекс (як роль двійника грав Михайло Пореченков - Ніколаєва та Мед-к'юкмбера в серії Рекламна пауза 1-2 частини серіалу Агент національної безпеки 3)
2007 ф Кохання-зітхання Любовь-морковь Марина Голубєва
2007 ф Змова Заговор Олександра Федорівна (дружина Миколи II)
2008 ф Королівство кривих дзеркал Королевство кривых зеркал Представниця Індії
2008 ф Краса вимагає... Красота требует… Камео
2008 ф Кохання-зітхання 2 Любовь-морковь-2 Марина Голубєва
2010 ф Морозко Морозко Баба-Яга
2011 ф Кохання-зітхання 3 Любовь-морковь-3 Марина Голубєва
2014 ф Бульварне кільце Бульварное кольцо Тоня
2014 ф Хоробрий Портняжка та Таємниця принцес Храбрый Портняжка и Тайна принцесс Королева

Театральні роботи[ред.ред. код]

Визнання[ред.ред. код]

Державні нагороди та звання[ред.ред. код]

Путін вручає нагороду Христині Орбакайте, 25 грудня 2013 року

Задовго до присвоєння Христині Орбакайте звання Заслуженої артистки Росії в ЗМІ була поширена омана про те, що вона має це звання[34]. В інтерв'ю журналу «Glamour» 2007 року Орбакайте пояснила, що це не так[35]. Почесне звання Заслуженої артистки Росії співачці було присвоєно 26 квітня 2013. Церемонія вручення нагороди президентом РФ пройшла 25 грудня 2013 року у Москві.

Громадські нагороди та звання[ред.ред. код]

Факти[ред.ред. код]

  • За правилами литовської мови, заміжня жінка не може бути Орбакайте — лише дівчина. Вона повинна була бути Орбакене (без зміни свого прізвища на прізвище чоловіка). Але прізвище Орбакене вона могла б носити, будучи дружиною Орбакаса. Це прізвище після реєстрації шлюбу з Орбакасом носила її мати, Алла Борисівна Пугачова, але недовго. Оскільки жоден литовець не був чоловіком Христини, вона не змінювала своє прізвище за правилами литовської мови. Тим більше вона не може змінити прізвище Орбакайте на Орбакене, будучи дочкою, а не дружиною Орбакаса.

Інтерв'ю[ред.ред. код]

В одному з інтерв'ю стверджувала, що походить з німецького роду фон Орбах, але під час війни дідові співачки (який одружився на польці і до того ж бився з нацистами) довелося змінити німецьке прізвище Орбах на литовське — Орбакас . Проте, приїхавши в Литву восени 2001, співачка заявила, що нічого подібного вона не говорила, і навіть провела пару вихідних в Клайпеді — в будинку своєї бабусі по батьківській лінії[7].

Громадянська позиція[ред.ред. код]

Влітку 2014, після анексії Криму Росією, виступала в окупованому Росією Севастополі, чим порушила законодавство України[51].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Кристина Орбакайте получила награду из рук президента (ru). 2013-12-25. Процитовано 2013-12-28. 
  2. Биография на официальном сайте
  3. Кристина Орбакайте на сайте «Русского радио»
  4. а б Ганна Архипова (2010-01-21). У День закоханих у Володимирі виступить Кристина Орбакайте. газета «Комсомольська правда» (ru). KP.RU. Архів оригіналу за 2013-03-21. Процитовано 2013-03-19. 
  5. а б The World Music Awards (en). http://web.archive.org. Процитовано 2013-03-19. 
  6. а б [Виступ Христини Орбакайте на церемонії вручення «World Music Awards»] (ru). www.youtube.com. Процитовано 2013-03-19. 
  7. а б Кристина Орбакайте стала литовкой. Газета «Коммерсантъ» № 33 (2402). 2002-02-26. Архів оригіналу за 2012-02-12. Процитовано 2010-01-04. 
  8. а б The World Music Awards. официальный сайт премии (en). www.worldmusicawards.com. 2002. Архів оригіналу за 2013-03-21. Процитовано 2013-03-19. 
  9. а б Золотой Граммофон 2002. официальный сайт премии «Золотой Граммофон» (ru). www.goldengramophone.ru. 2002. Архів оригіналу за 2013-03-21. Процитовано 2013-03-19. 
  10. а б Золотой Граммофон 2003. официальный сайт премии «Золотой Граммофон» (ru). www.goldengramophone.ru. 2003. Архів оригіналу за 2013-03-21. Процитовано 2013-03-19. 
  11. а б Александр Горбачев (2005-06-06). Награда: Премия «Муз-Т». «Звуки!ру» (ru). www.zvuki.ru. Архів оригіналу за 2013-04-04. Процитовано 2013-03-31. 
  12. а б История Премии. официальный сайт премии «Муз Т» (ru). www.premia.muz-tv.ru. 2005. Архів оригіналу за 2013-04-04. Процитовано 2013-03-31. 
  13. а б Итоги премии Муз-ТВ-2006: триумф «Тату», Орбакайте, Меладзе и «Зверей» (ru). www.newsmusic.ru. 2006. Процитовано 2013-03-31. 
  14. а б История Премии. официальный сайт премии «Муз Т» (ru). www.premia.muz-tv.ru. 2006. Архів оригіналу за 2013-04-04. Процитовано 2013-03-31. 
  15. Любовь-морковь 3 (ru). www.film.ru. Архів оригіналу за 2013-03-21. Процитовано 2013-03-19. 
  16. Любовь-морковь 3 (ru). www.film.ru. Архів оригіналу за 2013-03-21. Процитовано 2013-03-19. 
  17. Конфликт в семье Аллы Пугачевой: с кем жить внуку. РИА-Новости (ru). www.ria.ru. 2009-09-11. Архів оригіналу за 2013-03-21. Процитовано 2013-03-19. 
  18. Кристина Орбакайте в Государственной Думе. РИА-Новости (ru). www.ria.ru. 2009-10-05. Архів оригіналу за 2013-03-21. Процитовано 2013-03-19. 
  19. Мария Ремизова (2009-10-20). Кристина Орбакайте и Руслан Байсаров встретились в эфире Первого канала. газета «Комсомольская правда» (ru). www.ria.ru. Архів оригіналу за 2013-03-21. Процитовано 2013-03-19. 
  20. Любовь-морковь 3 (ru). www.film.ru. Процитовано 2013-03-19. 
  21. Кристина Орбакайте: Всё ещё будет. официальный сайт Первого канала (ru). www.1tv.ru. 2011-05-25. Архів оригіналу за 2013-03-21. Процитовано 2013-03-19. 
  22. Кристина Орбакайте дала эксклюзивное интервью журналистам Первого канала. официальный сайт Первого канала (ru). www.1tv.ru. 2011-04-04. Архів оригіналу за 2013-03-21. Процитовано 2013-03-19. 
  23. а б Указ Президента Российской Федерации от 26.04.2013 № 423 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Официальный интернет-портал правовой информации (ru). www.pravo.gov.ru. 2013-04-26. Процитовано 2013-05-08. 
  24. Родные Никиты Преснякова задумываются о его будущем больше, чем он сам
  25. Кристина Орбакайте об Алле Пугачёвой — интервью // Украинский сайт MusicNews, 2009-04-13
  26. Сайт NewsLiga. 2013-05-16 Никита Пресняков и Аида Калиева готовятся к свадьбе.
  27. Сайт Звезданутые. 2013-05-21 Никита Пресняков получил от бабушки подарок к свадьбе.
  28. Сайт СегодняАрхив. 2013-05-21 Преснякова поженят в Киеве.
  29. Н.Пресняков. Программа максимум-русские сенсации (видео)
  30. «Внук Пугачёвой снял клип для Тамерлана» «Новый Взгляд»
  31. Краткая биография Земцов Михаил (Zemtsov Mikhail) // all-biography.ru
  32. По московскому времени — 03:58 31 марта
  33. Сообщение в твиттере Кристины Орбакайте о рождении дочери
  34. Орбакайте Кристина Эдмундовна, vesti.ru (Перевірено 13 лютого 2010)
  35. Кристинин ход, orbakaite.ru (Перевірено 13 лютого 2010)
  36. Золотой Граммофон 2001. официальный сайт премии «Золотой Граммофон» (ru). www.goldengramophone.ru. 2001. Архів оригіналу за 2013-03-21. Процитовано 2013-03-19. 
  37. История премии «Овация». официальный сайт премии «Овация» (ru). www.ovacija.ru. Архів оригіналу за 2013-04-04. Процитовано 2013-04-04. 
  38. Официальный сайт Кристины Орбакайте // orbakaite.ru
  39. Золотой Граммофон 2004. официальный сайт премии «Золотой Граммофон» (ru). www.goldengramophone.ru. 2004. Архів оригіналу за 2013-03-21. Процитовано 2013-03-19. 
  40. Золотой Граммофон 2005. официальный сайт премии «Золотой Граммофон» (ru). www.goldengramophone.ru. 2005. Архів оригіналу за 2013-03-21. Процитовано 2013-03-19. 
  41. Лауреаты V Торжественной церемонии вручения Национальной премии общественного признания достижений женщин России «Олимпия». официальный сайт Российской Академии бизнеса и предпринимательства (ru). www.ex.ru. 2005. Архів оригіналу за 2013-04-04. Процитовано 2013-04-04. 
  42. Церемония вручения премии «Бриллиантовая Шпилька» // novinsky.ru (31 мая 2006 года)
  43. Каждой блондинке — по Бриллиантовой Шпильке! // woman.ru (31 мая 2007 года)
  44. Артур Гаспарян (2010-04-16). Как Билан уплыл от Рыбака. ФОТО, ВИДЕО (ru). Газета «Московский комсомолец» № 25329. Архів оригіналу за 2012-10-04. Процитовано 2012-09-29. 
  45. Лауреаты премии «Золотой Граммофон 2012». официальный сайт «Русского Радио» (ru). www.rusradio.ru. 2005. Архів оригіналу за 2013-03-21. Процитовано 2013-03-19. 
  46. Билан и Елка стали лучшими исполнителями по версии МУЗ-ТВ 2012. информационное агентство «РИА-Новости» (ru). www.ria.ru. 2012-06-01. Архів оригіналу за 2013-04-04. Процитовано 2013-03-19. 
  47. ВИДЕО. 20 лучших песен 2012 года // 1tv.ru (1 января 2013 года)
  48. Официальный сайт национального музыкального портала «Красная звезда» // redstarmusic.ru
  49. «Топхит» отпраздновал десятилетие // shoowbiz.ru (30 апреля 2013 года)
  50. Официальный сайт музыкального сервиса «Top Hit» // tophit.ru
  51. Київський концерт російської співачки Орбакайте, яка виступала в окупованому Севастополі, вимагають заборонити. ФОТО

Посилання[ред.ред. код]